38

План

План 2

Вступ 2

Розділ 1 3

Сьоме покоління: інформаційна війна та інформаційна зброя 3

Розділ 2. 9

Механізми впливу ЗМК на формування і функціонування громадської думки 9

2.1 Масова комунікація 10

2.2 Засоби і передумови масової комунікації 11

2.4 Вплив мас-медіа на свободу вибору і самовизначення людини 15

2.5 Психологічні особливості діяльності мас-медіа у суспільстві 19

2.6 Маніпулювання свідомістю за допомогою телебачення 23

2.7 «Мережеві» революції. 27

Розділ 3 32

Шляхи протистояння інформаційним війнам 32

Висновки 34

Огляд публікацій 36

Список використаної літератури 37

Вступ

Актуальність теми. В сучасному інформаційному суспільстві все частіше можна почути словосполучення «інформаційні війни». Їх вважають надбанням нового тисячоліття, новим (сьомим) поколінням війн. Засоби масової комунікації виступають як інструмент, за допомогою якого можна впливати на свідомість суспільства. Актуальність і доцільність цієї роботи полягає в тому, щоб розкрити аспекти маніпулятивного впливу на людей, та розвинути знання не тільки про таку галузь як інформаційна безпека держави, але й про безпеку особистості і суспільства в цілому. Постіндустріальну цивілізацію, що донедавна домінувала, швидкими темпами витісняє цивілізація інформаційна. З кінця ХХ століття революція в аудіовізуальних мас-медіа обумовила глобалізацію інформаційних процесів. Нині спостерігається становлення цілісності міжнародної спільноти, поглиблення інтеграційних процесів, які стосуються світової економіки та політики, соціальної сфери, науки і культури, інтелектуальних потенціалів держав. Завдяки новітнім технічним засобам масової комунікації (далі – ЗМК) стає можливим швидке переміщення інформації у просторі. Безперечно, мас-медіа змінили культурний ландшафт світу. Він почав набувати рис того, що Г. Маклюен назвав „глобальним селищем”.

Об’єкт дослідження. Розгляд та вивчення засобів масової комунікації як інструменту інформаційної війни.

Предмет дослідження. Предметом курсової роботи виступають механізми впливу на свідомість суспільства за допомогою засобів масової комунікації.

Мета і завдання дослідження. Зробити аналіз виникнення такого виду війни як інформаційна війна. Вивчити інструменти ведення інформаційних війн. Завданням виступає вирішення проблеми інформаційно-психологічної війни сьомого покоління, її вплив на особистість, суспільство і державу в цілому.

Розділ 1 Сьоме покоління: інформаційна війна та інформаційна зброя

Протягом останнього двадцятиріччя в світі йде процес формування інформаційного суспільства, а тому все більше розвиваються обчислювальні та інформаційні мережі. Багато людей вже не уявляють власного життя без соціальних мереж, листування по електронній пошті, інтернет-реклам та Інтернету взагалі. Можна твердо сказати, що основним базисом функціонування сучасного суспільства стала розгалужена інформаційна структура. Вона функціонує на принципах виробництва, обробки, зберігання та використання інформації за допомогою інформаційних технологій. Інформаційні технології дали нам багато переваг в житті.

Якщо згадати та проаналізувати історію суспільства, можна помітити що навіть ведення війн було різноманітним, між собою вони розрізнялися як засобами ведення бойових дій, так і метою.

• Перше покоління: контактне рукопашне протиборство, холодна зброя.

• Друге покоління: контактні і дистанційні війни, поява пороху та вогнепальної зброї.

• Третє покоління: переважно дистанційні окопні (траншейні) війни, нарізна багатозарядна зброя, підвищена скорострільність, влучність і дальність стрільби.

• Четверте покоління: дистанційні війни, автоматична та реактивна зброя, танки, авіація, транспортні засоби, засоби зв'язку.

• П'яте покоління: безконтактна ядерна війна, ядерна зброя.

• Шосте покоління: безконтактне масоване застосування високоточної самонавідної зброї, радіоелектронна боротьба, застосування техніки з дистанційним керуванням (без участі людини).

