Дисконтний період окупності (dbp –discount payback period).

Для визначення дисконтного періоду окупності враховуються дисконтні грошові потоки та розраховується накопичений грошовий потік, який є непокритою часткою початкової інвестиції. Щороку в міру отримання прибутків від інвестицій ця величина зменшується. Дисконтний період окупності – це період часу, потрібний для того, щоб накопичений грошовий потік повністю покрив витрати на його генерування.

Облікова норма дохідності (ARR – Accounting Rate of Return) розраховується за формулою:

,

де АСІ – щорічні надходження

CF₀ – початкові інвестиції;

D – річна сума амортизації.

де SV – ліквідаційна вартість;

n – термін дії проекту.

Індекс прибутковості (PI – Profitability Index) є відношенням дисконтних вигод до дисконтних втрат. Основна формула розрахунку є такою:

.

Зміст і розв’язки типових завдань та умови завдань для самостійної роботи студентів подано у відповідних розділах.

Тема 8. Фінансове забезпечення інвестиційного процесу

План семінарського заняття

1. Поняття інвестиційних ресурсів та їх класифікація.

2. Особливості процесу формування інвестиційних ресурсів.

3. Схеми фінансування реальних інвестиційних проектів.

4. Роль фондового ринку в механізмі фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств.

Тематика рефератів і фіксованих відповідей

1. Принципи формування інвестиційних ресурсів підприємств.

2. Політика формування інвестиційних ресурсів підприємств.

3. Банківська система та її роль в інвестуванні економіки.

4. Міжнародні валютно-фінансові організації як джерела інвестування.

5. Особливості банківського фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності.

6. Сучасний стан і тенденції державного фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності.

Література до теми

7 – с. 139–160;

8 – с. 10;

9 – с. 347–390;

31 – с. 159–213;

34 – с. 71–109.

Словник основних понять теми

Амортизаційна політика – складова загальної політики формування власних фінансових ресурсів підприємства, яка полягає в управлінні амортизаційними відрахуваннями від використовуваних основних фондів і нематеріальних активів з метою реінвестування їх у виробничу діяльність.

Баланс – зведення показників, що характеризують активи, пасиви й акціонерний капітал компанії на певний момент часу (звичайно рік або квартал).

Банківський відсоток – мінімальний відсоток за короткостроковими авансами комерційних банків або інвестиційних дилерів.

Банкрутство – встановлена в судовому порядку фінансова неплатоспроможність певної юридичної чи фізичної особи, тобто її нездатність здійснювати розрахунки за своїми зобов’язаннями.

Відсоткова ставка – фіксована ставка, за якою в установ­лений термін виплачується сума відсотка.

Відсоток – плата за використання позикових коштів або одержувана за інвестування капіталу в облігації, ощадні сер­тифікати, привілейовані акції й інші аналогічні кредитні інструменти.

Власні джерела формування інвестиційних ресурсів – кош­ти й інше майно власників компанії (фірми), залучені для реа­лізації інвестиційного портфеля. Серед власних джерел діючої компанії (фірми) основна роль належить капіталізованій частині чистого прибутку й амортизаційних відрахувань.

Гранична ефективність капіталу – показник відносного при­росту очікуваного доходу, принесеного додатковою одиницею ін­вестицій, і ціни залучення цієї одиниці інвестиційних ресурсів.

Депозитний відсоток – сума доходу, одержуваного інвестором у разі передавання коштів на зберігання відповідно до встановленої ставки відсотка.

Дисконтна ставка – ставка відсотка, за якою майбутня вартість грошей доводиться до справжньої їхньої вартості, тоб­то за якою здійснюється процес дисконтування.

Залучені джерела формування інвестиційних ресурсів – залучені на кредитній основі кошти для реалізації інвестиційного портфеля та інше майно. До основних видів залучених джерел формування інвестиційних ресурсів належать довгострокові кредити банків; кошти, отримані від емісії облігацій; майно, залучене на основі інвестиційного лізингу та селенгу.

Зворотний лізинг (оренда) – господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

Зовнішні джерела формування інвестиційних ресурсів – позикові та залучені джерела фінансування інвестиційних програм (проектів).

