§ 4. Способи захисту особистих немайнових прав

Цивільне законодавство, визнаючи за тією чи іншою особою певні суб'єктивні права і обов'язки, надає уповноваженій особі також пра­во на їх захист. Суб'єктивне право, хоча і таке, що належить особі, але не забезпечене законодавчо від порушень необхідними засобами захисту, «залишиться лише декларативним правом»⁴. Таким чином, право буде проголошено у законі, але не буде забезпечено державни-

¹ Малеин Н. С. Охрана прав личности советским законодательством. - М.: Наука, 1985.-С. 18.

² Так, у Законі України «Про авторське право і суміжні права» у статтях 1, 5-7, 24, 31,32,38 йдеться і про охорону авторських та суміжних прав, і про їх захист (розділ 5), не акцентуючи уваги на їх відмінності. До речі, чинне законодавство не завжди чітко розрізняє ці поняття, підмінюючи одне одним.

³ Малеин Н. С Бказ. праця. - С 18-19.

⁴ Грибанов В. 77. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. - М.: Изд-во Моск.ун-та, 1972.-С. 153.

ми правоохоронними заходами¹, відповідно, додержуватиметься тільки на добровільних засадах з боку неуповноважених осіб і буде забезпечено лише нормами моралі, оскільки у разі його порушення держава або уповноважений суб'єкт не будуть мати можливості ре­алізувати своє право на захист внаслідок відсутності у законі відпо­відних заходів.

Способи захисту, які застосовуються до порушників цивільних прав, можна поділити на: способи фактичного характеру, що засто­совуються уповноваженою особою при самозахисті прав (необхідна оборона, заходи крайньої необхідності); способи оперативного ха­рактеру, які хоча і є способами юридичного впливу, але застосовую­ться самою уповноваженою особою (відмова від прийняття простро­ченого виконання); правоохоронні способи державно-примусового характеру, які застосовують державні або громадські органи, що розглядають спір. До них входять: цивільно-правові санкції як спо­соби цивільно-правової відповідальності; способи державно-приму­сового характеру як визнання права за тією чи іншою особою (поділ спільного майна між власниками, повернення сторін у первинний стан внаслідок визнання правочину недійсним тощо, які не можуть бути віднесені ні до цивільних санкцій, оскільки не пов'язані з покла­данням на правопорушника цивільно-правової відповідальності, ні до способів оперативного впливу, бо застосовуються не самою упов­новаженою особою, а тим органом, який розглядає і вирішує даний цивільно-правовий спір².

Запропоновані В. П. Грибановим способи впливу на винну особу застосовуються при порушенні цивільних прав як певної сукупності, окремої підсистеми прав людини. Однак, виділяючи з даної підсисте­ми особисті немайнові права людини, слід зазначити, що не все за­пропоноване можна застосувати у разі порушення названих прав. Так, важко навести випадки, коли при порушенні таємниць особисто­го життя людини застосовували б засоби оперативного характеру, здійснювані самою уповноваженою особою. Очевидно, вплив слід співвідносити з характером права, що захищається.

Наведене свідчить про те, що особисті немайнові права не можуть охоронятися за допомогою універсальних способів захисту. Навіть тоді, коли деякі з них можна застосовувати у названих випадках, останні по-

¹ У теорії цивільного права, як зазначає М. С Малеїн, поняття «захід» і «спосіб» є тотожними (Малеин Н. С. Гражданский закон и права личности в СССР. - М.: Юрид. лит., 1981. - С. 192.). Однак з цим погодитися важко. Способи захисту - ті дії, які має право здійснювати особа, чиє право порушено. Захід - це інтенсивність впливу на пра­ вопорушника, його наслідки (визначення правочину недійсним повністю, у частині, компенсація тощо). У даному випадку захід - не характеристика виду дій, а кількісний або якісний результат їх впливу.

² Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. - М.: Изд-во Моск.ун-та, 1972.-С. 156,157.

212

РоздіпІІ

і ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

213

винні застосовуватися з урахуванням низки особливостей, що обумов­люються об'єктом захисту, пов'язаним з психологічними, соціальними, фізіологічними чинниками, притаманними кожній окремій особистості.

ЦК вказує на захист цивільних прав, припускаючи при цьому як майнові, так і особисті немайнові права. Зазначені у ньому способи захисту повністю застосовуються до майнових прав людини, але складніша справа із захистом особистих немайнових прав, які хоча й не виміряються в точних одиницях, але посягання на які може завда­ти, як правило, значно більшу шкоду людині, ніж применшення її майнового інтересу (ст. 16).