• Сьоме покоління: інформаційна війна та інформаційна зброя.

Нова епоха породила війну нового покоління – інформаційну війну. Поле бою – інформаційний простір, ціль – масова свідомість суспільства. Мета – добровільна покора суспільства, яка забезпечується за допомогою інформаційних технологій психологічного впливу на свідомість його громадян.

Ми є постійними спостерігачами та учасниками міждержавних, корпоративних, політичних та навіть міжособистісних інформаційних війн.[12]

Сам термін " інформаційна війна" з'явився у 1976 році, коли дехто Томас Рона використав його у звіті для компанії " Boeing", що мав назву " Системи зброї і інформаційна війна". Рона вказав, що інформаційна інфраструктура становиться ключовим компонентом американської економіки і в той же час вона становиться уразливою як у військовий, так і у воєнний час.

Інформаційна війна змінила уявлення про зміст війни. В ній немає очевидних ворогів. Головною метою такої війни є створення таких умов супротивнику, за яких би він сам себе знищував, сам віддавав матеріальні та інтелектуальні ресурси. Історія свідчить про те, що народ можна знищити в фізичній або економічній війні, про те перемогти народ в такій війні – неможливо. Перемогти народ можна в інформаційній/психологічній війні. Якщо змінити психіку народу, його колективну свідомість відповідно до власних інтересів, то він стане слухняним знаряддям в руках маніпулятора, його рабом.

Інформаційна війна, якщо відсторонитися від її суто військової складової, являє собою комплекс заходів впливу спрямованих на масову свідомість за допомогою інформації з метою зміни поведінки людей і нав'язування їм цілей, що не входять в коло їхніх інтересів.

Ціль інформаційної війни – беззаперечне домінування в медіа реальності противника. Це досягається шляхом заповнення інформаційного простору в потрібному ракурсі.

Відкритість сучасного суспільства створює сприятливі умови для ведення інформаційних кампаній. [9, ст 34]

Наявність в арсеналі однієї з сторін конфлікту значних інформаційних ресурсів; присутність на території противника так званих агентів впливу і створення за умов слабкої протидії опонентом підконтрольних ЗМІ є запорукою успішного ведення інформаційного протистояння.

Інформаційна війна покликана забезпечити такі умови в середовищі ймовірного супротивника:

- створення атмосфери бездуховності і падіння суспільної моралі;

- негативне відношення до культурної спадщини противника;

- маніпуляції суспільною свідомістю і політичною орієнтацією соціальних груп населення країни з метою створення політичної напруги і хаосу;

- дестабілізація політичних відносин між партіями з метою провокації конфліктів, розпалювання недовіри, підозри, загострення політичної боротьби, провокування репресій супроти опозиції, провокація взаємознищення;

- провокація соціальних, політичних, релігійних і національних зіткнень;

- підрив міжнародного авторитету держави, її співробітництва з іншими країнами;

- нанесення шкоди життєво важливим інтересам держави в політичній, економічній, оборонній та інших сферах;

- створення негативного образу органів державного управління, створення не довіри до держави в цілому.

Особливу небезпеку інформаційна війна становить для країн з невисоким рівнем розвитку. Їхнє відставання від світових лідерів в соціально-економічній площині з кожним роком все більшає і більшає.

Основним інструментом ведення інформаційної війни є інформаційна зброя. До "інформаційної зброї" можна віднести, по-перше, засоби інформаційно-технічного характеру, які знищують, перекручують або викрадають інформацію, не зважаючи на систему захисту, обмеження доступу до цієї інформації законних користувачів. По-друге, це безперечно інформаційно-психологічні засоби, які дезорганізують інформаційні системи шляхом дезінформації, формування помилкових логічних інформаційних концепцій, інтерпретацій та ін., впливаючи таким чином на суспільну думку, на життя суспільства, держави або групи держав в цілому.[10]

На мою думку, самим небезпечним інструментом ведення інформаційної війни є засоби масової комунікації. У постіндустріальному суспільстві ЗМК набувають визначальної ролі в управлінні суспільством: саме мас-медіа є безпосередніми носіями та розповсюджувачами знання і політично значимої інформації. Масові комунікації стали невід’ємною складовою сучасної політичної системи суспільства, яка використовує спеціальні засоби інформаційного обміну для встановлення та підтримки постійних зв’язків як на рівні індивідів, так і суспільства в цілому.

