Економічна ефективність

Якби ресурси не були обмеженими, то не існувало б і проблеми найкра­щого, оптимального розподілу їх між різними напрямками використання, підвищення ефективності їхнього використання, а також встановлення правил і способів розподілу.

Концепція ефективності є центральною в економічному аналізі. В загаль­ному розумінні ефективність — це можливість використати найкращим чином те, що має суспільство у своєму розпорядженні для досягнення най­кращого результату.

Оскільки в економіці діє значна кількість суб'єктів та ринків, досягнення ефективного стану — складний процес. Стан економіки може бути охаракте­ризований як ефективний, якщо ефективність досягнута одночасно на всіх взаємопов'язаних ринках. Воднораз усі суб'єкти в економіці можуть констату­вати, що вони досягли найкращого стану з точки зору власних цілей. При цьому стан економічної ефективності характеризується тим, що жоден з економічних суб'єктів не може отримати додаткових вигод без того, щоб не завдати втрат іншим суб'єктам. Тобто: якщо всі економічні суб'єкти досягають певного стану і ніхто з них не може його покращити, не погіршуючи стану інших, то економіка досягає стану економічної ефективності.

Детальніший аналіз економічної ефективності та умов, за яких вона досягається в ринковій економіці, буде наведено в наступних темах (див. теми 13 і 16).

Проблема координації та ринок

У ринковій економіці специфічними сигналами, які дозволяють визна­чити ефективність обраних напрямків використання ресурсів, є ринкові ціни. Термін "ринкова ціна" передбачає свободу вибору економічними суб'єктами того, що вони бажають споживати, за тієї умови, що суб'єкти можуть це собі дозволити за ринковими цінами. Слід зауважити, що існує різниця між ці­нами як такими (тобто номінальними) і відносними цінами (тобто цінами певного блага у порівнянні з цінами інших благ). Наприклад, ціна на хліб підвищилась на 6% за рік, а загальний рівень цін упродовж цього ж періоду підвищився на 12%. Отже, відносно цін на всі інші блага ціна на хліб зни­зилась.

Ціни є головним засобом передачі інформації у ринковій економіці. Вони повинні вільно пристосовуватись до ринкових умов, відіграючи роль коор­динуючого механізму.

Те, які існують економічні проблеми координації у процесі виробництва й розподілу економічних благ та як вони вирішуються, дозволяє визначити модель циркулюючих потоків (див. мал. 1.3).

Ця модель показує, як пов'язані між собою фірми і домашні господарст­ва: рух матеріальних потоків (товарів та ресурсів) і фінансових (затрати на ці товари та ресурси) між фірмами та домашніми господарствами, які відбу­ваються у різних напрямках.

Наприклад, розглянемо верхню частину схеми-моделі: взаємозв'язок фірми і споживача на товарному ринку. Фірма постачає товар на ринок, де дома­шні господарства його купують. Ланцюг – "фірми ==> ринок товарів => домашні господарства" – ілюструє рух товару від виробника до споживача. Інший лан­цюг – "домашні господарства => ринок товарів => фірми" – показує зустріч ний рух грошей: витрати споживача і виручку продавця.

У нижній частині моделі за такою ж схемою може бути розглянутий ринок факторів.

Одним із важливих суспільних інститутів, що закріплюють і регулюють всю сукупність процесів виробництва та обміну, є ринок.

Для ринку не обов'язкова фізична прив'язка до певного місця, хоча певні ринки існують саме таким чином (наприклад, різні фондові біржі). У загальному значені ринок — це група економічних суб'єктів, які взаємодіють між собою для купівлі та продажу якогось товару чи послуги. Отже, ринки дають можливість покупцям та продавцям зв'язуватися один з одним і торгувати на взаємовигідних умовах. Ринки можуть існувати тільки для тих продуктів, права власності на які легко встановлюються, реалізуються і передаються.

Ринок

товарів

Фірми