Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
основи Інформаційної безпеки 2.doc
Скачиваний:
17
Добавлен:
01.05.2019
Размер:
1.13 Mб
Скачать

Розділ 6. Процедурний рівень інформаційної безпеки

6.1. Основні класи заходів процедурного рівня

Ми приступаємо до розгляду заходів безпеки, які орієнтовані на людей, а не на технічні засоби. Саме люди формують режим інформаційної безпеки, і вони ж виявляються головною загрозою, тому "людський чинник" заслуговує на особливу увагу.

В українських компаніях накопичений багатий досвід регламентування й реалізації процедурних (організаційних) заходів, однак справа в тому, що вони прийшли з "докомп'ютерного" минулого, тому вимагають переоцінки.

Варто усвідомити той ступінь залежності від комп'ютерної обробки даних, у яку потрапило сучасне суспільство. Без усякого перебільшення можна сказати про необхідність інформаційної цивільної оборони. Спокійно, без перебільшення, потрібно пояснювати суспільству не тільки переваги, але й небезпеки, пов'язані з використанням інформаційних технологій. Акцент варто робити не на військовій або кримінальній стороні справи, а на цивільних аспектах, пов'язаних з підтримкою нормального функціонування апаратного й програмного забезпечення, тобто концентруватися на питаннях доступності й цілісності даних.

На процедурному рівні можна виділити наступні класи заходів:

  • керування персоналом;

  • фізичний захист;

  • підтримка працездатності;

  • реагування на порушення режиму безпеки; » планування відновлювальних робіт.

6.2. Керування персоналом

Керування персоналом починається із прийому нового співробітника на роботу й навіть раніше - зі складання посадових інструкцій. Уже на даному етапі бажано підключити до роботи фахівця з інформаційної безпеки для визначення комп'ютерних привілеїв, асоційованих з посадою. Існує два загальних принципи, як: варто мати на увазі:

  • розподіл обов'язків;

  • мінімізація привілеїв.

Принцип розподілу обов'язків пропонує так розподіляти ролі й відповідальність, щоб одна людина не могла порушити критично важливий для організації процес. Наприклад, небажана ситуація, коли великі платежі від імені організації виконує одна людина. Надійніше доручити одному співробітникові оформлення заявок на подібні платежі, а іншому - завіряти ці заявки. Інший приклад - процедурні обмеження дій суперкористувача. Можна штучно "відокремити" пароль суперкористувача, повідомивши першу його частину одному співробітникові, а другу - іншому. Тоді критично важливі дії з адміністрування ІС вони зможуть виконати тільки вдвох, що знижує ймовірність помилок і зловживань.

Принцип мінімізації привілеїв пропонує виділяти користувачам тільки ті права доступу, які необхідні їм для виконання службових обов'язків. Призначення цього принципу очевидно - зменшити збиток від випадкових або навмисних некоректних дій.

Попереднє складання опису посади дозволяє оцінити її критичність і спланувати процедуру перевірки й відбору кандидатів. Що відповідальніше посада, тим ретельніше потрібно перевіряти кандидатів: навести про них довідки, можливо, поговорити з колишніми товаришами по службі й т.д. Подібна процедура може бути тривалою й дорогою, тому немає сенсу додатково ускладнювати її. У той же час, нерозумно й зовсім відмовлятися від попередньої перевірки, щоб випадково не прийняти на роботу людину з карним минулим або психічним захворюванням.

Коли кандидат визначений, він, імовірно, повинен пройти навчання; принаймні, його варто докладно ознайомити зі службовими обов'язками, а також з нормами й процедурами інформаційної безпеки. Бажано, щоб заходи безпеки були ним засвоєні до вступу на посаду й до введення його системного рахунку із вхідним ім'ям, паролем та привілеями.

З моменту введення системного рахунку починається його адміністрування, а також протоколювання й аналіз дій користувача. Поступово змінюється оточення, у якому працює користувач, його службові обов'язки й т.п. Все це вимагає відповідної зміни привілеїв. Технічну складність представляють тимчасові переміщення користувача, виконання ним обов'язків замість співробітника, що пішов у відпустку, і інші обставини, коли спочатку потрібно надати повноваження, а через деякий час обмежити. У такі періоди профіль активності користувача різко змінюється, що створює труднощі при виявленні підозрілих ситуацій. Певної акуратності варто дотримуватися й при видачі нових постійних повноважень, не забуваючи ліквідувати старі права доступу.

Ліквідація системного рахунку користувача, особливо у випадку конфлікту між співробітником та організацією, повинна вироблятися максимально оперативно (в ідеалі - одночасно з повідомленням про покарання або звільнення). Можливе й фізичне обмеження доступу до робочого місця. Зрозуміло, якщо співробітник звільняється, у нього потрібно прийняти все його комп'ютерне господарство й, зокрема, криптографічні ключ?, якщо використовувалися засоби шифрування.

До керівництва співробітниками додається адміністрування осіб, що працюють за контрактом (наприклад, фахівців фірми-постачальника, що допомагають запустити нову систему). Відповідно до принципу мінімізації привілеїв, їм потрібно виділити рівно стільки прав, скільки необхідно, і забрати ці права відразу по закінченні контракту. Проблема, однак, полягає в тому, що на початковому етапі впровадження "зовнішні" співробітники будуть адмініструвати "місцевих", а не навпаки. Тут на перший план виходить кваліфікація персоналу організації, його здатність швидко навчатися, а також оперативне проведення навчальних курсів. Важливі й принципи вибору ділових партнерів.

Іноді зовнішні організації приймають на обслуговування й адміністрування відповідальні компоненти комп'ютерної системи, наприклад, мережеве устаткування. Нерідко адміністрування виконується у вилученому режимі. Загалом кажучи, це створює в системі додаткові уразливі місця, які необхідно компенсувати посиленим контролем засобів вилученого доступу або навчанням власних співробітників.

Ми бачимо, що проблема навчання - одна з основних з погляду інформаційної безпеки. Якщо співробітник не знайомий з політикою безпеки своєї організації, він не може прагнути до досягнення сформульованих у ній цілей. Не знаючи заходів безпеки, він не зможе їх дотримуватися. Навпаки, якщо співробітник знає, що його дії протоколюються, він, можливо, утримається від порушень.