Metodichka_1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для розрахункової роботи студентів усіх форм навчання

усіх напрямів підготовки бакалаврів Інституту економіки і менеджменту

Затверджено на засіданні кафедри економіки

підприємства та інвестицій. Протокол № 1 від 23 серпня 2011 р.

Львів 2011

Регіональна економіка: Методичні вказівки для розрахункової роботи студентів усіх форм навчання усіх напрямів підготовки бакалаврів Інституту економіки і менеджменту / Укл.: Ю.І.Стадницький, О.В.Музиченко-Козловська

– Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”,

2011. – 22 с.

Укладачі Стадницький Ю.І., д-р екон. наук, проф., Музиченко-Козловська О. В., канд. екон. наук, доц.

2

Загальні положення

Кожен студент отримує завдання для виконання розрахункової роботи за темою «Економічне обґрунтування вибору оптимального розташування підприємств» згідно з формою, наведеною в таблицях 1 та 2.

Таблиця 1

Координати локації та розмір попиту споживачів

(форма № 1 "Завдання" - заповнюють за даними табл. 3)

Вихідні дані вибирають з таблиць 3 та 4. Завдання перевіряє та підписує викладач, який вказує також дату його видачі.

Розрахункову роботу виконують за методикою, наведеною у цих методичних вказівках, оформляєють у вигляді пояснювальної записки на аркушах А4 в друкованому вигляді та графічної частини на міліметровому папері (масштаб карти: 1 см = 20 км), в якій потрібно зобразити розміщення виробників (Аі) і споживачів (Вj) у регіоні із зазначенням поряд відповідного обсягу їх виробництва та попиту, а також ринкові зони виробників відповідної продукції.

Розрахунки у пояснювальній записці обов’язково супроводжують відповідними коментарями.

Номер варіанта розрахункової роботи (№) видає викладач.

3

Таблиця 2

Місця локації підприємств та їх потенційні витрати виробництва продукції

(форма № 2 "Завдання" - заповнюють за даними табл. 4)

Після заповнення таблиць 1 і 2 необхідно здійснити розрахунок транспортного тарифу (вартості транспортування одиниці продукції на 1 км).

Транспортний тариф розраховують за формулою:

SТ= 0,05 + N/1000, грн./км од. прод., де № - номер варіанта розрахункової роботи.

Для обґрунтування доцільності спорудження підприємства у відповідному можливому місці його локації та визначення оптимальної потужності необхідно здійснити розрахунок параметрів ізостант, які формують ринкові зони підприємств. Розрахунок параметрів ізостант виконують для кожної конкурентної осі за формою табл. 5 та за формулами, наведеними там само.

Віддаль між підприємствами (Liі’) за умов однорідної транспортної поверхні визначають вимірюванням лінійкою відповідної найкоротшої відстані (наприклад, А1-А2) у сантиметрах і переведення її з урахуванням масштабу у реальну відстань у кілометрах.

Якщо при розрахунках за певними конкурентними осями значення аiі’ виявиться більшим за сiі, то решта параметрів такої ізостанти розраховувати не потрібно – потенційне підприємство з більшими витратами виробництва поглине конкуруюче підприємство («партнер» за конкурентною віссю) і відповідне місце можливої локації перестають таким вважати. Очевидно, що у цьому разі відпадає потреба розраховувати і будувати ізостанти за усіма конкуруючими осями, де фігурує поглинуте конкурентами можливе місце локації підприємства.

4

За отриманими формулами ізостант (гіпербол), що визначають ринкові зони конкуруючих підприємств, здійснюємо поділ (своєрідне районування) території регіону між ними. Ринкову зону окремого виробника визначаємо за розташуванням ближніх ізостант, в позначенні яких є код цього виробника. Формування ринкових зон починаємо з крайньої точка Аі , тобто такої, яка лежить поблизу початку системи координат. Спочатку формуємо ринкову зону одного виробника, далі – поступово, для кожного підприємства окремо, формуємо їх ринкові зони.

