2. Поняття системи права

Категорія ―система‖ використовується в найрізноманітніших галузях

людських знань. З філософської точки зору — це специфічно видкремлена із

навколишнього середовища цілісна множина елементів, які поєднуються між

собою сукупністю внутрішніх відносин і зв'язків. У цьому контексті в

юридичній літературі широко використовується поняття ―система права‖,

―система законодавства‖, ―правова система‖, ―політична система‖ та ін.

З'ясувати зміст цих понять означає встановити їх складові елементи, їх

взаємозв'язки, спосіб організації в процесі утворення та розвитку.

Щодо понять ―система права‖ і ―система законодавства‖, то вони

використовуються для характеристики національного права і законодавства.

Перше з них фіксує аспекти структурної диференціації правових норм, друге

— аспекти структурної диференціації законодавчих актів, яка склалася в тій

чи іншій країні в її національному праві. Іншими словами, поняття ―система

права‖ виражає структуру змісту, а поняття ―система законодавства‖ —

структуру форми позитивного права, їх структури перебувають у тісно му

взаємозв'язку.

Система права — це сукупність чинних норм права, якій властиві

як єдність та узгодженість, так і диференціація (поділ) на відносно

самостійні структурні утворення (норми, інститути, галузі права та

ін.).

Названі в цьому визначенні ознаки характеризують систему права з

внутрішнього боку. Вони вказують на те, які зв'язки існують між її

елементами, на яких принципах вона побудована.

Єдність та узгодженість. Єдність системи права обумовлюється тим,

що, по -перше, все право як самостійне явище ґрунтується на єдиних

загальнолюдських принципах гуманізму, справедливості, які є своєрідним

каркасом права (норми, що не відповідають цим принципам, не є правовими);

по -друге, право в усіх своїх проявах охороняється державою і передбачає

можливість застосування державного примусу; по - третє, право обумовлене

матеріальними, соціальними, культурними, ідеологічними та іншими

умовами життя суспільства, для яких характерна відносна єдність.

Узгодженість системи права

—

це обумовлена наявність

субординаційних і координаційних зв'язків між нормами, інститутами,

галузями права та відсутність суперечностей всередині цієї системи.

Диференціація (поділ) системи права. Це поняття означає поділ

системи на відносно самостійні структурні елементи. В логічній

послідовності можна виокремити:

а) структуру норми права;

б) структуру правових інститутів — поділ їх на окремі правові норми;

в) структуру підгалузі права — поділ її на логічно пов'язані між собою

правові інститути в межах окремих галузей права;

г) структуру галузі права — поділ її на логічно пов'язані між собою

правові інститути та підгалузі права;

ґ) структуру системи права — поділ її на логічно пов'язані між собою

галузі права.

Об'єктивність системи права. Система права — це не результат

свавільного розсуду законодавця, а своєрідний юридичний вираз системи

суспільних відносин відповідного людського соціуму. Держава лише надає

форми (оформлює) тій чи іншій системі права, її галузям, інститутам, які

склалися об'єктивно.

Систему права можна також характеризувати з зовнішнього боку як

одну з уособлених системних утворень суспільства, що означає:

1) належність її до функціональних систем соціального порядку,

оскільки її виникнення, існування і розвиток обумовлені загальнолюдськими

потребами — наданням організованості і врегульованості суспільним

відносинам;

2) її інституціональний характер. Проявом цього є те, що юридична

матерія у вигляді системи норм міститься здебільшого в нормативно -

правових актах, інших джерелах права, які і надають праву чітко виражену

інституціональну форму;

3) стабільність і динамічність її як правового явища;

4) пов'язаність її як прямими, так і опосередкованими відносинами з

функціонуванням і діяльністю держави, її органів — законодавчих,

правозастосовчих, контрольно-наглядових та ін.

Поняття ―система права‖ слід відрізняти від поняття ―правова система‖,

яке є більш широким за своїм змістом. Окрім системи права, правова система

охоплює такі структурні елементи, як правосвідомість, правові відносини,

правові форми діяльності держави та ін.