Інвестиційний податковий кредит – форма відстрочення сплати в бюджет нарахованих податкових сум із використанням певної частини чистого прибутку на інвестування.

Індексація основних фондів – переоцінювання основних фондів, яке здійснюється періодично з метою доведення їх початкової вартості до поточної ринкової (відновної).

Іпотека – застава землі й нерухомого майна для забезпе­чення зобов’язань. Іпотечна позичка може служити джерелом фінансування нового будівництва.

Іпотечна позичка (кредит) – позичка, отримана позичальником під заставу нерухомого майна. У разі порушення позичальником умов кредитного договору (прострочені позички) кредитор має право продати заставу з метою повернення позички (включаючи відсоток) і витрат з реалізації прибутку.

Капітал – основний вид інвестиційних ресурсів у формі матеріальних і нематеріальних коштів, різних видів фінансо­вих інструментів. У більш вузькому значенні – активи компанії (фірми) мінус її зобов’язання (заборгованість).

Капіталізація – перетворення коштів у капітал. В інвести­ційному менеджменті найпоширенішими операціями капіталі­зації є капіталізація частини чистого прибутку, капіталізація дивідендів, капіталізація депозитного відсотка та ін.

Капіталовіддача – відношення річного обсягу продукції до статутного фонду.

Капіталоозброєність – відношення статутного фонду до кількості працівників.

Капітальний бюджет – одна з форм поточного фінансового плану реалізованого інвестиційного проекту, що розробляється на етапі здійснення будівельно-монтажних робіт, пов’язаних із новим будівництвом, розширенням, реконструкцією і техніч­ним переозброєнням об’єкта. Він складається із двох розділів: 1) капітальні витрати; 2) надходження інвестиційних ресурсів.

Кредит – кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами в користування юридичним або фізичним особам на визначений строк і під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Кредитний відсоток – сума, що виплачується одержувачем кредиту за користування позичковими коштами відповідно до встановленої ставки відсотка.

Лізинг – довгострокова форма оренди машин і устаткування, що одночасно використовується як одне із джерел формування інвестиційних ресурсів.

Ліквідаційна вартість активів – ціна продажу повністю відамортизованих активів (машин, механізмів, устаткування тощо) у разі їх заміни на нові.

Методи фінансування інвестицій – принципові підходи до фінансування окремих інвестиційних проектів або програм. До основних методів фінансування інвестицій належать повне самофінансування, акціонування, кредитне фінансування, лізинг і селенг, змішане фінансування.

Неплатоспроможність – нездатність компанії (фірми) сплатити у визначений термін за своїми зобов’язаннями.

Номінальна ставка відсотка – ставка відсотка, що встанов­люється без урахування зміни купівельної спроможності грошей у зв’язку з інфляцією.

Оптимізація структури інвестиційних ресурсів – форму­вання окремих внутрішніх і зовнішніх джерел інвестиційних ресурсів за критерієм мінімізації вартості залучених коштів з метою забезпечення найбільш високої їхньої віддачі й фінансо­вої стабільності інвестора.

Оренда – надання майна в тимчасове користування за пев­ну плату. Розрізняють оренду приміщень та оренду машин і устат­кування. У свою чергу, оренда машин і устаткування поділяєть­ся на довгострокову (лізинг), середньострокову (хайринг) і короткострокову (рейтинг).

Основна ставка відсотка – ставка, за якою комерційні банки дають позички найкредитоспроможнішим клієнтам.

Пасиви – позикові кошти, що використовуються компа­нією (фірмою) для фінансування своєї діяльності.

Позикові джерела формування інвестиційних ресурсів – залучувані для реалізації інвестиційного портфеля на кредитній основі кошти й інше майно. До числа основних видів позикових джерел формування інвестиційних ресурсів належать довгострокові кредити банків; кошти, отримані від емісії облігацій; майно, залучене на основі інвестиційного лізингу й селенгу.

Показник дивідендних виплат – коефіцієнт виплати чистого прибутку компанії у формі дивіденду, обумовлений шляхом розподілу суми дивідендів на суму чистого прибутку (показник може також виражатися у відсотках до загальної суми чистого прибутку).

