Література

1. Мещерский Г.И. В кн. Основы клиники, экспертной и социальной венерологии и дерматологии. Т. I. Госкомиздат, 1931, с. 296.

2. Черногубов Н. А. Там же стр. 478 

3. Дарье Ж. Основы дерматологии. М.Л, 1930,с. 208 и 720 

4. Григорьев П.С. Учебник венерологичеких и кожных болезней. 1938 с.384 

5. Jessner Max. Berlin. 1934, p 130 

6. Картамышев Л.Н. Болезни кожи 1960. С.23 

7. Машкиллейсон Л.Н.Болезни кожи. 1960, с 23 

8. Машкиллейсон Л.Н. Лечение и профилактика кожных болезней. Медицина, 1964, с. 99.

9. Хоронжак Т., Расович В., Слепек С. Гнойничковые болезни кожи. Польское государственное медиздательство, 1970, с. 181.

10. Глухенький Б.Т., Делекторский В.В., Федоровская Р.Ф. Киев, «Здоров’я», 1983.

11. Науменко А.Н., Задорожная А.Г. Применение Виосепта в отоларингологической практике.

12. З. Єзьоро Лечение Виосептом пиодермий. III хирургическая клиника, Вроцлав. Отдельный оттиск, 2002.

13. Яцына Т. Онышкевич Лечение Виосептом поверхностных микозов гладкой кожи. I клиника общей хирургии мединститута в Люблине. Отдельный оттиск, 2002.

14. Глухенький Б.Т. Лечение пациентов с гнойничковыми заболеваниями кожи маззю Бактробан (Мутироцин). Укр. мед. часопис 4(12) 1999, с. 22-24.

15. Ohama et al. Skin-isolated community — acquired staphylococcus aureus: in vitro resistance tu methicillin and erythromycin. Y. Amer. Acad. Dermatol. 1989, 3, p. 544-546.

16. Martin de Nicolas M.M. et al. In vitro activiti of mupirocin. Rev. Esp. Quimioterap. 1995, 8(2) 145-150.

17. Kraus et al. Comparison of mupirocin ICAAC. Toronto. 1997.

Резюме

Тема: „ХВОРОБИ ШКІРИ. ПІОДЕРМІЇ.Лікування хворих з піодерміями та поверхневими мікозами гладкої шкіри препаратами нової генерації”

Мета: Вивчити та дослідити класифікацію дерматовенеричних хвороб, результати лікування хворих з піодерміями та поверхневими мікозами гладкої шкіри препаратами нової генерації.

Актуальність: Захворюваність дерматозами на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі. Захворюваність хворобами шкіри за період 1990-2004 роки збільшилась на 15%. В 2004 році захворюваність хворобами шкіри й підшкірної клітковини досягла рівня 4039,9 на 100 тис. населення, в тому числі інфекції шкіри та підшкірної клітковини склали 1427,5, контактний дерматит – 646,8, атопічний дерматит – 83,0, мікози стоп – 100,0, короста – 66,2, псоріаз – 30,7. Захворюваність шкірними хворобами завжди була найвищою, що пов’язується із значною забрудненістю повітря, води, грунту, харчових продуктів. Збільшилась захворюваність алергодерматозами на 14%. Встановлено, що в областях з найбільшим викидом в атмосферу забруднюючих речовин спостерігалась найбільша захворюваність алергодерматозами. Методи діагностики, лікування та профілактики інфекційних дерматозів, перш за все, направлені на переривання процесу передачі інфекції та ліквідацію її джерел шляхом виявлення найбільш епідеміологічно небезпечних хворих. Поглиблюються знання про епідеміологію неінфекційних захворювань шкіри. Тому в багатьох країнах світу розробляються нові та обновляються існуючі протоколи діагностики, профілактики та лікування дерматозів з урахуванням соціально-економічних умов держави та міжнародного досвіду.