• Комунікація (від лат. Communication — повідомлення, передача) виникла з потреб індивідів у спільному житті, а тому суспільна за своєю природою. Це спілкування між людьми, в процесі якого вони обмінюються повідомленнями, власними і чужими думками та почуттями за допомогою мови чи інших знаків.

Під засобами масової комунікації розуміють газети, журнали теле- і радіопрограми, кінодокументалістику, інформаційні агенції, інші періодичні форми публічного розповсюдження масової інформації. Вони виступають посередником між журналістом, дослідником і аудиторією. В процесі функціонування засоби масової комунікації здійснюють двобічний зв’язок між комунікатором та реципієнтом (тим, хто сприймає інформацію), відбувається своєрідне спілкування – не особисте, а за допомогою масових форм зв’язку. Діяльність ЗМК має важливі суспільно-політичні наслідки, оскільки характер масової інформації, адресований аудиторії, визначає значною мірою її ставлення до дійсності і напрям соціальних акцій. Тому ЗМК не лише виконують інформативну функцію (хоча вона має бути основною), але пропагують ідеї, погляди, вчення, політичні програми і беруть, таким чином, участь у соціальному управлінні. Шляхом формування громадської думки, вироблення певних установок, вони спонукають людину до тих чи інших вчинків. Індустрія свідомості стає найважливішим інструментом політичного панування і в той же час інструментом приховування цього панування монополістичної еліти.

Винайдене на початку XX ст. телебачення стало найважливішим засобом поширення інформації та одним із видів послуг. Датою справжнього народження телебачення можна назвати 1937 р., коли відбулася перша телетрансляція для широкої публіки з лондонського «Александер-Пелас». На сьогодні телебачення є засобом розповсюдження соціальної інформації, за допомогою якого набувають масового тиражування духовні цінності та соціальні норми, які в систематизованому вигляді відбивають пануючі світоглядні уявлення, суспільний настрій. Розповсюдження інформації на телебаченні є засобом політичного, економічного та інших видів на свідомість та діяльність людей.

ЗМК здійснюють вплив на суспільство та його розвиток. Особливістю масово-інформаційних процесів останнього часу є їхня «демасифікація» – можливість вибору для індивіда тієї інформації, яку він сам хоче отримати, а не яку йому нав’язують ззовні, хоча це й пов’язано з певними труднощами технічного й політичного плану. Крім того, далеко не кожна людина має талант відділяти правдиву інформацію від неправдивої, що їй пропонують, тому й існує такий ефект, коли, за виразом Г.Тарда, «під впливом преси в суспільстві створюється колективна свідомість, об’єднана атмосферичною оболонкою, коли певні якості індивідів взаємно позначаються одне на одному, а їх дії спрямовуються загальною течією ідей й пристрастей. Така духовна єдність індивідів породжується одночасністю їхніх переконань, що формуються пресою.

Як колись Кольт урівняв шанси сильних та слабких, так Інтернет урівнює шанси багатих і бідних в інформаційній війні. Якщо для друкування видань потрібні гроші на витратні матеріали, то вже зараз при мінімальній комп'ютерній грамотності можна швидко та безкоштовно створити кількадесят сайтів з компроматом на противника та розмістити їх на будь-якому сервері.

Раніше масштабні інформаційні війни були задоволенням лише для багатих. Але активне просування Інтернет в повсякденне життя суспільства накладає нові особливості на ведення інформаційних війн. Все більше людей можуть швидко та дешево отримувати та популяризувати будь-яку інформацію.

Інтернет є потужним інструментом масштабних суспільних перетворень, що вносить радикальні й принципові зміни в різні сфери життя сучасного суспільства.[12]