- •§ 1. Поняття цивільного права як приватного права
- •§ 2. Предмет та метод цивільного права
- •§ 3. Функції цивільного права
- •§ 4. Принципи1 цивільного права
- •Глава 2. Акти
- •§ 1. Поняття та види актів цивільного законодавства
- •§ 2. Дія актів цивільного законодавства
- •§ 3. Застосування актів цивільного законодавства
- •Глава 3. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн у
- •§ 1. Основні цивільно-правові системи світу "ш
- •§ 2. Романо-германська цивільно-правова система
- •§ 3. Англо-американська цивільно-правова система
- •Глава 4. Наука цивільного права і
- •§ 1. Поняття, предмет
- •§ 3. Цивільне право як навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття цивільних правовідносин
- •§ 2. Елементи цивільних правовідносин
- •§ 4. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин
- •Глава 6. Фізична особа як суб'єкт цивільних правовідносин
- •§ 1. Поняття фізичної особи як людини
- •§ 2. Цивільна правоздатність фізичної особи
- •§ 3. Цивільна дієздатність фізичної особи
- •§ 4. Опіка та піклування
- •§ 5. Місце проживання фізичної особи
- •§ 7О Фізична особа—
- •Глава 7. Юридична особа як суб'єкт цивільних правовідносин
- •§ 1. Сутність юридичної особи і
- •§ 2. Поняття та ознаки юридичної особи
- •§ 3. Класифікація юридичних осіб
- •§ 4. Створення юридичної особи
- •§ 5. Індивідуалізація юридичної особи
- •§ 6. Цивільна правоздатність і цивільна дієздатність юридичної особи
- •§ 7. Органи юридичної особи
- •§ 8. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •§ 9. Філії та представництва юридичної особи
- •§ 10. Припинення юридичної особи
- •Глава 8. Держава україна, автономна республіка крим,
- •Глава 9. Об'єкти цивільних прав
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 3. Гроші та валютні цінності '
- •§ 4. Цінні папери
- •§ 5. Дії (результати робіт, поєдуги) як об'єкти цивільних прав
- •§ 6. Нематеріальні блага як об'єкти цивільного права
- •§ 7. Особисті немайнові блага фізичної особи як об'єкти цивільного права
- •Глава 10. Особисті немайнові права
- •§ 4. Способи захисту особистих немайнових прав
- •Глава 11, правочини
- •§ 1. Загальні положення про правочини
- •§ 2. Недійсність правочину Поняття та види недійсних правочинів
- •§ 3. Правові наслідки недійсності правочину (окремих його частин)
- •Глава 12. Представництво і довіреність
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Підстави виникнення та види представництва
- •§ 3. Комерційне представництво
- •§ 5. Представництво без повноважень або з їх перевищенням
- •§ 1. Здійснення суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків
- •§ 2. Способи захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •9 «Цивільне право України», т. 1
- •§ 3. Юрисдикційні форми захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •§ 4. Самозахист суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •§ 1. Поняття, ознаки та функції _ -
- •§ 2. Види та форми цивільно-правової відповідальності
- •§ 3. Підстави та умови цивільно-правової відповідальності
- •§ 4О Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності
- •Глава 15. Строки та терміни в цивільному праві. Позовна давність
- •§ 1. Поняття і обчислення строків
- •§ 2. Види цивільно-правових строків
- •§ 3. Поняття, значення, види і межі дії строків позовної давності
- •§ 4. Початок перебігу, зупинення і перерив строків позовної давності
- •§ 5. Поновлення строків позовної давності.
- •§ 1. Власність і право власності
- •§ 2. Право власності в об'єктивному та суб'єктивному розумінні
- •§ 3. Суб'єкти права власності
- •§ 4. Об'єкти права власності
- •§ 5. Зміст права власності
- •Глава 17. Набуття та припинення права власності
- •§ 1. Поняття і види підстав набуття права власності
- •§ 2. Первісні та похідні, загальні та спеціальні підстави набуття права власності
- •§ 3. Момент набуття права власності
- •§ 4. Підстави припинення права власності
- •Глава 18. Право спільної власності
- •§ 1. Загальна характеристика та види права спільної власності
- •§ 2. Право спільної часткової власності
- •§ 3. Право спільної сумісної власності
- •Глава 19. Захист права власності
- •§ 1. Загальні положення про захист права власності
- •§ 2. Окремі види позовів про захист права власності
- •Глава 20. Речові права
- •§ 1. Загальна характеристика .
