ББК 4.43 УДК 502.3 (075)

Ф45

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист від 13.01.2005 №14/18.2-46)

Фурдичко о.І., Сівак в.К., Солодкий в.Д.

Ф45 Заповідна справа в Україні: Підручник. — Чернівці: Зелена Буковина, 2005. — 336 с. ISBN 966-8410-37-8

Рецензенти: А.Й. Швиденко, д-р с. г. наук, проф. Чернівецького національного університету

В.В. Лавров, к-т б. наук, ст. науковий співробітник Українського науково-дослідного інституту лісового

господарства та агролісомеліорації

У підручнику висвітлено стан заповідної справи в Україні, розгляну­то роль та значення природно-заповідних територій та об'єктів, оха­рактеризовані біосферні та природні заповідники, національні при­родні парки нашої держави. Значну увагу зосереджено на проблемах розвитку заповідної справи, відповідальності за порушення режиму заповідності.

Табл. 8. Іл. 140. Рис. 3. Бібліогр. 55 назв.

ББК 4.43

ISBN 966-8410-37-8

8.2. Впровадження критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісової галузі — необхідна умова стабілізації та розширення природно-заповідного фонду України

8.2.1. Поняття екологічно сталого (збалансованого) використання лісів України

І Екологічно стале використання лісів — це цілеспрямовані, ЕШготермінові, екологічно, економічно і соціально вигідні види ^користування, тобто екологічно збалансовані взаємостосунки вдини з лісовими екосистемами.

Використання лісових матеріальних і нематеріальних ресурсів повинно призводити до деградації чи зникнення лісів або земих видів флори та фауни. Стале лісокористування передба-: збереження найбільш цінних унікальних лісових насаджень і, асамперед, їх заповідання, тобто взяття під охорону держави. Управління у сфері лісового господарства в Україні здійснюєть-на основі наукових досліджень, практичного досвіду, комп-ссної оцінки можливого впливу господарської діяльності на їсові екосистеми.

Екологічно стале користування лісами здійснюється з ураху-мм екологічних, економічних і соціальних критеріїв. Кри-мї є сукупністю основних положень ведення лісового госпо-ірства, впровадження яких забезпечує екологічно стале збере-ення і використання лісів.

Екологічно стале управління в галузі охорони, захисту, вико-їстання та відтворення лісів будується на принципах багатоці-ьового, безперервного і невиснажливого використання лісово-фонду, функцій і властивостей лісів, — як таких, що мають <ову вартість (деревина, живиця, продукція побічного кори-зання, рекреаційні послуги тощо), так і тих, що її не мають іриклад, вплив на стан здоров'я людей або збереження істо-тх та духовних цінностей народу). В цьому аспекті природ-|йо-заповідні території та об'єкти відіграють особливу роль. Критерії збереження та екологічно сталого використання лісів це стратегічні напрями практичної діяльності для здійснення певних принципів екологічно сталого лісокористування. Кри­терії реалізуються на рівні практичного ведення лісового госпо­дарства і можуть контролюватися за відповідними індикаторами цього використання. Кожен критерій може бути оцінений за сукупністю індикаторів, що його характеризують.

Індикатори використання критеріїв — це кількісні та якісні характеристики критеріїв екологічно сталого лісокористування. Індикатори у своїй сукупності дозволяють оцінити тенденції і напрями змін у сфері управління охороною, захистом, викорис­танням та відтворенням лісів відповідно до конкретного крите­рію.

Послідовне відстежування (моніторинг) з часом відображає тенденції змін у сфері управління.

Біорізноманіття характеризує різноманітність живих систем, тобто різноманіття біологічних видів тварин, рослин, грибів і мікроорганізмів, що існують в певному ареалі, генетичну різно­манітність у межах біологічних видів та екосистемну різно­манітність.

Для характеристики біорізноманіття використовують триєдність таких концепцій:

« видове різноманіття описує кількість біологічних видів в межах певної території, що досліджується;

• генетичне різноманіття описує кількість можливих генетич­них відхилень чи структур, які знаходяться всередині певного виду;

• екосистемнерізноманіття визначається кількістю екосистем, які знаходяться на певній території.

Типологічна класифікація лісів за сукупністю наявних рослин, тварин, грибних організмів та мікроорганізмів і місць їхнього проживання є основою для виділення екосистем.

Біологічне різноманіття лісового фонду України включає кількісні та якісні характеристики живих організмів та екологіч­них комплексів.

У розв'язанні проблем раціонального використання, охорони і відновлення лісів великого значення набуває комплексне лісо­господарське районування території України, яке має спиратися на глибоке вивчення та врахування природних, соціальних та економічних умов.

Інтенсивний розвиток лісового господарства та полезахисно­го лісорозведення, підвищення продуктивності і посилення водо­охоронно-захисних властивостей лісу, вирішення конкретних завдань з охорони та раціонального використання лісових ре­сурсів, розширення мережі природно-заповідного фонду—все це має здійснюватись на основі комплексного лісогосподарського районування.

