§ 6. Мирова угода

1. Під мировою угодою у справі про банкрутство розу­міється домовленість між боржником і кредиторами стосов­но відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (спи-зання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умова­ми мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії іровадження у справі про банкрутство.

_-362-

Рішення про укладення мирової угоди від імені креди­торів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів-членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заста­ною майна боржника, висловили письмову згоду на укла­дення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди від імені борж-мика приймається керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які вико­нують повноваження органів управління та керівника бор­жника і підписують її.

Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова ко­мітету кредиторів.

Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених ст. 31 Закону.

Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забез­печені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одно­стороння відмова від мирової угоди не допускається.

Мирова угода має містити положення про розміри, по­рядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстроч­ку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх ча­стини.

Крім цього, мирова угода може містити умови про вико­нання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні пра­на; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня ук­ладення мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди.

Господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі порушення порядку укладення миро-ної угоди, встановленого Законом або якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

Затвердження господарським судом мирової угоди є її ідставою для припинення провадження у справі про банк-

_{- 363 -}

ггство. З дня затвердження господарським судом мирової юди припиняються повноваження арбітражного керуючо-> (розпорядникамайна, керуючого санацією, ліквідатора).

За заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова тода може бути визнана господарським судом недійсною» кщо існують підстави для визнання угоди недійсною, зредбачені цивільним законодавством України.

Визнання мирової угоди недійсною є підставою для по-овлення провадження у справі про банкрутство, про що >сподарським судом виноситься ухвала, яка може бути ос-аржена.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням госпо-фського суду у разі невиконання боржником умов миро-Уї угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.

У разі винесення господарським судом ухвали про щмову в затвердженні мирової угоди мирова угода вва-:аеться неукладеною.

^{Запитання і завдання для самоконтролю}

1 • Дайте визначення поняття банкрутства.

2. Хто може бути визнаний банкрутом?

3. Який орган здійснює державну політику щодо запобігання банкрутству?

4* Які види позасудових процедур можуть провадитися з ме­тою запобігання банкрутству?

5. З яких стадій складається провадження у справах про банк­рутство?

6 * Які питання належать до компетенції зборів кредиторів?

7. Хто організовує здійснення санації боржника?

8. У яких випадках господарський суд припиняє провадження у справах про банкрутство?

9. У яких випадках господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну про­ цедуру?

10. Які наслідки визнання боржника банкрутом?

11. Які повноваження здійснює ліквідатор?

12.Яка черговість задоволення претензій кредиторів встановле­на у разі ліквідації банкрута?

13- Що таке мирова угода і який порядок її укладання?

14. У яких випадках мирова угода може бути розірвана за рішен­ням суду?

_{- 364 -}

Г г

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

^{РОЗДІЛ VI}

Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання

Г ЛАВА 17

Правове регулювання господарсько торговельної діяльності

Ст. 263 ГК визначає господарсько-торговельну діяль-асть як таку діяльність, що здійснюється суб'єктами гос-юдарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реа-іізацію продукції виробничо-технічного призначення і ви-юбів народного споживання (щодо поняття продукції ви-юбничо-технічного призначення і виробів народного споживання див. ст. 262 ГК), а також допоміжну діяль­не ть, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відпо­відних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність здійснюється як шутрішня торгівля або зовнішня торгівля залежно від рин­гу (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійсню­ється товарний обіг.

Форми, в яких може здійснюватися господарсько-тор-ювельна діяльність, встановлені ч. З ст. 263 ГК, відповід­но до якої виділяються: матеріально-технічне постачання . збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; розд­рібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача з оренду засобів виробництва; комерційне посередництво / здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у

_{- 366-}

«форі обігу. Зміст і порядок здійснення зазначених форм господарсько-торговельної діяльності встановлюють по­дальші статті Глави ЗО ГК.

В залежності від форми здійснення господарсько-тор-гонельної діяльності вона опосередковується господарсь­кими договорами; примірний перелік яких містить ч. 4 (VI-. 263 ГК. Це господарські договори поставки, контрак­тації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та інші договори.