- •§ 2. Право володіння чужим майном
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •§ 5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •§ 1. Поняття та значення спадкування
- •§ 2. Основні поняття спадкового права
- •§ 3. Відкриття спадщини
- •§ 4. Спадковий договір
- •Глава 22. Спадкування за заповітом
- •§ 1. Поняття заповіту
- •§ 2. Зміст заповіту
- •§ 3, Форма заповіту
- •§ 4. Особливості заповідальних розпоряджень заповідача
- •§ 5. Право на обов'язкову частку у спадщині
- •§ 6. Позбавлення спадщини
- •§ 7. Недійсність заповіту
- •Глава 23. Спадкування за законом
- •§ 1. Поняття спадкування за законом
- •§ 2. Коло спадкоємців за законом
- •§ 3. Спадкування за правом представлення
- •§ 4. Розподіл спадщини між спадкоємцями
- •Глава 24. Здійснення спадкових прав
- •§ 1. Прийняття спадщини
- •§ 2 Спадкова трансмісія
- •§ 3. Відмова від спадщини
- •§ 4. Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця
- •§ 5. Відшкодування витрат, які падають на спадкоємців
- •§ 2, Загальні положення , права інтелектуальної власності
- •Глава 28. Авторське право ! суміжні права
- •§ 1. Поняття авторського права
- •§ 2. Об'єкти та суб'єкти авторського права
- •§ 5. Суміжні права
- •§ 0. Захист авторських і суміжних прав
- •§ 7. Представництво при здійсненні майнових авторських
- •Глава 27. Патентне право
- •§ 1. Поняття патентного права.
- •§ 2. Суб'єкти права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •§ 3. Охоронні документи на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •§ 4. Права та обов'язки, що випливають з патенту. Обмеження прав патентовласника
- •§ 5. Припинення дії патенту і визнання його недійсним
- •§ 6. Патентування винаходу, корисної моделі та промислового зразка в іноземних державах
- •Глава 28. Правові засоби
- •§ 1. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •§ 2. Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •§ 3. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Глава 29. Інші об'єкти інтелектуальної власності
- •§ 1. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •§ 2. Право інтелектуальної власності ; 3
- •На селекційні досягнення
- •§ 5. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю
Глава 12. Представництво і довіреність
§ 1. Загальні положення
За загальним правилом учасники цивільних відносин особисто набувають цивільні права та цивільні обов'язки шляхом укладення правочинів. Але не виключені випадки, коли вони за тих чи інших обставин позбавлені здатності або можливості самостійно здійснювати необхідні юридичні дії. Представництво забезпечує усунення юридичних або фактичних перешкод, які не дають фізичній або юридичній особі самостійно укласти той чи інший правочин.
Юридичні перешкоди, як правило, пов'язані із статусом фізичної або юридичної особи і обумовлені повною відсутністю дієздатності або недостатністю її обсягу для вчинення правочинів. Наприклад, згідно зі ст. 31 ЦК за малолітніх осіб правочини, окрім дрібних побутових, укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вони виступають законними представниками цих осіб (ст. 242 ЦК). У ряді випадків без виникнення відносин представництва неможливо здійс-
1 Більш доклад, про це див.: Сібільов М. М. Недійсність правочинів (договорів): новели Цивільного кодексу України // Республ. міжвідом. наук. зб. «Проблеми законності». - Харків, 2002. - Вип. 54. - С 47-52; Його ж. Загальна характеристика нікчемних правочинів (договорів) // Республ. міжвідом. наук. зб. «Проблеми законності». -Харків, 2002. - Вип. 55. - С. 40-46; Загальна характеристика оспорюваних правочинів (договорів) // Республ. міжвідом. наук. зб. «Проблеми законності». - Харків, 2002. -Вип. 57.- С 41-47.
нення діяльності і відокремленими підрозділами юридичної особи. Зокрема, керівники філій і представництв здійснюють представництво за довіреністю, виданою на підставі акта органу юридичної особи (ч. 2 ст. 244 ЦК).
До фактичних перешкод прийнято відносити такі обставини реальної дійсності, які не дозволяють суб'єктам цивільного права самостійно укладати правочини. Такими перешкодами можуть бути хвороба, відсутність у місці проживання у момент вчинення правочину (від'їзд у відрядження, на лікування або відпочинок), правова необізнаність тощо. Відносини представництва можуть виникати також і тоді, коли орган юридичної особи позбавлений можливості самостійно здійснити юридичні дії, наприклад, внаслідок значної завантаженості або у зв'язку з необхідністю вести справи одночасно у кількох місцях тощо.
Представництво - це праеовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч. 1 ст. 237 ЦК). Представник не виступає стороною правочину, а здійснює представництво шляхом реалізації наданих йому повноважень по його укладенню від імені і в інтересах особи, яку він представляє. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ч. 1 ст. 238 ЦК). Це правило стосується представництва, яке виникає на підставі договору або акта органу юридичної особи. Воно не поширюється на випадки виникнення законного представництва. Законні представники, наприклад, батьки малолітньої або опікун недієздатної особи, шляхом укладення правочину від імені та в інтересах інших осіб, коло яких визначене законом, забезпечують реалізацію їх цивільних прав та законних інтересів.
Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Так, особа може тільки особисто скласти заповіт, відмовитись від спадщини, права власності на об'єкт нерухомості чи інше майно, перехід або припинення прав на яке підлягає державній реєстрації, тощо.
