§ 2. Правоздатність юридичної особи

Як суб'єкт майнових та особистих немайнових відносин юридична особа наділяється цивільною праводієздатністю.

Юридична особа здатна мати такі самі цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Цивільна правоздатність може бути обмежена лише за рішенням суду.

112 Глава 7

Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких істановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Цивільна правоздатність юридичної особи згідно із ст. 91 ЦК України виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державно-о реєстру запису про її припинення.

Слід відзначити, що тенденції розвитку сучасного цивільного права України іідкреслили необхідність відмовитися від конструкції спеціальної правоздатності зридичної особи. Так, у новому ЦК України, на відміну від ЦК Російської Феде-іації, ЦК Республіки Казахстан та інших країнах СНД, закріплений принцип за-альної або універсальної правоздатності юридичних осіб, тобто юридична особа юже мати такі самі права та обов'язки, як і особа фізична, за винятком тих прав а обов'язків, необхідною передумовою яких є природні властивості людини.

Цивільні права та обов'язки юридичних осіб виникають з різних підстав, на-амперед з угод (договорів). Так, у п. 1 ст. 21 Закону України "Про підприємства Україні" зазначається, що відносини підприємства з іншими підприємствами, рганізаціями та громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійсню-)ться на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, ви-наченні змісту зобов'язань, будь-яких Інших умов господарських взаємовідно-ин, що не суперечать законодавству.

Майнові права та обов'язки юридичної особи можуть виникати з односто-онніх угод (заповіту, оголошення конкурсу тощо), а також із неправомірних дій заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої соби без достатніх підстав тощо).

У зміст цивільної правоздатності юридичної особи входить також здатність її ати особисті немайнові права та обов'язки. До них належать права на най-енування, виробничу марку, знаки для товарів і послуг, право на честь, гідність ділову репутацію та ін.

Юридична особа має своє найменування, яке містить інформацію про її ор-анізаційно-правову форму. Найменування установи повинно також містити ін-ормацію про характер її діяльності (ст. 90 ЦК України).

Юридична особа може мати, крім повного найменування, також скорочене.

Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне фірмове) найменування.

Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстро-ане у порядку, встановленому законом.

Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вно-іться до Єдиного державного реєстру.

У разі зміни свого найменування юридична особа, крім виконання інших ви-ог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в друкова-их засобах масової Інформації, в яких публікуються відомості про державну ре-:трацію юридичної особи, та повідомити про це всім особам, з якими вона гребуває у договірних відносинах.

Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридич-зї особи.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визна-ається місцем її державної реєстрації, якщо Інше не встановлено законом. Міс-знаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Юридичні особи 113

Виробнича марка як засіб індивідуалізації юридичної особи та продукції, що нею виготовляється, включає в себе найменування організації, вказівки на сорт виробу, номер стандарту, ціну та інші відомості. Зокрема, при поставці товарів вони підлягають маркуванню відповідно до вимог стандартів, технічних умов або договору.

Знаки для товарів І послуг — це зареєстроване у встановленому порядку позначення, яке служить для розрізнення товарів (послуг) одних фізичних чи юридичних осіб від однорідних товарів інших осіб. Як знаки для товарів і послуг можуть бути зареєстровані словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення та їх комбінації. На зареєстрований знак патентне відомство України видає свідоцтво.

Організації — юридичні особи — мають право на недоторканність ділової репутації та її захист у судовому порядку (ст. 94 ЦК України), а також можуть набувати інших немайнових прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків І здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від ЇЇ імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Органи юридичних осіб залежно від їх видів можуть бути єдиноначальними або колегіальними. Так, відповідно до ст. 14 Закону України "Про підприємства в Україні" управління підприємством здійснюється згідно з його статутом, на основі поєднання прав власника з господарського використання свого майна І принципів самоврядування трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати. Власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Ці права можуть делегуватися раді підприємства (правлінню) або іншому органові, який передбачений статутом підприємства і представляє інтереси власника і трудового колективу.

Керівник підприємства наймається (призначається) власником або уповноваженим ним органом, з ним укладається контракт (договір). Керівник підприємства самостійно розв'язує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції інших органів управління цього підприємства, власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

4 Глава 7

Вищим органом таких видів господарських товариств, як акціонерне, з обме-*ною або додатковою відповідальністю, є загальні збори акціонерів (учасників), іконавчими органами є правління або дирекція, які діють як колегіальні органи іидичної особи. Правління (дирекція) обирається загальними зборами. Повно-ження правління (дирекції) визначаються Законом України "Про господарські вариства" та статутом відповідного товариства.

У кооперативних організаціях вищим органом управління є загальні збори, і обирають голову, а у великих кооперативах — також правління. Правління лова) кооперативу здійснює керівництво поточними справами і приймає рі-іння з питань, що не віднесені до виключної компетенції загальних зборів чи зрів уповноважених.

Виступаючи від імені юридичної особи, орган виражає її волю, волю всього лективу, тому дії органу — це дії самої юридичної особи. Проте дії органів, які пов'язані з цілями юридичної особи, не слід визнавати діями самої юридичної зби. Відповідальність за ці дії має нести особа (орган), що їх вчинила. Вчинен-

ж органами юридичної особи дій від імені юридичної особи, але з перевищен-м своїх повноважень, тягне за собою відповідальність юридичної особи відпо-,но до чинного законодавства. Цивільні права та обов'язки юридичної особи жуть виникати і внаслідок дії її представників, належним чином уповноваже-х (наприклад, шляхом видачі довіреності). Але виробничо-господарська, соці-ьно-культурна, управлінська та Інша діяльність юридичної особи виявляється лише в діях її органу і представників, а й у діях та рішеннях усього трудового лективу в цілому і кожного працівника зокрема. Тому в законі (ст. 1191 ЦК раїни) закріплено правило про те, що організація повинна відшкодувати шко-, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (служ-вих) обов'язків.