2.4. Господарська збалансованість і стабільність як завдання державних інститутів національної економіки

Національна економіка є складною (охоплює виробничі, соціальні, духовні, політичні та ідеологічні підсистеми) динамічною системою. Існування будь-якої системи, у тому числі національно-економічної, передбачає мінімально необхідний рівень її збалансованості, визначення якого, а також умов його збереження за обставин, що змінюються, — важлива складова методів управління і регулювання. Особливого значення вона набуває у дослідженні економіки з різними рівнями пропорційності, динамічності, тобто нестійкості.

Збалансованість — стан економіки, за якого національно-господарські пропорції перебувають в оптимальному щодо потреб і технологій співвідношенні та рівновазі.

Розрізняють такі аспекти збалансованості економіки:

- натурально-вартісний;

- грошовий.

Натурально-вартісний аспект збалансованості — це передусім забезпечення виробництва, національної сфери та споживчого ринку матеріальними ресурсами і товарами та послугами широкого вжитку.

Режим збалансованого розвитку економіки є найефективнішим, позаяк норма споживання у національному доході протягом тривалого періоду зберігається на найвищому рівні, а отже, структурні зміни і темпи економічного зростання у найкращому випадку є помірні. Прискорення економічного розвитку супроводжується підвищенням норми нагромадження і зміною пропорцій, що склалися. Це призводить до посилення ролі таких факторів, як економічні зв'язки, що можуть впливати на забезпечення пропорційності й, відповідно, збалансованості.

Інструментом оцінювання збалансованості міжгалузевих зв'язків є міжгалузевий баланс.

Міжгалузевий баланс — екониміка-математична балансова модель у вигляді системи лінійних рівнянь, яка характеризує зв'язки між: випуском продукції в одній галузі (у вартісному виразі) і витратами всіх галузей, необхідними для забезпечення цього випуску.

Зовнішньоекономічні зв'язки оцінюють за платіжним балансом.

Платіжний баланс — баланс сум потоків валютних платежів, які отримує з-за кордону і здійснює за кордон країна у процесі зовнішньоекономічної діяльності за певний період (рік, квартал, місяць).

Збалансованість національної економічної системи досягається з оптимізацією національних ідеологічних, політичних, демократичних, економічних та соціальних пропорцій.

Національні пропорції є складною системою співвідношень таких основних груп показників:

- пропорції національної самосвідомості — виражають співвідношення населення і влади за критеріями свідомості: національного патріотизму, національного нігілізму, національної винятковості;

- пропорції національно-державного мислення — виражають співвідношення населення і влади за критеріями ідеологічного, політичного і державного мислення, зокрема національної чи соціальної демократії; створення державного механізму для дотримання законів, які захищають права людини, чи механізму, в якому домінує культ державної установи, державного чиновника або природного господарського монополіста та ін.;

- пропорції національно-економічного мислення — виражають співвідношення населення і влади за критеріями економічних прав і економічної свободи людини та виробничого колективу, зокрема створення економіки на приватній чи неприватній власності; лібералізації чи централізації руху праці і капіталу; стимулювання праці і виробництва методами економічними чи "тіньовими", кримінальними; розподілу доходів за результатами праці кожного чи за посадами, титулами, званнями, державним статусом та ін.;

- пропорції виробництва і споживання — співвідношення виробничих і споживчих потреб та виробничих можливостей економіки.

- пропорції вартісної структури національного продукту:

- пропорції розподілу валового внутрішнього продукту:

- (співвідношення між споживанням домашніх господарств, держави, капіталовкладеннями і чистим експортом).

Найважливішою ознакою, що характеризує раціональну збалансованість і стабільність національної економічної системи, є її динамічність — необхідний рівень стабільності, який забезпечує самозбереження системи, але не є нездоланною перепоною до змін.

Кожна національна економічна система має загальні і власні критерії збалансованості, зумовлені природними і соціально-економічними особливостями господарювання.

До виробничих критерів національно-економічної збалансованості і стабільності відносять:

- відсутність абсолютної монополії окремих груп виробників, переважання конкуренції у відносинах виробників, боротьбу за якість продукції і споживача;

- раціоналізацію розміщення продуктивних сил, удосконалення структури виробництва з урахуванням вимог ринку, потреб споживачів;

- перевищення темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання заробітної платні не менш як на 3 — 5 %; посилення ролі стимулів до продуктивної праці та ефективного виробництва;

- збільшення національного доходу завдяки зростанню фондовіддачі основних фондів, підвищенню продуктивності праці виробників та зниженню собівартості на його створення;

- збільшення кількості робочих місць, зменшення плинності кадрів (не повинна перевищувати З— 4% ). поліпшення виробничо-побутових умов, системи управління виробництвом, виробничої інфраструктури, структури і кваліфікації робочої сили тощо.

Ринкові критерії національно-економічної збалансованості, стабільності мають важливе значення щодо регулювання економічної системи загалом. Вони відображають стан виробництва, розподілу, обміну і споживання. Тенденції ринкових макроекономічних показників дають змогу визначити заходи регулювання і встановлення збалансованого та стабільного розвитку.

Соціальні критерії національно-економічної збалансованості виявляють стан реальної політики розподілу і споживання національного продукту. Через формування бюджету, доходів простежується відповідність обсягу і структури національного продукту потребам населення і виробництва, стан платоспроможності уряду і населення, можливості національних заощаджень і капіталовкладень для економічного зростання.

7