3.2. Градуювання витратомірного пристрою

Градуюванням витратомірного пристрою називається перевірка його показань шляхом порівняння з показами зразкових приладів.

Для витратомірів зі змінним перепадом тисків (наприклад, діафрагми) градуювання полягає в існуванні графічної залежності між витратою, заміряною ваговим (чи об'ємним) методом, і показами диференційного манометра, встановленого на даному витратомірі, тобто в існуванні залежності h=f(Q).

Градуювання приладу робиться за допомогою спеціального стенду (мал.3.4), що складається з:

• трубопроводу 1 з установленим витратоміром - 2 (діафрагмою) і вентилем 3;

• диференційного манометра - 4;

• мірної судини - 5.

Дослід виконується таким чином:

1. Відкривши максимально вентиль 3, спочатку роблять промивання трубопроводу для видалення повітря.

2. За допомогою вентиля 3 встановлюють певну витрату рідини,

3. При сталому режимі заміряють витрату об'ємним чи ваговим способом.

4. Записують покази диференційного манометра.

5. Спостереження повторюють до 6 разів при різних витратах рідини.

Дані, отримані під час досліду, вносяться в (таблицю №I). Після виконання досліду проводиться обробка отриманих даних і будується градуювальна крива h=f(Q) у прямокутній системі координат.

ПРИМІТКА. Якщо відомі величини параметрів і k , експериментальна крива зіставляється з теоретичною, підрахованою за формулою (рис.3.8).

Рис.3.2. Зміни тиску р і середньої швидкості V потоку при проході через діафрагму: зміни р біля стінки труби; зміни р у центрі труби;

Таблиця 3.1

Результати вимірювань і розрахунків

№ п/п	Величини, що Вимірюються	Познач	Один. Вимір.
				1	2	3	4	5	Серед. Знач.
I.	Рівень у лівому коліні дифманометра	h1	мм
2.	Рівень у правому коліні дифманометра	h2	мм
3.	Різниця рівнів	h	мм
4.	Об*єм вимірюваної рідини	W	cм3
5.	Час вимірювання	t	с
6.	Витрата	Q	см3/с
7.	Середня швидкість	V	см/с