При формуванні ринкових зон підприємств необхідно звернути увагу на ту обставину, що лише в окремих випадках ізостанти в повному обсязі (зрозуміло, у межах регіону, відображеного на карті) стають складовими чи самі становлять межі ринкових зон. Здебільшого лише частина певної ізостанти виступає як формувальна межа ринкових зон.

Тому, якщо з рисунка видно, що певні, як правило, віддалені один від одного потенційні підприємства конкурувати між собою безпосередньо не зможуть (бо між ними є ще одне чи декілька місць можливої локації інших підприємств), то можна відмовитися від розрахунку та побудови відповідної ізостанти (але за такої візуальної оцінки потрібно бути дуже обережним).

Кожне підприємство, що після розрахунків виявилося ефективним, повинно сформувати свою ринкову зону. Після формування ринкових зон підприємств можна зробити висновок про доцільність їх спорудження і потужність.

Потужність споруджуваних підприємств дорівнює сумарному попиту споживачів, дислокованих у їх ринкових зонах.

Результати розв'язання задачі подають у компактному вигляді за формою табл. 6.

Зразок розв’язання

(Х1 вибираємо за варіантом 1, Х 2 – за варіантом 99, а решта показників розраховують за варіантом 50. Вартість виробництва продукції у прикладі не

8

прив’язана до варіанта). Очевидно, що студент вибирає дані за одним (своїм) варіантом.

1. За даними табл. 3 заповнюємо табл. 1-П.

За даними табл. 4 заповнюємо табл. 2-П.

Таблиця 2-П

Місця локації підприємств і їх потенційні витрати виробництва продукції

9

3.Згідно з отриманими координатами на карті (міліметровому папері) (рис. 1) показуємо точками місця локації споживачів із зазначенням розміру їх попиту, а також вказуємо невеликими хрестиками можливі місця локації підприємств із зазначенням їх потенційних витрат.

4.Розраховуємо транспортний тариф:

Sт =0,05+50/1000 = 0,10 грн./ км од. прод.

5. Вимірявши на карті (міліметровому папері) віддалі між підприємствами, переводимо їх у кілометри, врахувавши масштаб, отримані результати записуємо у графу L iі’ табл. 3-П.

Після цього можна переходити до розрахунку параметрів ізостант (гіпербол), що формуватимуть ринкові зони підприємств (див. табл. 3-П).

Для того, щоб при заповненні табл. 3-П не виконувати зайвих розрахунків і для «відсіювання» недоцільних до спорудження підприємств, спочатку визначимо параметри ізостант близьких між собою точок можливого розміщення підприємств. У нашому випадку мова йде про конкурентні осі: А1-

А6, А2-А4, А3-А7, А5-А8, А6-А8, А7-А8, А9-А10. Вже перший розрахунок (щодо конкурентної осі А1-А6) дав позитивний результат, оскільки а1-6 (22,5)

виявилось більшим за с1-6 (11), то підприємство А1 з більшими витратами виробництва (ЗА1=32) повністю програє конкуренцію і недоцільне до спорудження. Відповідно відпадає необхідність у виконанні розрахунків параметрів ізостант за конкурентними осями, де фігурує А1.

Перевірка за конкурентною віссю А2-А4 не дає можливості «відсіяти» недоцільне до спорудження підприємство (жодне з підприємств не поглинає конкурента).

Перевірка за конкурентною віссю А3-А7 дає нейтральний результат (жодне з підприємств не поглинає конкурента).

Перевіряємо такі конкурентні осі: А5-А8, А6-А8, А7-А8. Висновки: точка А5 неефективна (60 57), точка А6 також не є ефективною (42,5 32); А7-А8 - жодне з підприємств не «відсіялось».

Розрахунок за віссю А9-А10 показує, що А9, як місце можливого розміщення підприємства, не є ефективним (40>35).

10