Мета представництва полягає у вчиненні представником правочинів в інтересах особи, яку він представляє. Тому представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, яку він одночасно представляє. Винятки становлять відносини комерційного представництва. В останньому випадку обов'язковою є згода особи, яку представляють, на здійснення представником такого одночасного представ ництва інтересів кількох осіб.
Вчинення правочинів представником полягає у здійсненні ним власних дій, які відповідно до наданих йому повноважень створюють, змінюють або припиняють цивільні права та обов'язки у особи, яку представляють. Вимоги до суб'єктів, які можуть брати участь у
\ш
246
Розділі!
ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ
247
відносинах представництва, різні. Представниками і особами, яких представляють, можуть бути як фізичні, так і юридичні "Ьсоби. Особою, яку представляють, може бути будь-яка правоздатна особа: фізична особа - з дня народження і до її смерті, юридична особа - з моменту виникнення і до її припинення. У випадках, коли у відносинах представництва як особа, яку представляють, бере участь людина, вона може бути як дієздатною, так і недієздатною залежно від виду представництва. Дієздатність особи, яку представляють, у відносинах добровільного представництва є обов'язковою умовою їх виникнення. При виникненні відносин законного представництва дієздатність особи, якупредставляють, або взагалі відсутня, або має відповідний обсяг залежно від віку людини або її статусу. Така особа може бути обмеженою у дієздатності або визнана недієздатною.
Представником може бути фізична або юридична особа, що має повноваження на здійснення юридичних дій від імені особи, яку вона представляє. Представник у всіх випадках повинен бути повністю дієздатним. Юридичні особи можуть виконувати функції представника, якщо це прямо передбачено законом, або якщо це не суперечить їх установчим документам. Третьою особою, з якою внаслідок дій представника встановлюються, змінюються або припиняються правовідносини з особою, яку представляють, може бути будь-яка особа, яка має достатній для вчинення відповідного правочину обсяг дієздатності.
Правовідносини представництва, враховуючи коло правових зв'язків, що виникають між їх учасниками, мають складну структуру. Участь третіх осіб у відносинах представництва обумовлює наявність в структурі представництва внутрішніх і зовнішніх правових зв'язків.
Внутрішні відносини представництва виникають між особою, яку представляють, і її представником. Ці відносини мають фідуціар-ний (особистий, довірчий) характер, що обумовлене тим, що особа, яку представляють, повинна довіряти представнику і бути впевненою, що при здійсненні представницьких повноважень він не порушить належні їй цивільні права й законні інтереси.
Зовнішні відносини представництва бувають двох видів: відносини між представником і третьою особою та відносини між особою, яку представляють, і третьою особою. Встановлення відносин, які виникають між особою, яку представляють, і третьою особою є результатом діяльності представника. Вони виникають на підставі правочину, укладеного представником від імені та в інтересах особи, яку він представляв, з третьою особою.
Беручи участь у зовнішніх відносинах представництва, представник зобов'язаний інформувати третю особу про представницький характер своїх дій і надавати документальні докази не тільки підстав виникнення і наявності, а іноді й змісту наданих йому повноважень. У відносинах законного представництва такими доказами можуть
слугувати документи, що свідчать про факт родинних зв'язків між батьками та малолітніми дітьми, рішення суду про визнання особи недієздатною та паспорт особи, яка призначена її опікуном, тощо. У відносинах договірного (комерційного) представництва значення доказів, які посвідчують не тільки факт виникнення, а й визначення змісту повноважень у відносинах представництва, можуть мати положення договору або довіреності.
Представництво необхідно відрізняти від інших подібних до нього, але різних за правовою природою відносин, що складають предмет цивільного права. Вони суттєво відрізняються за характером прав і обов'язків, які складають зміст таких правовідносин. Так, повноваження представника необхідно відрізняти від дій, що складають міру можливої поведінки посильного. Останній не укладає правочин, коли за дорученням однієї особи передає інформацію або речі іншій. У відносинах, пов'язаних з укладенням правочину, він може передавати інформацію стосовно згоди контрагента з його умовами або повідомити про відмову від його укладення. Не мають статусу представників і особи, які надають лише технічну допомогу при укладенні правочину, наприклад, перекладають текст з іншої мови, друкують матеріали, займаються узгодженням їх умов тощо. Представник відрізняється і від посередника, який не укладає правочин від імені і в інтересах однієї із сторін. Посередник лише сприяє укладенню між ними правочину, а від свого імені вчиняє такі дії, як пошук контрагентів, проведення переговорів тощо. Вольові ж дії представника безпосередньо створюють, змінюють та припиняють цивільні права та обов'язки для особи, яку він представляє. Діяльність представника схожа з діяльністю комісіонера, який укладає правочин в інтересах комітента. Але комісіонер вчиняє правочин від свого імені і за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК), а представник діє від імені особи, яку представляє. Не є представником також особа, яка хоча і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів (ч. 2 ст. 237 ЦК).