31

Єфімов Олександр Миколайович

доцент кафедри цивільного та трудового

права юридичного факультету КНЕУ

ім. В.Гетьмана, кандидат юридичний наук

ел. адреса: oleksandr.yefimov@yefimov-partners.com

тел.067 466 01 15

Глава 1: ЦИВІЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО: Предмет і система

план

§ 1. Поняття цивільного процесуального права.

§ 2. Процесуальний порядок захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб.

§ 3. Предмет та метод цивільного процесуального права, як критерії визначення самостійності галузі права. Система цивільного процесуального права.

§ 4. Цивільне судочинство і його види.

§ 5. Стадії цивільного судочинства.

§ 6. Джерела цивільного процесуального права.

Резюме

Терміни та поняття

Питання для перевірки знань

Список використаних джерел

Джерела, рекомендовані для поглибленого вивчення теми

За результатами вивчення матеріалу необхідно знати:

1) Поняття цивільного процесуального права;

2) предмет та метод цивільного процесуального права;

3) функції цивільного процесуального права;

4) поняття правосуддя та цивільного процесу;

5) стадії цивільного процесу та їх мету;

6) суть апеляційного, касаційного провадження та перегляду судових рішень Верховним Судом України;

7) суть провадження за нововиявленими обставинами;

8) систему джерел цивільного процесуального права.

а також уміти:

1) виокремлювати цивільне процесуальне право із загальної системи права за його предметом, методами та функціями;

2) розкривати поняття та суть правосуддя;

3) розрізняти стадії цивільного процесу в залежності від їх мети;

4) пояснювати характерні особливості різних видів цивільного судочинства;

5) орієнтуватися у системі джерел цивільного процесуального права.

§1. Поняття цивільного процесуального права.

Як відомо, право – це сукупність обов’язкових правил поведінки, що встановлюються та підтримуються державою. Якщо самі правила поведінки є, в основному, складовою частиною матеріального права, то порядок підтримання обов’язковості цих правил та їх відновлення у разі порушення є суттю права процесуального. Процесуальне право являє собою частину інших, відмінних від права матеріального, правил поведінки, існування яких має за мету захист та охорону вказаних правил матеріального права.

Якщо порівняти співвідношення матеріального та процесуального права, розуміння різниці між якими є обов’язковим елементом розуміння функціонування права процесуального, із інструкцією по експлуатації автомобіля, то частину, яка уособлює у собі те, що є схожим до матеріального права, знайдемо в інструкції там, де йдеться про те, як експлуатувати автомобіль, щоб він їхав так, як треба його володільцю. Коли ж щось трапляється у функціонуванні автомобіля, що виходить за межі порядку його звичайної експлуатації, то звертаємося до тієї частини інструкції, у якій йдеться про збій у функціонуванні. Знайшовши там пораду щодо усунення недоліку самостійно і усунувши його (наприклад, якщо автомобіль зупинився і не їде, через те, що у баку закінчився бензин, його треба заправити), можемо говорити про подібність даної ситуації тій, у якій ми усуваємо порушення нашого матеріального права чи захищаємо його без звернення до суду, тобто іншими позасудовими способами захисту. Якщо ж ситуація серйозніша і автомобіль треба доставити евакуатором до станції технічного обслуговування, тобто до тієї установи, яка є компетентною у питанні усунення недоліків, пов’язаних із звичайною експлуатацією автомобіля, можемо порівнювати дану ситуацію із зверненням до суду за захистом чи охороною порушеного права. До суду суб’єкт цивільних правовідносин звертається за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів у тому випадку, коли він не може їх захистити самостійно чи за допомогою інших позасудових способів захисту.

Значення цивільного процесуального та його дотримання можна ще пояснити на прикладі. Так лише правильне встановлення обставин справи і застосування до спірних відносин норм матеріального права ще не є гарантією законності судового рішення. Наприклад, відповідно до статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм не лише матеріального, а й процесуального права. Такі порушення норм процесуального права, як вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу, призводять до скасування рішення апеляційним судом, навіть у тому разі, коли такий спір вирішено правильно з точки зору матеріального права.

Узагальнивши усе вищесказане, слід наголосити на тому, що про цивільне процесуальне право йдеться у тому разі, коли особа, яка вважає, що її матеріальне право необхідно захищати чи охороняти, звертається саме до суду, як органу, який є компетентним у захисті та охороні прав. Поява суду у відносинах між суб’єктами цивільних правовідносин, як ще одного суб’єкта таких правовідносин, перетворює їх у цивільні процесуальні правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно із статтею 124 Конституції правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. При цьому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 16 ЦК України встановлено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до частини другої вказаної статті можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов’язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суду надано право захистити цивільне право або інтерес й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судова влада в Україні реалізується шляхом здійснення правосуддя, яке являє собою встановлення судовим органом об’єктивної істини, тобто глибокого, всебічного, правильного і повного відображення юридично значимих фактичних обставин щодо правовідносин, у яких знаходяться їх суб’єкти, та застосування норм матеріального права до встановлених правовідносин. Правосуддя в Україні здійснюється у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства.

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Крім того, суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.

Діяльність судів та осіб, що до них звертаються за захистом та охороною прав і свобод, регулюється спеціальними правилами поведінки, які об’єднуються у галузь права, що має назву – Цивільне процесуальне право.

Як галузь права, Цивільне процесуальне право – це сукупність правових норм, що регулюють діяльність суду загальної юрисдикції, осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників цивільного процесу щодо здійснення правосуддя у цивільно-правових спорах, щодо справ наказного, окремого провадження, а також суспільні відносини щодо розгляду та вирішення зазначених категорій справ, що виникають у зв’язку із вказаною діяльністю суду та інших осіб [19, с.13].

Однак Цивільне процесуальне право являє собою не лише галузь права. Поняттям «Цивільне процесуальне право» позначені також наука та навчальна дисципліна.

Як наука, Цивільне процесуальне право – це вчення, яке складається із системи взаємопов’язаних і взаємоузгоджених понять, суджень, висновків, ідей, концепцій і теорій про цивільне процесуальне право, як галузь права, про цивільний процес, про цивільні процесуальні правовідносини, про цивільне процесуальне законодавство і практику його застосування [19, с.27].

Як навчальна дисципліна, Цивільне процесуальне право – це система взаємопов’язаних поглядів, суджень, ідей про цивільно-процесуальне право як галузь права, про науку цивільного процесуального права і про цивільне процесуальне законодавство та практику його застосування. Предмет цивільного процесуального права як навчальної дисципліни складається з чотирьох частин, а саме:

1. цивільного процесуального права як галузі права,

2. науки цивільного процесуального права,

3. цивільного процесуального законодавства, і

4. практики застосування цивільного процесуального законодавства.