Ведучи мову про характер заподіюваної людині шкоди, пов'язаної з порушенням її немайнових прав, слід зазначити, що остання має мо­ральний, психологічний аспект і не завжди піддається повному від­новленню. Так, розголошення відомостей, які становлять медичну таємницю, є незаконним вторгненням у сферу особистого життя лю­дини, що порушує її звичний спосіб життя, ставить під загрозу розірвання сімейних, ділових відносин. Вказана інформація може стати відома досить широкому колу осіб; і жодний спосіб захисту не в змозі цілком відновити її душевний спокій та повернути людину до звичного способу життя.

Оскільки порушені особисті права важко піддаються відновленню і захисту, то певне значення при охороні особистих прав повинно бу­ти відведено запобіганню правопорушення шляхом встановлення системи заходів, спрямованих на пропаганду правових знань і поси­лення відповідальності винних посадових осіб.

Велика увага проблемі віднайдення способів захисту особистих не­майнових відносин приділялася вченими у 60-70 pp. XX ст. У цей пе­ріод розробляється досить широкий перелік цивільно-правових спо­собів захисту вказаних відносин. Так, С. М. Братусь до зазначеного переліку відносив: право вимагати визнання особистого немайнового права, якщо воно порушено або будь-ким оспорюється; право вимага­ти припинення дій, що порушують особисте право; право вимагати вчинення позитивних дій, спрямованих на усунення наслідків пору­шення і які забезпечують відновлення порушеного права¹. Л. О. Кра-савчикова серед названих способів виділяла: визнання права; віднов­лення становища, що існувало до порушення права; припинення дій, які порушують право; припинення і зміну правовідношення².

Крім викладених способів, у науці цивільного права розроблені й нетипові способи захисту особистих прав: відшкодування заподіяної шкоди і самостійний захист своїх особистих прав у випадках, перед­бачених законом.

¹ Братусь С Н. Предмет и система советского гражданского права. - М: Госюриз- дат, 1962.-С.86.

² Красавчикова Л. О. Гражданско-правовая охрана личной жизни советских граж­ дан: Дис. канд. юрид. наук. - Свердловск, 1979. - С. 52.

Що стосується сьогодення, то ЦК у ст. 16 визначив загальні спосо­би захисту цивільних прав.

Визнання права. Цей спосіб є саме способом охорони особистих прав, а не захисту, оскільки необхідність його використання виникає тоді, коли ще немає прямого порушення конкретного права особи, але існування у неї даного права заперечується іншою зацікавленою особою. Так, законодавець визнає таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції особистим немайновим правом людини і охороняє його від незаконних втручань (ст. 31 Кон­ституції). Разом з тим опікун або піклувальник, надмірно витлума­чивши свої правомочності, може вимагати перегляду всієї кореспон­денції, у тому числі й особистої, своїх підопічних.

Застосування зазначеного способу охорони здійснюється й у випад­ках, коли один з адресатів листа намагається опублікувати документа­цію, яка має особистий характер, без згоди на те іншої зацікавленої особи.

Відновлення становища, яке існувало до порушення права, при­пинення дій, що порушують право. Слушно зазначала 3. В. Ромов-ська, що передбачені у цих двох способах дії (відновлення і припи­нення) повинні розглядатися у більшості випадків як двоєдиний процес¹. Саме припинення протиправних дій ще не має можливості повністю захистити право, оскільки результати цих дій не усунуті. З іншого боку, відновлення становища, що раніше існувало, без при­пинення протиправних дій практично нездійснене. Це вірно, однак лише для такої ситуації, де протиправні дії тривають до постановлен­ия судового рішення. Якщо ж ці дії до зазначеного часу припинилися, суд ставить своїм завданням лише ліквідацію наслідків такої поведін­ки, тобто відновлення становища, що існувало до порушення права. При захисті права даним способом суд не встановлює наявність у по­терпілої сторони відповідного права. Воно не викликає сумніву в су­ду. Не заперечує існування цього права й відповідач.