Кожній конкретній територіальній одиниці, виділеній при лісогосподарському районуванні, властиві свої особливості і зав­дання для досягнення загальної мети, що стоїть перед лісовим господарством України. Основними таксономічними одиниця­ми лісогосподарського районування є область, округ і лісогоспо­дарський район.

Виходячи зі стану навколишнього природного середовища і соціально-економічних вимог до використання і відтворення лісів, для кожного округу визначають один або декілька основних напрямів ведення лісового господарства: експлуатаційний, водо­охоронний, ґрунтозахисний, агролісомеліоративний, середови-щезахисний. урбозахисний та рекреаційний.

Експлуатаційний напрям — вирощування високопродуктив­них, біологічно стійких штучних і природних лісостанів, що продукують максимальну кількість необхідних сортиментів ви­сокоякісної деревини певних деревних порід.

Водоохоронний напрям — вирощування високопродуктивних біологічно стійких лісостанів, які максимально забезпечують водоохоронні функції лісу, стабільність режиму водних джерел і належну якість води.

Ґрунтозахисний напрям — вирощування і збереження біоло­гічно стійких захисних лісових насаджень, які створюють сприят­ливі умови для захисту грунтів і функціонування сільськогоспо­дарських екосистем.

Середовищезахисний напрям — вирощування і збереження високопродуктивних, біологічно стійких природних лісів та штуч­них захисних лісових насаджень як елементів навколишнього середовища, що забезпечують виробничу діяльність окремих га­лузей народного господарства і оптимальні умови життєдіяль­ності населення.

>бозахисний напрям — вирощування і збереження біологічно их штучних цільових лісових насаджень і природних лісів з сими естетичними, санітарно-гігієнічними властивостями і овищезахисними функціями, які створюють сприятливі умо-я виробничої діяльності та проживання людини. креаційний напрям — вирощування і збереження біологічно их лісових насаджень і природних лісів, яким притаманні ші ландшафтотвірні й санітарно-гігієнічні захисні власти-

та які забезпечують оптимальні умови для відпочинку ення і захист навколишнього природного середовища. Пе-сно на тих територіях, де визначені п'ять останніх напрямків ня лісового господарства, як правило, запроваджується ідний режим.

щель лісів, які найповніше забезпечують потреби народно-:подарства і відповідають запитам суспільства, може бути тавлена у вигляді системи лісових масивів і фрагментарних иих насаджень, розміщених у відповідному порядку на те-ії регіону.

узагальнений показник-модель може бути прийнята опти-іа лісистість території з урахуванням розміщення і цільової гури лісів. Під оптимальною розуміють лісистість, яка за-іує в певних географічних районах найповніше викорис-усього комплексу сировинних і несировинних функцій лісів уванням сучасних і майбутніх соціально-економічних пот-іимог суспільства, гколого-економічними ознаками територію України поді-

на п'ять рівнинних лісогосподарських областей: Лісову, епову Правобережну, Лісостепову Лівобережну, Північно-іу, Південностепову (безлісий степ), а також Карпатську у та Кримську гірську.

кна лісогосподарська область характеризується пануванням :о типу умов місця зростання і ландшафту з притаманними )собливостями ґрунтового покриву, тваринного і рослин-;віту й має свої особливі зонально-географічні системи [я лісового господарства.

^господарські області поділені на 12 лісогосподарських в, які є основними одиницями районування і також мають :гіональні системи ведення лісового господарства.

Загальна характеристика лісогосподарських областей і округів

Лісогосподарська область та округи	Оптимальна лісистість, %	Напрям господарювання
А. Лісова область	34
І.Західно-Поліський округ	33	Водоохоронний, ґрунтозахисний, експлуатаційний
2.Східно-Поліський округ	28	Водоохоронний, ґрунтозахисний, рекреаційний, експлуатаційний
Б. Лісостепова Правобережна область	16
3.Подільський округ	17	Ґрунтозахисний, рекреаційний, експлуатаційний
4.Черкаський округ	15	Водоохоронний, ґрунтозахисний, рекреаційний.
В. Лісостепова Лівобережна область	18
5. Харківський округ	18	Водоохоронний, ґрунтозахисний, рекреаційний.
Г. Північностепова оласть	10
6. Середньодніпровський округ	8	Середовищезахисний, ґрунтозахисний, рекреаційний
7. Ізюмсько-Старобельський округ	11	Середовищезахисний, ґрунтозахисний, рекреаційний
8. Донбаський округ	15	Ґрунтозахисний, водоохоронний, урбозахисний, рекреаційний
Д. Південностепова область	8
9. Південностеповий округ	8	Водоохоронний, ґрунтозахисний, рекреаційний, урбозахисний
Е. Карпатська гірська область	55
10. Закарпатський округ	55	Водоохоронний, ґрунтозахисний, рекреаційний, експлуатаційний
11. Прикарпатський округ	37	Водоохоронний, ґрунтозахисний, рекреаційний, експлуатаційний, урбозахисний
Ж. Кримська гірська область	53
12. Кримський округ	53	Водоохоронний, урбозахисний, середовищезахисний, рекреаційний

