Тема 11. Актуарні розрахунки у страхуванні
11.1 Суть, особливості та завдання актуарних розрахунків.
11.2 Склад і структура побудови страхових тарифів.
11.3 Види страхових внесків.
11.4 Актуарні розрахунки фінансової стійкісті.
11.5 Актуарні розрахунки у страхуванні життя.
11.1. Суть, особливості та завдання актуарних розрахунків
Актуарні розрахунки — це сукупність економіко-математичних і статистичних методів і прийомів, за допомогою яких визначаються розміри страхових тарифів, собівартість і ціна страхових послуг, вимірюється страховий ризик. Актуарні розрахунки розглядають також як спосіб аналізу та прогнозування у страховій справі, що базується на теорії ймовірності, статистиці, фінансовій математиці тощо. Актуарні розрахунки дозволяють визначити частку участі кожного страхувальника у створенні страхового фонду, тобто розміри тарифних ставок.
Форму, в якій розраховані витрати на проведення певного страхування, називають страховою (актуарною) калькуляцією. Актуарна калькуляція допомагає визначити страхові платежі до договору страхування, собівартість послуги страховика, розмір страхового ризику, суму та частку витрат на ведення страхової справи.
Основними функціями актуарных розрахунків є:
дослідження та групування ризиків у рамках певної страхової сукупності;
визначення математичної ймовірності настання страхового випадку;
з'ясування частоти і рівня складності нанесених збитків як за групами ризиків, так і за всією страховою сукупністю;
математичне обґрунтування та визначення розміру необхідних витрат на проведення страхування;
математичне обґрунтування та встановлення необхідного розміру страхових резервів, а також джерел та способів їх формування;
дослідження норми дохідності капіталу при інвестуванні страховиком коштів страхових резервів;
прогнозування розвитку діяльності страховика.
Актуарні розрахунки у страховій справі ґрунтуються на таких засадах:
страхові події мають імовірний характер, що впливає на величину страхових платежів;
нерівномірність та ймовірний характер подій, що підлягають страхуванню, зумовлюють необхідність формування страхових резервів та визначення їх оптимального розміру;
наявність повного або часткового збитку, пов'язаного зі страховим випадком, зумовлює необхідність вимірювання його величини та здійснення його розподілу в просторі та в часі;
дотримання оптимального співвідношення між страховими внесками страхувальника та страховим забезпеченням з боку страховика.
Актуарними розрахунками можуть займатися відповідальні особи, які називаються актуаріями. Слово "актуарій" у перекладі з грецької мови означає "скорописець", "обліковець".
Актуарій — офіційно вповноважена особа, яка має відповідну фахову підготовку згідно з вимогами, встановленими "Кваліфікаційними вимогами до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками", затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3519 від 8 лютого 2005 p., що підтверджується відповідним свідоцтвом. На актуарія покладається розробка наукових методів обчислення страхових тарифів та відповідальність за те, щоб страхові резерви були достатніми на той момент, коли страховику доведеться виконувати свої зобов'язання за договорами страхування.
На організацію актуарних розрахунків впливають такі чинники: форми проведення страхування, вид страхування, обрана система інформаційного забезпечення тощо.
Актуарні розрахунки класифікують за такими ознаками: галузь страхування, час проведення, ієрархічна рівність.
За ознакою галузі страхування розрізняють:
актуарні розрахунки з особистого страхування;
актуарні розрахунки з майнового страхування;
актуарні розрахунки у сфері страхування відповідальності та підприємницьких ризиків.
За часом складання актуарні розрахунки бувають:
планові розрахунки;
звітні розрахунки.
Залежно від ієрархічної рівності актуарні розрахунки можуть бути:
загальними (для всієї країни);
регіональними (для певного регіону);
на рівні окремого страховика (для окремої страхової організації).
Інформаційною базою для актуарних розрахунків виступає страхова статистика — систематизоване вивчення та узагальнення найбільш масових і типових страхових операцій.