3. Кредитна політика банку
Вивчаючи сутність банківської кредитної політики, слід насамперед зазначити, що вона може розроблятись і провадитись як на макро-, так і на мікрорівні. На макрорівні банківську кредитну політику провадить Національний банк України, встановлюючи відповідні нормативи щодо здійснення кредитних операцій банками; рівень облікової ставки, яка є основою формування цін на кредитні послуги, тощо.
На мікрорівні кредитну політику щодо проведення кредитних операцій зі своїми клієнтами - юридичними та фізичними особами розробляють і здійснюють конкретні банківські установи.
Кредитна політика банку - це стратегія і тактика банку щодо спрямування коштів на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі принципів кредитування. Тобто, кредитна політика є системою засобів банку у сфері кредитування клієнтів та конкретних механізмів здійснення кредитних операцій для реалізації загальної стратегії банку в певний період часу.
У сучасних умовах не розроблено єдиної кредитної політики для всіх банківських установ. З метою забезпечення найефективнішої організації кредитної діяльності кожен банк визначає та реалізує власну кредитну політику, беручи до уваги всю множину ризиків (внутрішніх і зовнішніх), якими він обтяжений та які впливають на ефективність його діяльності, а також ставлення керівництва банку до ризику.
В Україні банківська політика загалом і кредитна політика банку зокрема, залежить від двох груп чинників - зовнішніх та внутрішніх (рисунок 2).
Відповідальність за розроблення кредитної політики та механізмів її реалізації покладається на кредитний комітет банку і затверджується, як правило, правлінням банку та формується в спеціальному документі
Основними етапами розроблення кредитної політики є (рисунок 3).
Рисунок 2 - Чинники, що впливають на кредитну політику банку
Рисунок 3 - Етапи розроблення кредитної політики банку
1) Формування цілей кредитування. Керівництво банку мусить чітко визначити цілі кредитування, з огляду на загальну політику і стратегію розвитку банку. Вони можуть бути сформульовані як у довгостроковому плані розвитку, так і в бюджеті банку на плановий період.
2) Визначення стандартів кредитування. Основним завданням стандартів кредитування є загальна характеристика практичних дій з реалізації кредитної політики. У стандартах кредитування мають бути відображені такі основні моменти, як: порядок збирання і аналізу фінансової інформації; вимоги щодо забезпечення кредитів; правила організації кредитного процесу; перелік видів кредитів, видача яких відповідає кредитній політиці банку; порядок оцінки кредитоспроможності позичальника; зразки документів (кредитна угода, договір застави, поруки тощо).
3) Розроблення вихідних документів кредитної політики включає формування відповідних внутрішньобанківських положень, кредитних інструкцій, технологічних карт здійснення кредитних операцій тощо.
Система документів з кредитної політики вводить внутрішньобанківські положення про:
кредитування;
кредитний комітет банку;
заставу;
оцінку майна, яке передається в заставу;
аналіз фінансового стану позичальника-юридичної особи;
оцінку кредитоспроможності фізичних осіб;
гарантії;
- порядок створення і використання резерву на покриття можливих збитків від кредитної діяльності;
моніторинг кредитних проектів;
факторинг;
кредитну лінію;
кредитний договір;
лізинг;
порядок страхування кредитів тощо.
Таким чином, чітке і детальне викладення кредитної політики має важливе значення для будь-якого банку. Дотримання положень кредитної політики дає змогу банку досягненню цілей, поставлених у банківській діяльності, а саме: забезпечення прибутковості банку, контролю за управлінням ризиками, дотримання вимог законів у сфері банківництва.