Даний спосіб захисту застосовується при посяганнях на такі осо­бисті немайнові права як честь, гідність. У цьому випадку засобом відновлення становища, що існувало до порушення права, є спросту­вання. Однак навряд чи можна погодитися з тим, що в разі, наприк­лад, розголошення адвокатської, банківської, медичної таємниці можна за допомогою даного способу захисту відновити становище, що існувало до порушення права. І справа тут не у тому, яким пови­нен бути спосіб захисту, а швидше у тому, що повністю відновити становище, яке існувало до порушення, взагалі неможливо, оскільки конфіденційна інформація вже піддана розголошенню. Тому тут ско­ріше потрібно вести мову про можливість тільки припинення дій, які порушують право.

¹ Ромовская 3. В. Личные неимущественные права граждан СССР (понятие, виды, классификация): Дис.... канд. юрид. наук. - К., 1968. - С. 227.

214

Розділ П

ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

215

Припинення дій, що порушують право - найбільш результатив­ний спосіб захисту таємниць особистого життя людини.

Примусове виконання обов'язку в натурі є одним із способів за­хисту суб'єктивних прав. Зазначений спосіб застосовується у тому випадку, коли на особу покладений певний обов'язок, але вона не ви­конала його, порушивши тим самим суб'єктивні права іншої особи. Зобов'язання вважається виконаним у натурі тільки за умови вико­нання взятого на себе зобов'язання.

Дана форма захисту застосовується лише при захисті майнових прав. Вона не може застосовуватися при захисті немайнових прав, ос­кільки можливість використання цього права обмежується лише ви­падками порушення права внаслідок невиконання уречевленого ци­вільно-правового зобов'язання¹.

Компенсація моральної шкоди — один із способів захисту особис­тих прав людини. Законодавство України довго йшло до визнання факту: в результаті заподіяння шкоди особистості неминуче виника­ють моральні переживання, страждання, змінюється звичний спосіб життя, порушуються нормальні життєві зв'язки, розриваються сто­сунки з оточуючими людьми, настають інші негативні наслідки. Інак­ше кажучи, заподіюється моральна шкода. Поява у правовій системі як способу захисту суб'єктивних цивільних прав - компенсації мо­ральної шкоди - обумовлюється прагненням держави створити умови для захисту прав людини, передусім тих, що мають особистий немай-новий характер. Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що заподіюються особі незаконними діями чи бездіяльністю ін­ших осіб. Зміст моральної шкоди як «страждання» означає, що дії, які викликали ці страждання, обов'язково повинні знайти відображення у свідомості потерпілого у формі негативних уявлень (фізичного страж­дання) і негативних представлень (моральних страждань). Іншими словами, моральна шкода - це моральні та фізичні страждання.

У кожному конкретному випадку негативні емоції, які переживає потерпілий, різні за силою, глибиною, тривалістю, зовнішніми проя­вами і наслідками. Поступово вони досягають такого кількісного і якісного стану, що тягнуть за собою зміни в різних сферах людської діяльності: втрату творчого натхнення, нервове захворювання, де­пресію, втрату або погіршення стосунків на роботі, вимушену зміну чи обмеження у виборі професії, втрату звичного кола спілкування, втрату або погіршення стосунків у сім'ї тощо. Зазначені втрати і є мо­ральною шкодою.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майно­вої шкоди є найбільш суворим заходом, що застосовується до право­порушника. Даний спосіб захисту застосовується до майнових прав,

¹ Рвмоеская 3. В, Личные неимущественные права граждан ССЙР (понятие, виды, классификация): Дис.... канд. горид. наук. - К., 1968. - С. 240,241.

оскільки більшість зобов'язань майнового характеру забезпечуються неустойкою, а невиконання обов'язків, що випливають із зобов'язан­ня, тягне за собою виникнення у потерпшої сторони збитків. Захист особистих немайнових прав не може забезпечуватися неустойкою, однак збитки внаслідок порушення немайнових прав повинні бути відшкодовані. При розголошенні банківської таємниці контрагенти можуть розірвати укладені договори з особами, чия таємниця розго­лошена; при цьому особі заподіюється майнова шкода. Розголошен­ня банківської таємниці може потягти втрату потенційних контраген­тів, що призведе до неможливості одержання того прибутку й тих доходів, які потерпілий міг би одержати у разі збереження у таємниці вказаної інформації. Тобто тут має йтися про необхідність відшкоду­вання потерпілій стороні упущеної вигоди.

ЦК передбачає судову форму захисту цивільних прав та інтересів також шляхом визнання правочину недійсним, зміни і припинення правовідношення, визнання незаконним рішення, дії чи без­діяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.