8.2.2. Перелік критеріїв та індикаторів екологічно

сталого управління охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів України

(за визначенням академіка УААН 0.1. Фурдичко)

Критерій 1

Підтримання, збереження і примноження продукційних властивостей лісів

Індикатори:

1. Зміна частки площі лісів, придатних до експлуатації, і вкри­тих лісовою рослинністю земель відносно до загальної площі лісових земель.

2. Відношення допустимого і фактичного вирубуваного об'є­ му деревини в результаті рубань головного користування і ру­ бань, пов'язаних з веденням лісового господарства.

3. Співвідношення середнього приросту і загального об'єму деревини, що вирубується.

4. Запаси та обсяги використання продукції побічного корис­ тування, в тому числі лікарських рослин, плодової продукції, грибів, ягід, меду, технічної сировини, мисливства.

5. Частка лісових територій, охоплених лісовпорядкуванням і плануванням ведення лісового господарства, що передбачає на­ явність системи довготермінової оцінки стану лісів і виконання комплексу лісооблікових робіт.

6. Використання традиційних збалансованих технологій лісо­ господарської діяльності та методів агролісівництва.

Стратегічні цілі, досягнення яких має забезпечити Критерій:

« формування системи довготермінової оцінки стану лісів за показниками ведення лісового господарства і виконання комп­лексу лісооблікових робіт (лісовпорядкування, лісоінвентариза-ція, моніторинг лісів, державний лісовий кадастр) для забезпе­чення необхідних заходів зі збереження та підтримання продук­тивності лісів України;

♦ на основі інформації про ліси наукове обгрунтування рівня відповідності стану лісів завданням щодо забезпечення потреб суспільства в деревній продукції;

♦ контроль відповідності обсягів вилучення деревини та про­ дукції побічного користування нормам, що забезпечують безпе­ рервне використання лісових ресурсів.

Ключові елементи Критерію 1:

♦ динаміка вкритих лісовою рослинністю земель характеризує тенденції змін, зокрема в управлінні лісами та ефективності вико­ ристання лісових земель;

♦ збалансованість середнього приросту і загального об'єму деревини, що вирубується у регіоні (природно-економічному районі) і загалом у державі, забезпечує збереження природної здатності лісів відновлювати деревні ресурси. Цей показник є особливо важливим для оцінки екологічно сталого управління в лісовій галузі.

Критерій 2

Підтримання належного санітарного стану

та формування лісостанів, резистентних

до несприятливих факторів

Індикатори:

1. Загальна площа лісів, які всихають або загинули під дією несприятливих факторів, у тому числі:

» пожеж;

• шкідників і хвороб;

• промислових викидів, техногенних забруднень, полютантів;

• інших чинників.

2. Площа лісів, забруднених радіонуклідами.

3. Загальна кількість повітряних полютантів у регіоні або їх кількість на одиницю площі лісових земель.

4. Відсоток площ лісів, що характеризуються значною дефо­ ліацією (індикатор оцінюється за методикою Європейської Еко­ номічної комісії 00Н (ЄЕК ООН).

Стратегічні цілі, досягнення яких має забезпечити Критерій:

♦ моніторинг та інтегрований контроль впливу антропо­генних і природних факторів на ліси, збір даних про тенденції і масштаби цього впливу на стан лісів в Україні;

• оцінка показників стабільності системи сталого управління в лісогосподарській галузі: санітарний стан лісів, їх життєздатність та життєвість рослин і тварин, існування яких пов'язане з лісом;

• розробка заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу антропогенних і природних факторів на санітарний стан і життєздатність лісів.

Ключові елементи Критерію 2:

• оцінка динаміки впливу пожеж, шкідників і хвороб, промис­ лових викидів, техногенних забруднень, полютантів, самовільних рубань, вивезення сміття в ліси, інших чинників на території, вкриті лісом;

• прогноз негативних наслідків впливу пожеж шкідників і хвороб, промислових викидів, техногенних забруднень, полю­ тантів, самовільних рубань, вивезення сміття в ліси, інших чин­ ників на ліси;

♦ оцінка динаміки змін санітарного стану забруднених лісів, в тому числі лісів, забруднених радіонуклідами;

♦ оцінка здатності лісів виконувати ресурсні, екологічні і соціальні функції;

♦ планування заходів з ліквідації негативного впливу пожеж, шкідників і хвороб, промислових викидів, техногенних забруд­ нень, полютантів, самовільних рубань, вивезення сміття в ліси, інших чинників на ліси.