[Ред.] Вище керівництво

• Еріх Кох — Рейхскомісар України (одночасно за сумісництвом Гауляйтер НСДАП в Сх. Пруссії) — 1.09.1941—1944

• Фрідріх Єкельн (Friedrich Jeckeln), обергрупенфюрер СС — 23.06.1941—14.12.1941

• Ганс-Адольф Прюцман (Hans-Adolf Prützmann), бригадефюрер СС — з 11.12.1941—18.03.1944

• Людольф фон Альвенслєбен (Ludolf von Alvensleben), бригадефюрер (з 9.11.1943 групенфюрер) — 29.10.1943—11.02.1944, за сумісництвом СС- та поляцай-фюрер Таврії-Криму-Семфірополю

• Ріхард Хільдебранд (Richard Hildebrandt), обергрупенфюрер — 25.12.1943—16.09.1944

• Артур Фелпс (Artur Phelps), обергрупенфюрер — 16.09.1944—18.09.1944

• Ганс Прюцман (Hans Prützmann), обергрупенфюрер (з 1.07.1944 генерал Ваффен-СС) — 29.10.1943—вересень 1944

[Ред.] Право Українські жандарми із 116-го жандармського батальйону нагороджені «за відмінну роботу в Києві» поїздкою на відпочинок до Німечччини (1943)

В Райхкомісаріаті було скасовано радянське кримінальне право і введено німецьке. У цивільних процесах застосовувалися німецькі юридичні норми, однак користалися також звичаєвим правом і розпорядженнями німецької влади. Так, існувало як німецьке, так і так зване «власнокрайове» судівництво. В осідках тен. комісарів діяли німецькі суди, які були судами першої інстанції у кримінальних і цивільних справах, якщо до них були причетні німецькі громадяни або німці за походженням (т. зв. Volksdeutsche). У Рівному засідав німецький Верховний Суд (Deutsches Obergericht). До кожного німецького суду був прикріплений так званий «спеціальний суд», який складався з одного судді і двох засідателів (останні могли не мати правничої освіти), що розглядав справи, які «загрожували інтересам Рейху» (наприклад, напад на представників влади, вбивство «райхсдойчів» тощо — провини, за які за статутами передбачена смертна кара). Так само, як у випадку німецького Верховного Суду, на вирок «спеціальних судів» не було відклику. В обставинах безпосередньої загрози безпеки і порядку провини, «що загрожували інтересам Рейху», могли судитися «становими судами» (Standesgerichte). Їх покликав генералкомісар або його представники. Їх вирок після затвердження генералкомісаром був невідкличний.

Щойно (через зволікання Коха) навесні 1942 р. введено для ненімецького населення власне «крайове судівництво» для цивільних і меншої ваги карних справ (важливіші з них розглядали німецький суд). Численні справи вирішував «ґебітскомісар» адміністративним шляхом. Назагал незначне число трибуналів, приступних ненімецькому населенню Райхкомісаріату Україна, не давало достатньої юридичної опіки, особливо сільському населенню. Зрештою, винищувальна політика Коха і Гімлера не в'язалася існуючими нормами в Райхкомісаріаті Україна.

Не з'ясоване було право власності. Формально німецька влада, скасувавши радянське законодавство, відстоювала концепцію приватної власності на землю і критикувала колгоспну систему, однак в Райхкомісаріаті Україна її було в основному залишено (на думку Коха і німецького Міністерства прохарчування ця система була зручніша для експлуатації українських селян на користь Німеччини). Тільки після німецької поразки під Сталінградом Розенберґ запропонував реприватизацію колгоспної землі (статут 3. 6. 1943), але вона була значною мірою бойкотована Кохом і обмежена завдяки активності партизанів та постійного відступу німецьких військ, так що ледве бл. 10 % землі, призначеної до розподілу, було фактично розділено селянам. Промисел і торгівля мали служити насамперед чотирирічному економічному планові, затверджуваному Ґерінґом. Остаточне вирішення права власності промислових та торгових об'єктів мало бути ухвалене після війни. Доти вони вважалися в засаді націоналізованими. Промисловими об'єкти передано під тимчасовий заряд різних німецьких підприємців і фірм (т. зв. «тройгандфервальтунґ») та створено ряд монополістичних німецьких торгових фірм, яким належала заготівля продуктів для потреб Німеччини і розподіл споживчих товарів для частини працюючого населення Райхкомісаріату Україна. Єдиним винятком була українська кооперативна організація Вукопспілка, що її з практичних міркувань залишено в українських руках, хоч понадрайонову організаційну структуру її в кінці 1942 р. перетворено на німецьку торгову інституцію.