- •Сутність, складові та засади організації місцевих фінансів
- •1.2 Сутність місцевих фінансів та причини їх появи
- •1.3 Місцеві фінанси як система
- •1.4 Функції місцевих фінансів
- •1.5 Територіальна громада
- •2 Фінансова політика місцевих органів влади
- •2.2 Межі та кількісні показники фінансової автономії
- •2.3 Взаємозв'язок місцевих і державних фінансів
- •2.4 Міжнародні стандарти організації місцевих фінансів
- •Всесвітня декларація місцевого самоврядування (Вересень 1985 р.)
- •Декларація про принципи місцевого самоврядування в країнах снд (1993 р.)
- •3 Місцеві бюджети як основа фінансової бази місцевих органів влади
- •1. Інститут громадських послуг
- •3.3 Система місцевого самоврядування
- •3.4 Повноваження органів місцевого самоврядування
- •4 Формування доходної бази місцевих бюджетів
- •4.2 Закріплені доходи місцевих бюджетів
- •4.3 Регульовані доходи місцевих бюджетів
- •5 Система видатків місцевих бюджетів
- •5.1 Видатки місцевих бюджетів
- •5.2 Вільні бюджетні кошти
- •5.1 Видатки місцевих бюджетів
- •5.2 Вільні бюджетні кошти
- •6 Фінансове вирівнювання та бюджетне регулювання
- •6.2. Вертикальні та горизонтальні фіскальні дисбаланси й об'єктивна необхідність фінансового вирівнювання
- •6.3 Форми та методи фінансового вирівнювання
- •6.4 Інструменти міжбюджетних відносин
- •Інструменти організації міжбюджетних взаємовідносин в Україні
- •6.5 Поняття бюджетних трансфертів та їхнє правове регулювання
- •7. Формування позабюджетних, валютних та інших цільових фондів місцевих органів влади
- •7.2 Валютні фонди
- •7.3 Резервні фонди
- •7.4 Місцеві податки і збори
- •8 Інститут комунальної власності у системі місцевих фінансів
- •8.2 Особливості реалізації прав комунальної власності
- •8.3 Види комунальних підприємств
- •8.4 Поняття, форми та правове регулювання комунального кредиту
- •9 Фінанси підприємств комунального господарства
- •9.2 Класифікація та групування витрат жкг
- •9.3 Планування та калькулювання собівартості житлово-комунальних послуг
- •9.4 Комунальні платежі та методи управління ними
- •10.2 Складання, затвердження і виконання місцевого бюджету
- •10.3 Встановлення місцевих податків і зборів
- •10.4 Види місцевих фінансових органів
- •10.5 Поняття та системи касового виконання місцевих бюджетів
- •Словник основних понять
7.2 Валютні фонди
Законодавство колишнього СРСР забороняло місцевим органам влади мати власні валютні фонди і встановлювало державну валютну монополію. Після запровадження в Україні права на валютні фонди місцевих рад у 1990 р. порядок формування їх досить часто змінювався.
Джерелами, за рахунок яких місцеві ради формують свої валютні фонди, є:
- доходи від зовнішньоекономічної діяльності самої місцевої ради;
- добровільні внески й пожертвування юридичних осіб і громадян;
- надходження від реалізації товарів, робіт (послуг) іноземним юридичним особам і громадянам тощо.
Валютні фонди зберігаються на спеціальних рахунках, в установах банків і витрачаються за рішенням відповідної місцевої ради. Визначено також, що ці кошти не підлягають вилученню.
Ухвалений у 1992 р. Закон України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" у ст. 14 підтвердив повноваження органів місцевого самоврядування у справі формування валютних фондів. Джерела формування їх залишилися незмінними.
Спеціальним законодавством України визначено порядок формування валютних фондів органів місцевого самоврядування. Закон УРСР "Про зовнішньоекономічну діяльність", прийнятий у квітні 1991 р., у ст. 12 проголосив, що на території України запроваджується обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності між валютними фондами суб'єктів цієї діяльності та Державним валютним фондом України і валютними фондами місцевих рад. Установлено обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності всіх її суб'єктів, які мають постійне місце перебування або місце проживання на території України. Запроваджено порядок розподілу валюти на основі стабільних п'ятирічних нормативів, що встановлювалися Верховною Радою УРСР за поданням тодішньої Ради Міністрів УРСР.
Визначено також, що в разі підпорядкування кільком місцевим радам території постійного місцеперебування або проживання суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності він передає 2/3 суми, призначеної для валютного фонду, місцевій раді базового рівня і 1/3 - раді вищого рівня. Базовими, згідно із законодавством, вважалися міські, сільські й "селищні ради. За кошти, що передаються до Державного валютного фонду і валютних фондів місцевих рад, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності одержують з відповідного бюджету компенсацію в прийнятій на території України валюті за спеціальним курсом, встановленим Національним банком. В Україні було заборонено створення без відповідного дозволу, крім Державного та валютних фондів місцевих рад, інших валютних фондів, до яких суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності передають частину своєї виручки. Функції обов'язкового розподілу валюти покладалися на відповідні банківські установи, в яких розміщено валютні рахунки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з декретом зупинялася дія статей Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", які передбачали затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютної виручки між державою та місцевими радами.