Питання для обговорення

1. У чому сутність політики як явища суспільного життя?

2. Які причини виникнення політики?

3. В яких ситуаціях людина стає суб`єктом, а в яких – об`єктом політики?

4. Як співвідносяться сила, мораль і право як засоби політики?

5. Чи можна вважати легістів предтечами правової держави?

6. Знайдіть елементи тоталітаризму в концепції “ідеальної держави” Платона.

7. Чому в добу Середніх віків політико-правова думка перебуває під величезним впливом церкви?

Рекомендована література

1. Основи політології. Курс лекцій / Відп. ред. Б. Л. Кухта – Л., 1991. – Ч. I. С. 8 – 38.

2. Основи політичної науки: Курс лекцій. Частина 1. З історії політичної думки: від стародавності до наших днів / За ред. Кухти Б. – Л., 1996. С. 10 – 58, 81 – 89.

1. Основи політичної науки: Курс лекцій. Частина 2: Політичні процеси, системи та інститути / За ред. Б. Кухти. – Л., 1997. С. 9 – 25.

3. Політологія / За ред. Семківа О. І. - Л., 1993. С. 7 – 42.

1. Скиба В. Й., Горбатенко В. П., Туренко В. В. Вступ до політології. Екскурс в історію правничо-політичної думки. - К., 1996. С. 16 – 104, 132 - 72.

2. Політологія./А.Колодій, В.Харченко, Л.Климанська та ін. – К., 2000.-с.9-46.

Орієнтовні теми рефератів

1. Наукові і побутові уявлення про політику: характерні ознаки та відмінності.

2. Політична сфера суспільства та особливості політичного життя.

3. Принципи політичної діяльності володаря в концепції Н. Макіавеллі.

4. Доба Відродження як етап у розвитку політичної думки.

5. Політичні ідеї раннього християнства.

6. Проблема типологізації політики.

7. Трактування політики у працях французьких просвітників.

Ситуаційне завдання

Дві групи студентів повинні обгрунтувати твердження:

• політика – це наука;

• політика – це мистецтво.

Кожну відповідь необхідно підтвердити прикладами. Разом студенти повинні зробити висновок , чого в політиці більше науки чи мистецтва.

Словник основних понять та термінів теми

АПОЛІТИЗМ (від грец. a — заперечення, politike — мистецтво управління державою) — негативне чи індиферентне ставлення до політики, відчуження соціальних верств, груп та ін. суб”єктів від політичного життя; свідома відмова від участі у політиці.

Аристократія (грец. aristokratia, від aristos — кращий і kratos — влада) — найбільш привілейований стан або найвища родова знать у рабовласницькому і феодальному суспільствах, а також форма державного правління, за якої А. належить уся повнота влади в країні; на сучасному етапі — узагальнююча назва представників панівних класів і станів, а також духовної еліти суспільства.

Деспотизм (від грецьк. despoteia — необмежена влада, despotes — володар) — форма суспільного врядування, що характеризується зосередженням у руках однієї людини всієї повноти влади, яка грунтується не на законах, а на сваволі можновладця й позбавленні підвладних будь-яких політичних прав.

Олігархія (грец. oligarchia від oligos — нечисленний і arche — влада; влада небагатьох) — політичне й економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Охлократія (від грец. ochlos — натовп і kratos — влада) — тимчасове або більш-менш тривале домінування в політичному житті суспільства натовпу, юрби, “маси”.

ПОЛІТИКА (від грец. politika — державні і суспільні справи) — організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання та реалізацію влади індивідами та соціальними групами задля задоволення власних інтересів та потреб.

Сакралізація (від лат. sacer — священний) — наділення людей, інших істот, предметів матеріального світу, явищ природи та суспільного життя надприродними, священними (іноді навіть містичними) ознаками та властивостями.

Теократія (від грец. theos — бог і kratos — влада, букв. — боговладдя) — форма державного правління, за якої безпосереднім носієм влади вважається Бог, а її реалізація здійснюється переважно духовенством, главою церкви і кліру.

Фаталізм (від лат. fatalis — визначений долею, fatum — доля) — світоглядна суспільно-політична і філософська позиція, згідно з якою будь-які дії людини чи людської спільноти наперед визначені дією потойбічної сили, що повністю поглинає їх індивідуальну або ж колективну волю.