2.1 « Перевірка обліку надходження нематеріальних активів»

Рахунок 12 « Нематеріальні активи» призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів.

До нематеріальних активів належать немонетарні активи,які не мають матеріальної форми й можуть утримуватися підприємством для використання більше року.

Методологічні засади формування інформації про нематеріальні активи визначає Положення бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи».

Ревізор перевіряє,чи достовірно визначено вартість придбаного

нематеріального активу і яку економічну вигоду від реалізації або використання його має підприємство.

Не менш важливо також визначити витрати,пов’язані з розробкою нематеріального активу.Придбані нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Коли нематеріальні активи отримано внаслідок об’єднання підприємств,то вони оцінюються за їх справедливою вартістю.Ревізор повинен також з’ясувати ,чи правильно здійснюється переоцінка тих нематеріальних активів,щодо яких існує активний ринок.

При цьому слід врахувати,що переоцінені первісна вартість та знос об’єкта нематеріального активу визначаються як добуток відповідо первісної вартості або зносу та індексу переоцінки.Індекс переоцінки визначається діленням справелливої вартості об’єкта,який переоцінюється,на його залишкову вартість.

Як правило,сума дооцінки залишкової вартості об’єкта нематеріальних активів показується у складі додаткового капіталу,а сум уцінки-у складі витрат звітного періоду.При вибутті об’єктів нематеріальних активів,як раніше були переоцінені,перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Ревізор перевіряє правильність нарахування зносу за нематеріальними активами і включення його у витрати виробництва.Знос відноситься на собівартість продукції,сума зносу нараховується щомісяця за

нормами,розрахованими виходячи з первинної вартості нематеріальних

активів і строку їх корисного використання.

Перевіряючи документи щодо нарахування зносу нематеріальних активів,треба встановити,чи за всіма об’єктами нематеріальних активів нараховується знос і чи економічно обґрунтовані встановлені норми,яка періодичність нарахування зносу й наскільки правильно його включено у собівартість продукції.

2.2 «Контроль за правильністю нарахування амортизації»

Амортизація нематеріальних активів — постійне списання вартості

нематеріальних активів в процесі їх виробничого використання. Вона

покликана компенсувати затрати, понесені підприємством при їх придбанні, і забезпечити формування джерела фінансування майбутніх придбань відповідних активів.

Амортизаційні відрахування проводяться щомісячно починаючи з місяця,наступного за місяцем, в якому актив став придатний до використання, ізакінчуються з місяця, наступного за місяцем вибуття.

Протягом термінукорисного використання об’єкту нематеріальних активів амортизація його незупиняється, окрім випадків консервації підприємства.

Нарахування амортизаційних відрахувань не залежить від фінансового результату діяльності підприємства.

Амортизація нараховується протягом терміну корисного використання

нематеріального активу, але не більше 20 років, за методом, самостійно

обраним підприємством, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод.

Проте, якщо такі умови визначити неможливо, то використовують лінійний метод.

Порядок застосування методів амортизації визначається згідно з П(С)БО 7

„Основні засоби”.

Рисунок 1.Загальна схема обліку амортизаційних відрахувань по

нематеріальних активах

Роздивимося для прикладу два методи нарахування амортизації нематеріальних активів: прямолінійний — найбільш поширений для цієї категорії активів, і виробничий — найбільш раціональний у випадках, коли

використання об’єкта можна прив’язати до випуску конкретного виду продукції.

Прямолінійний метод

При застосуванні прямолінійного методу амортизація нараховується

виходячи з терміну корисного використання нематеріальних активів.Якщо цей термін визначити неможливо, то норма амортизаційних відрахувань установлюється виходячи з терміну 20 років, але не більше терміну діяльності самого підприємства. Цей метод може застосовуватися до будь-яких видів нематеріальних активів, а до гудволу —обов’язково.

Виробничий метод

При застосуванні виробничого методу встановлюється натуральний показник обсягів виробництва продукції (робіт, послуг), запланований для виконання протягом терміну використання об’єкта НМА. У залежності від фактично виконаних у звітному періоді обсягів, відношення цих обсягів до планового (прогнозованого), нараховується амортизація. У порівнянні з прямолінійним виробничий метод не потребує розрахунку річної суми амортизації.

Цей метод застосовується до активів, головним фактором у зносі яких є

періодичність їхнього використання. Такими нематеріальними активами можуть бути права на об’єкти промислової власності, авторські і суміжні з ними права. Обсяги виробництва продукції і надання послуг, обсяги виготовлення (тиражування) компакт-дисків, відеокасет і друкарських видань

прямо пов’язуються з нарахуванням амортизації відповідних

нематеріальних активів.