25. Туристична привабливість сша.

У США створено найрозвинутішу у світі тур.-рекр. інфраструктуру. Щорку країну відвідують до 47 млн. рекреантів, які приносять до 60 млрд. доларів прибутку. У США виділяють такі тур.-рекр. зони: Східна. Тут знах. визначні прир. об’єкти: нац. парки, заповідники і тур. стежки (Аппалачах), ущелини ріки Делавар. Відомими памятками у Нью-Йорку є Сіті-Холл (будинок ратуші), церква Св. Павла, артистичний квартал Гринвіч Вілледж, хмарочоси Емпайр Стейт Білдінг на 102 поверхи. Статуя Свободи є символом Америки. Західна частина. Привабливим є район для гірсько-спорт. туризму. У місцевих нац. парках знах. вулкани, екзотичні скелі, озера, долини та ін. прир.-атрактивні об’єкти. Лас-Вегас – центр ігрового бізнесу та індустрії розваг – розташовані готелі різних епох. Тихоокеанське узбережжя. Сан-Франциско (пам’ятки колоніальних часів 18ст., всесвітньовідомі висячі мости, «Окленд, Золоті ворота», ). Лос-Анджелес – Голівуд, Ботанічний сад Меріленд, Розважальний центр Діснейленд.

33. Труднощі і потенційні можливості розвитку туризму Танзанії та Кенії.

Кенія володіє значним тур.-рекр. потенціалом. Турист. об’єкти Кенії: нац. парки Абердер, Амбоселі, Кора, Мера, Марса біт, Найробі та багато ін. Малінді – найбільший узбережний курорт із чудовими пляжами, дорогими готелями, фешенебельними ресторанами і нічними клубами. У Мамбасі – середньовічна цитадель суагілі Мвіта, численні культові споруди: індійські храми, мусульманські мечеті і мінарети, католицькі і протестантські церкви. Танзанія – найбільша східноафриканська країна. Східні її береги омиває Індійський океан. На узбережжі простягаються довгі піщані пляжі. Національні парки Аруша, Катаві, Кіліманджаро, Руаха, Рубондо та ін. У місті Занзібар – арабська фортеця з чотирма вежами, численні мечеті, Англіканська церква, Держ. музей Занзібару. Танга – курортне місто на березі Індійського океану, пляжі, сірчані джерела; неподалік – печери Амвоні та руїни Перської фортеці.

30. Культура Австралії і Океанії як передумова розвитку тур. Д-ті.

На початку історії Австралії архітектура мала суто утилітарний характер. Під час правління губернатора Лаклана Маккуорі каторжник Френсіс Грінуей (1777-1837) був призначений архітектором колонії. Вільям Уорделл (1823-1899) і Едмунд Блекет (1817-1883) були головними поборниками відродження готичного стилю в Австралії. Уолтер Берлі Гріффін (1876-1937), уродженець Чикаго, здійснив планування столичного міста Канберри і залишився жити в Австралії, де користувався значним впливом. Провідні сучасні архітектори - Рій Граундс і Гаррі Сейдлер. Датський архітектор Йорн Утсон проектував будівлю оперного театру в Сіднеї, яка породжує суперечки і розцінюється як радикальний відхід від традиційного стилю.Найбільші в Австралії - Бібліотека штату Вікторія (Мельбурн), Національна бібліотека (Канберра), Бібліотека штату Новий Південний Уельс (Сідней) і Бібліотека Фішера при Сіднейському університеті - нараховують більше ніж по два мільйони томів. Бібліотека Мітчелла в Сіднеї - основне джерело з історії Австралії; крім того, там розташована безцінна колекція рукописів. Національний військовий музей знаходиться в Канберрі, а Музей старожитностей - в Сіднейському університеті. Місцева флора і фауна демонструються в Австралійському музеї в Сіднеї. Національна художня галерея в Мельбурні має чудову колекцію. Новий Національний музей Австралії заплановано відкрити в Канберрі в 2001 р. Океа́нія, загальна назва для островів центральної і південної частини Тихого океану між 30° пд. ш. і 30° пн. ш., включаючи Австралію, Нову Зеландію і східну частину Нової Гвінеї; площа 8500 тис. кв. км; міста (з населенням більш 500 тис.) Сідней, Мельбурн, Брісбейн, Перт, Аделаїда, Окленд;