Питання №3.Організаційна структура і управління морально-психологічним забезпеченням підготовки і ведення бойових дій

Морально-психологічне забезпечення грунтується на психології, психофізіології, соціології, правознавстві та інших науках про людину. Воно організовується і здійснюється як у мирний, так і у воєнний час.

В умовах мирного часу морально-психологічне забезпечен­ня завдань, які покладені на військові формування, повинно організовуватися на навчаннях усіх рівнів, у тому числі й командно-штабних, при проведенні бойових пусків і стрільб, несенні бойового чергування, внутрішньої і вартової служби, водіння бойових машин, польотах і у морських походах. У процесі вирішення завдань підготовки військ воно зосе­реджується на підготовці особового складу до стійкого і адекватного функціонування в умовах складної учбово-бойової та бойової обстановки з урахуванням можливого ціле­спрямованого інформаційного, психологічного та іншого впливу на війська і населення країни.

Головним методом підготовки психіки військовослужбовця до виконання завдань як в мирних умовах, так і під час бою є створення навколо нього ситуації, максимально наближеної до бойової, яка б реалізовувала принцип "вчити тому, що необхідно на війні", при цьому особливе місце надається формуванню та підтриманню морального духу командного складу військ (сил), у тому числі вищого.

У воєнний час головні зусилля морально-психологічного забезпечення мають зосереджуватися на досягненні та збереженні у військовослужбовців необхідного для перемоги морально-психологічного стану, створенні і підтриманні морально-психологічної переваги над противником. Воєнно-політичне керівництво держави, командири, штаби, органи виховної роботи військових формувань повинні зосереджувати свої зусилля на недопущенні деморалізації суспільства, військ (сил), збереженні їх від морально-психологічної поразки. Разом з тим, великого значення набуває І робота по підриву морального духу противника, його морально-психологічного пригнічення, дезінформації, позбавлення волі до продовження агресії.

Морально-психологічне забезпечення у військах (силах) здійснюється в єдиній загальній системі виховання особового складу всіма органами військового управління.

Ефективність морально-психологічного забезпечення оборонних завдань неабиякою мірою залежить від правильного визначення його суб'єктів і об'єктів.

До системи суб'єктів морально-психологічного забезпечення разом із командирами, органами виховної роботи входять також штаби, начальники родів військ і служб, працівники військових засобів масового інформування, юридичних органів, медичних установ і закладів.

Неможливо навіть уявити, щоб проблемами удосконалення морально-політичного потенціалу України, формуванням морально-психологічного стану військовослужбовців Збройних Сил та населення країни займалися люди випадкові, некомпетентні, які не мають навичок впливу на духовний світ людини, не володіють методами і засобами такого впливу.

Об'єкти морально-психологічного забезпечення можна умовно поділити на п'ять груп:

перша - особи призовного віку та допризовна молодь;

друга - особовий склад військових формувань, працівники ЗС України, сім’ї військовослужбовців;

третя - військові колективи;

четверта - населення в районі дислокації військ (сил);

п’ята - населення та особовий склад військ противника.

Морально-психологічне забезпечення оборонних завдань має здійснюватися з урахуванням сучасних технологій роботи із людиною.

Схематично організацію морально-психологічного забезпе­чення можна умовно поділити на декілька компонентів, а саме: духовну, психологічну, регламентаційну, організаційно-діяльну, а також життєзабезпечуючу складову.

Духовний компонент має відповідати за позитивне інфор­маційно-емоційне наповнення свідомості, його мета — мобілізувати людину на безумовне і гарантоване виконання бойових завдань у будь-якій обстановці. Інформаційно-виховний потік призначений відсікати або надійно блокувати інформаційно-психологічний вплив противника. Він грунтується на доведенні до військовослужбовців воєнно-політичної та бойової обстановки, покладених завдань, місця і ролі в цьому процесі кожної людини тощо.

Психологічний компонент має здійснювати психологічну підтримку учасників бойових дій. Він проводиться за рішен­ням відповідного командира при безпосередній участі психологів, психофізіологів, інших спеціалістів і має за мету забезпечити високу інтелектуально-психологічну активність, наступальне управлінське та виконавче мислення військово­службовців.

Технологічними напрямами психологічної підтримки є:

• психологічна допомога, до якої відносяться психологічне консультування, психотерапія, психопрофілактика та психокорекція;

• психодіагностика, як система використання методів виявлення та вимірювання ступеню психотравмування людей;

• психотерапія, як комплексний лікувальний вербальний і невербальний вплив на психіку учасників оборони;

• психічна реабілітація, як система медико-психологічних і соціальних заходів, спрямованих на поновлення, корекцію та компенсацію психотравматичних ефектів;

• нейро-лінгвістичне програмування, під яким розуміється створення усвідомлено - підсвідомих позитивних мотиваційних настроїв людей на конкретні дії.

Регламентаційний компонент — це налагодження системи обмеження та примусу, яка дає змогу структуризувати поведінку військовослужбовця. Командування військ (сил) налагоджує соціально-правову роботу з метою створення правових умов виконання бойових завдань, підтримки організованості та право­порядку. Інформаційне наповнення регламентаційної складової передбачає аналіз законодавчих актів воєнного часу, у тому числі документів міжнародного гуманітарного права (права війни), посадових обов'язків, професійних обмежень і свобод, рішень, наказів, указів та розпоряджень. Кінцевим результатом цієї складової морально-психологічного забезпечення повинна стати регламентовано-свідома поведінка людей в екстремальній обстановці.

Організаційно-діяльний компонент містить систему заходів щодо забезпечення готовності і здатності впевнено виконувати обов'язки кожним військовослужбовцем, яка складається із: бойової мотивації, організації змагань, стимулювання активної і ефективної роботи в екстремальних умовах, оцінки діяльності кожної людини, розповсюдження досвіду бойової діяльності, прикладів мужності та героїзму, самопожертвування і надання взаємодопомоги.

Життєзабезпечуючий компонент спрямований на створення духовних і матеріальних умов для повноцінного функціонування усіх життєзабезпечуючих елементів в бойових умовах.

Так, під час війни (збройного конфлікту) моральне та фізичне виживання в умовах тривалих бойових дій неможливе без налагодження відповідної інфраструктури, яка містить: організацію сховищ для життя та відпочинку, налагодження елементарного бойового побуту; організація комплексу санітарно-гігієнічних заходів; налагодження прийому-відправлення кореспонденції, робота з пресою; організація медичної допомоги.

Під організацією і управлінням морально-психологічного забезпечення розуміють систему узгоджених управлінських та організаційних дій, які поєднані єдиним задумом, здійснюються органами військового управління всіх рівнів на підставі відповідних принципів і спрямовані на оптимізацію структури, змісту і технологій морально-психологічного впливу на військовослужбовців.

Технологія управління морально-психологічного забезпечення складається із низки послідовних операцій: визначення мети, завдань і змісту морально-психологічного забезпечення; прогнозування його наслідків; планування, підбір, розстановка виконавців і доведення до них завдань; організація взаємодії в інтересах морально-психологічного забезпечення; організація отримання та доведення інформації; здійснення контролю і перевірка виконання; підведення підсумків.

Технологія управління застосовує прийоми, методи, засоби і форми, за допомогою яких здійснюється морально-психологіч­ний вплив на військовослужбовців, прямий і зворотній зв'язок організаторів морально-психологічного забезпечення з особовим складом.

В кожному конкретному випадку технологія управління морально-психологічним забезпеченням є наслідком творчої роботи командувачів (командирів), штабів, органів виховної роботи.

Доцент кафедри ВГП

к.політ.н., доцент Л.І.Ільчук