Премія за ризик – додатковий дохід, який виплачується (чи передбачений до виплати) інвесторові понад рівень, який може бути за безризиковими інвестиціями. Розмір премії залежить від рівня ризику і визначається за допомогою моделі “лінії надійності ринку”.

Продуктивний капітал – капітал, який використовується у процесі реалізації реальних інвестиційних проектів, пов’яза­них із виробництвом продукції (товарів, послуг).

Проценти – дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у формі плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

Реальна ставка відсотка – ставка відсотка, установлювана з урахуванням зміни купівельної спроможності грошей у зв’яз­ку з інфляцією.

Резервний капітал – частина інвестиційних ресурсів, за­резервована на випадок розширення інвестиційного портфеля або для страхування негативних фінансових наслідків інвести­ційних ризиків.

Реінвестування – переміщення капіталу з одних активів в інші, ефективніші, діяльність у придбанні активів з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту за рахунок прибутку, отриманого від експлуатації раніше придбаних активів.

Рента – регулярно одержуваний прибуток з капіталу, майна або землі, що не потребує від одержувача підприємницької діяльності.

Ризиковий капітал – особлива форма вкладення капіталу в об’єкти інвестування з високим рівнем ризику і розраховуванням на швидке одержання високої норми доходу. Компанії (фірми) – об’єкти такого інвестування називаються "венчурни­ми" (ризиковими).

Самофінансування – один із методів фінансування інвес­тицій, що передбачає формування інвестиційних ресурсів в ос­новному за рахунок власних джерел.

Санація – система заходів, спрямованих на попередження банкрутства компанії (фірми) у разі її неплатоспроможності.

Селенг – один із видів залучених джерел фінансування інвестицій, який передбачає передання власниками (юридичними та фізичними особами) прав використання й розпорядження їхнім майном за певну плату. Таким майном можуть бути будівлі, споруди, устаткування, сировина, матеріали, кошти, цінні папери, а також продукти інтелектуальної праці.

Середньозважена вартість капіталу – показник суми вар­тості кожної з частин джерел капіталу, помноженої на індекс її частки в загальній сумі капіталу. Цей показник дає змогу визна­чити міру прибутковості портфеля інвестицій, однак не врахо­вує фактор інвестиційного ризику.

Статутний капітал – початкова сума капіталу компанії (фірми), сформована до початку здійснення комерційної й інвестиційної діяльності, розмір якої визначається статутом підприємства.

Структура інвестиційних ресурсів – пропорція формуван­ня окремих джерел фінансування реалізації інвестиційного порт­феля стосовно власних, залучених і позикових видів цих дже­рел. Структура інвестиційних ресурсів впливає на прибутковість і ризик інвестиційної діяльності.

Субвенція – форма фінансової допомоги окремим галузям, регіонам, компаніям (фірмам), що використовується в окремих випадках з метою інвестування.

Торги – змагальна форма закупівлі, коли покупець повідомляє про конкурс для продавців на товар із певними техніко-економічними характеристиками.

Факторинг – вид послуг банку з рефінансування дебіторських зобов’язань клієнта без права зворотної вимоги.

Фінансова допомога – безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.

Фінансовий інжиніринг – це об’єднання або розділення (подрібнення) наявних фінансових інструментів для створення нових фінансових інструментів.

Фінансовий леверидж – співвідношення власних і позико­вих джерел фінансування інвестицій. За допомогою оптималь­ного фінансового левериджу може бути досягнутий більш висо­кий рівень прибутковості власного капіталу. Однак висока част­ка позикових джерел фінансування інвестицій може призвести до зниження рівня загальної прибутковості інвестицій, а також до зниження фінансової стабільності компанії (фірми).

Фінансування інвестицій – забезпечення інвестиційної діяльності необхідними коштами з різних джерел.

Фонд викупу – фонд, що формується шляхом регулярних відрахувань коштів, призначених для викупу в намічений термін раніше емітованих цінних паперів (облігацій, ощадних сертифікатів).

Чистий прибуток – алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності, надзвичайного прибутку, надзвичайних збитків та податків із надзвичайного прибутку.