10.1.3.4 Етапи та порядок проектування технологічного оснащення процесів складання

Залежно від завдання й об'єкта складання студентові може бути запропоноване проектування кожного з перерахованих у главі 1 засобів технологічного оснащення (ТЕ) складальних процесів. У курсовому проекті звичайно розробляються пристосування для вузлової зборки, рідше стапелі загальної зборки агрегату, стенди із групи контрольно-іспитового встаткування (КИО), засобу механізації й автоматизації й спецоснастка для виконання найбільш відповідальних і складних у технологічному відношенні операцій. У дипломному проекті - оснащення для зборки агрегатів, відсіків й їхніх секцій.

Етапи навчального проектування не відрізняються від тих, що доводиться конструкторові виконувати в умовах виробництва. Система ЕСКД передбачає етапи проектування :

1.Розробка ескізного проекту (ЭП);

2.Виконання технічного проекту (ТП);

З.Деталювання робочих креслень.

Ескізний проект передбачає рішення принципових питань й їхнє узгодження. Саме ЭП становить основну частину курсового проекту. При цьому робота проводиться в наступній послідовності :

- вивчення й аналіз вихідних даних, виданих у завданні на курсовий проект і даних аналога СП;

- пропрацювання та вибір схеми базування й состава базових елементів;

- рішення питань ув'язування всього технологічного оснащення по контурі й розніманням;

- вибір системи координат СП й оптимального положення об'єкта складання в просторі;

- розрахунок точностних параметрів при обраних способах базування й схемі вв'язування;

- вибір і розробка конструктивної схеми пристосування;

- розрахунок елементів конструкції на твердість і міцність, виходячи з розрахункової схеми.

У процесі проектування студент зобов'язаний провести аналіз вихідних даних, розрахунок точностних параметрів складання й прочностні розрахунки, погодити їх з керівником проекту. У пояснювальній записці курсового проекту (ГО) весь хід ескізного проектування повинен бути відбитий.

Технічний проект - детальне пропрацювання всіх вузлів та елементів СП. Використання уніфікованих, стандартизованих і нормалізованих елементів конструкції значно скорочує трудомісткість проектування, а тому в цьому плані потрібна скрупульозна робота. Для оригінальних деталей і вузлів ведеться їхнє креслення з усіма необхідними видами, розрізами й перетинами.

При конструюванні СП середніх і малих розмірів ескізне й технічне проектування сполучають із розробкою креслень загальних видів, що робиться й на виробництві, і в навчальному проекті.

Властиво проектування студент починає з розробки конструктивної схеми СП (ТЕ). Вибравши базові осі, щодо яких координується розташування всіх вузлів пристосування, що відповідає масштаб, вичерчують контур об'єкта зборки. У якості базових приймають конструктивні осі побудови виробів : вісь симетрії, будівельна горизонталь, площина хорд крила й т.п., дотримуючи три основних принципи базування : єдності, сталості й збігу баз.

Принцип сталості баз - дотримання спільності базових осей для всіх видів СП, що ставляться до даного об'єкта складання;

єдності - загальні базові осі СП і виробу; збігу баз - єдність баз при виготовленні деталей та складання з них вузлів. Навколо контуру об'єкта складання 1 вибудовують у сітці n x 50 (n x 100) елементи конструкції СП (мал.4.1), відповідно до обраного при ескізному проектуванні конструктивній схемі, максимально використовуючи уніфіковані й стандартизовані колони 2, підстави 3, балки 4 тощо.

На виконуваному кресленні розміщають положення фіксаторів 5 (їхньої осі), кількість яких визначають із умов точності складання, ескізно їх проробляють разом з настановними елементами 6, використовуючи досвід проектування пристосування - аналога.

У першу чергу проробляють контурні (обводоутворюючі) фіксатори. Їх звичайно встановлюють по осях силових елементів каркаса об'єкта складання, але для забезпечення доступу при підготовці отворів, клепці й т.д. роблять зсув на 150-200 мм. Одночасно проробляються кількість і конструкція затискних пристроїв 7.

Схема й параметри складального пристосування, прийняті при проектуванні

1 - об'єкт складання; 2 - колони; 3 - підстави; 4 - балки; 5 - формотворні фіксатори (рубильники); 6 - настановні елементи; 7 - затискні пристрої; 8 - стапельна плита; 9 - А, Б, В, Г - відстані між об'єктом зборки й НСП

Рис.4.1

Після вибору й розміщення фіксуючих і затискних пристроїв

можна приступитися до виконання технічного проекту. На аудиторних практичних заняттях у студентів їсти можливість проробляти конструктивну схему СП і погодити неї з викладачем. Доробка конструктивної схеми СП - основна частина технічного проекту при курсовому проектуванні. При цьому в прийнятій координатній сітці визначають положення елементів СП, забезпечуючи відстані А, Б, В, Г. Їх задають виходячи з наступних положень:

1 Можливості доступу до місць установки, фіксації деталей, підготовки отворів, постановки кріплення й виконання з'єднань.

2.Можливості установки деталей і складальних одиниць, виїмки зібраного об'єкта зборки зі СП (особливо важливо при зборці агрегатів).

3.У чету габаритів настановних і заливальних елементів.

Доробка конструктивної схеми закінчується кресленням елементів НСП у перетинах, розрізах, видах і т.д., конструктивні розміри яких визначаються з умов прочностних розрахунків.

Як й у виробничих умовах, студент у процесі проектування виконує у встановленому обсязі складальне креслення СП на одному або декількох аркушах, яким привласнюється одне загальне для всіх аркушів позначення. Як правило, на першому аркуші креслиться загальний вид (одна, дві проекції) з необхідною кількістю перетинів, розрізів, видів і виносних елементів, які повинні повністю відбити вв'язування всіх складальних одиниць оснащення, їхнє компонування, дати подання про конструкцію, габарити, підходи до виробу, засобах забезпечення взаємозамінності й т.д., а також мінімальне число позицій складальних одиниць, деталей, стандартних елементів, матеріалів.

Формат першого аркуша визначається розмірами зображення загального виду. На ньому повинні бути записані технічні вимоги й необхідні технологічні вказівки, дана розбивка зон по аркушах (при позначенні зон) і вказівка про наявність пристосування дзеркально-вудображеного виду.

На наступних аркушах проекту вичерчують зображення перетинів, розрізів, видів і виносних елементів із вказівкою позицій складальних одиниць, стандартних елементів конструкції, інших виробів і матеріалів, не позначених на першому аркуші. Бажане креслення робити на аркушах формату А1 (24 формат).

Креслення виконуються відповідно до вимог ЕСКД. При цьому довідкові розміри між осями конструктивних елементів виробу (шпангоути, нервюри, балки, перегородки й т.д.) і від базових осей до цих елементів давати без допусків і виносок.

Паралельно із проектуванням складального оснащення у виробничих умовах ведеться проектування необхідного оснащення другого порядку (макети, шаблони й ін.) При навчальному проектуванні таку роботу студентові нерідко доводиться виконувати в дипломному проекті.