ОРГАНІЗАЦІЯ

ДЕРЖАВНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ

НА ВНУТРІШНЬОМУ

РИНКУ

2.1. Інструментарій запозичення

державою коштів на внутрішньому ринку

Поряд з пайовими цінніші паперами виникли і стати використовуватися боргові цінні папери — облігації, які давали змогу їх емітенту отримати ресурси для тимчасового користування з виплатою суми відсотків. Залучення ресурсів шляхом випуску облігацій для їх емітента має багато спільних рис із отриманням кредиту, проте дає змогу розширити коло інвесторів і профінансувати заходи або непідсильні, або неприйнятні для приватного капіталу. В історичному аспекті ці технічні переваги визначили провідну роль державних цінних паперів у виникненні фондових бірж та більшості інвестиційних інститутів.

Сучасний фондовий інструментарій державного фінансового менеджменту, зорієнтований на внутрішній ринок, згідно законодавства України складається з наступних інструментів: державних облігацій України та казначейських зобов'язань України.

Згідно Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігації внутрішніх державних позик України — це державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Цільові облігації внутрішніх державних позик України — облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.

Основним реквізитом цільових облігацій є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів. Кошти, залучені від розміщення таких облігацій, використовуються виключно_для фінансування державних або регіональних програм і проектів, фінансування здійснюється відповідно до кредитних договорів, що укладаються між державою в особі Міністерства фінансів України та отримувачем коштів.

Таким чином, державні облігації (від лат. obligatio— зобов'язання) — це цінні папери, які, по-перше, засвідчують внесення її власником грошових коштів на користь держави, що відбувається при купівлі інструменту; по-друге, підтверджують зобов'язання держави відшкодувати повну номінальну вартість облігації та суму купону у передбачений умовами позики строк, по-третє, ґрунтуються на економічній доцільності як з позиції емітента (по-

зичальника), так і власника (емітента), що реалізується під час ринкового компромісу.

Казначейське зобов'язання України — це державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України. Погашення та сплата доходу за казначейсь-

кими зобов'язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.

Класифікація державних цінних паперів передбачає використання єдиних ознак. Так за «періодом життя» як державні облігації України так і казначейські зобов'язання України можуть бути:

— довгострокові — понад п'ять років;

— середньострокові — від одного до п'яти років;

— короткострокові — до одного року.

Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументарні.

При документарній формі випуску паперовим бланкам державних цінних паперів (або їх сертифікатам) належить мати відповідний ступінь захисту та містити такі основні реквізити: вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження емітента, номінальну вартість, дати погашення та виплати грошового доходу (для відсоткових інструментів), зазначення місця, в якому повинно бути здійснено погашення, серія та номер документу.

Бездокументарні папери випускаються у вигляді записів на електронних рахунках у Національному депозитарії України. Кожний випуск оформляється глобальним сертифікатом, який є вихідним підтвердженням сукупних емісійних характеристик та зберігається у депозитарії Національного банку.

Практика вітчизняної емісійної діяльності засвідчує домінуючу бездокументрану форму існування державних облігацій та документарну форму — казначейських зобов'язаннях. За процесом формування доходу за державними цінними паперами вони поділяються на купонні (процентні) та дисконтні.

Купонні боргові папери передбачають проведення періодичних платежів на користь власника. Назва групи походить від терміну «купон», який за своїм класичним походженням є відрізною частиною облігації, що передається замість розписки під час отримання суми відсотків за нею. Так купонний період за казначейськими зобов'язаннями 2002 року та середньостроковими облігаціями був 3 місяці, а за довгостроковими облігаціями — шість місяців.тРозмір купонних платежів може бути фіксованим (або у відсотках до номінальної вартості або у визначеній сумі) та плаваючим, залежним від фінансових індикаторів, покладених в основу розрахунку купону (наприклад, купон за ПДВ-облігаціями 2004 року купон визначався на день виплати у розмірі 120 % облікової ставки НБУ).

Дисконтні боргові папери — (від англ. discount — знижка) інструменти не передбачають ніяких платежів окрім виплати номіналу при погашенні, тому до моменту погашення коштують на ринку дешевше номіналу. Ця різниця і є підставою використання терміну «дисконт» у назві групи. Дисконтними є короткострокові державні облігації.

Третьою важливою метою випуску державних цінних паперів є вияв стримуючого впливу на інфляцію. У цьому випадку грошові кошти, одержані від випуску державних облігацій, тимчасово вилучаються з обігу, тобто «притримуються». Зменшення кількості

грошей в обігу знижує купівельний попит, а значить стримує інфляційну динаміку.