Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Історичний факультет

Кафедра новітньої історії України

Справа «Польської організації військової»

Реферат з курсу

«Політичні репресії в Україні. 1920-1930-ті рр.»

Студента ІІ курсу, ІІ групи

Костюка Дмитра Сергійовича

Київ-2011

Розділ і. Польська Організація Військова

ПОВ була створена на початку першої світової війни, в 1914 році на польських територіях Російської імперії як підпільна патріотична військова організація. Її основним завданням була найрізноманітніша підтримка «Легіонів» Ю. Пілсудського (брали участь у війні на боці Австро-Угорщини), в тому числі розвідка на їх користь. ПОВ спочатку діяла проти Росії, а в 1917-1918 рр.. - Проти Німеччини, потім, після відновлення незалежності Польщі в кінці 1918 р., була влита у Військо Польське і формально припинила своє існування. Однак в 1918-1920 рр.. використовувалася в розвідувальних цілях на територіях, охоплених громадянською війною, зокрема в Україні.¹

Розділ IV.Жертви репресій по справі пов та їх чисельність

Радянська держава в 1930-і-1940-і рр.. здійснило цілий ряд масових операцій, жертвами яких стали поляки різного громадянства і польські громадяни інших національностей (зокрема українці, білоруси, євреї). До 1939 р. були проведені дві масштабні репресивні кампанії, що зачепили поляків і вихідців з Польщі: насильницьке переселення в 1936 р. в Казахстан під адміністративний нагляд НКВС 36000 поляків - громадян СРСР, постійних жителів тодішніх прикордонних областей Української РСР, і масові арешти політемігрантів і радянських громадян в ході «польської операції», що була складовою частиною Великого терору 1937-1938 рр..² На сьогоднішній день встановлено: за «польської операції» протягом 1937-1938 рр.. було засуджено 139 815 чол., з яких 111 071 засуджені до розстрілу. Це була найкривавіша національна операція з усіх.  Це трохи більше 10% від загального числа всіх засуджених за політичними мотивами в ході масових репресій 1937-1938 рр.. Усього за два роки «великого терору» всіма органами НКВС СРСР було заарештовано близько 1 мільйона 600 тисяч осіб. Серед них по авторитетним оцінками поляків було 118 - 123 тисячі осіб. У тому числі за національними операціями - 96 - 99 тисяч (з них переважна більшість з «польської» операції), решта (приблизно порівну) - за наказом № 00447, а також по всіх інших напрямках репрессій.³

За далеко не повними даними, чекістам у справах польського шпигунства і ПОВ були заарештовані 1385 осіб. До розстрілу засудили 171 чол., До заслання в концтабір на різні терміни - 127 чол. До заслання в концтабір для обміну з Польщею 123 чол. Були вислані - 89 чол., Накладені штрафи в сумі 100 рублів золотом на 11 чол., Померли в процесі слідства - 9 чол., Виправдані, звільнені за недоведеністю, під поручительство, під підписку, для зарахування до Червоної Армії і т.д. - 852 чол. Остання цифра явно говорить про те. що основна частина заарештованих не мала до польської розвідки ніякого відношення ».⁴

Моделлю, зразком для всіх масових «національних» операцій 1937-1938 рр.. стала «польська». Оперативний наказ НКВС СРСР № 00485 від 11 серпня 1937 року про початок «польської» операції містив головні положення, які лягли в основу наступних аналогічних наказів по «національним» лініям. Преамбула подібних наказів складалася з тверджень про активізацію на території СРСР діяльності розвідорганів відповідної країни і переростання цієї діяльності на сучасному етапі з розвідувальної в диверсійно-терористичну і повстанську. У наказі обов'язково було вказано точний перелік репресованих «контингентів», визначалися строки проведення операції і форми звітності по ній. Пропонувався і особливий (вперше вводиться в практику НКВС) порядок осуду - «альбомний», коли працівники управлінь НКВД на місцях після закінчення слідства складали довідки - «альбоми» на засуджених з розбивкою їх за категоріями (розстріл або ув'язнення в табір на 5 - 10 років ). Надалі ці довідки, скомплектовані у спеціальний список («альбом»), підписували, підтримуючи або коригуючи запропоновані заходи покарання, начальник УНКВД або нарком внутрішніх справ республіки і місцевий прокурор, потім «альбом» прямував до Москви, де остаточне рішення виносили нарком внутрішніх справ і прокурор СРСР (Єжов і Вишинський). Вироки виконувалися після повернення «альбомів» до місцевих УНКВД.⁵

Починаючи з 1929 р., проти низки польських комуністів, які проживали в СРСР і займали різні партійні і військові пости, висувалися звинувачення у приналежності до так званої Польської організації військової, а в 1933 р. були проведені перші арешти за цими звинуваченнями. У 1934-1936 рр.. відбувається помітне посилення репресивного курсу проти осіб польської національності, і, перш за все, проти представників КПП та її автономних організацій - Комуністичної партії Західної України (КПЗУ) і Комуністичної партії Західної Білорусії (КПЗБ). За період з 1937 по 1939 рр.. були розстріляні всі 12 членів КЦ КПП, що знаходилися в СРСР, а також сотні інших партійних працівників. Серед знищених були всі представники польської компартії у Виконкомі і Контрольної комісії Комінтерну. Наслідком репресивних акцій став офіційний розпуск 8 червня 1938р. компартії.

Паралельно почалася ліквідація польських регіональних анклавів. Відповідно до Постанови РНК СРСР за № 776-120 під грифом «Цілком таємно» від 28 квітня 1936 із західних прикордонних районів СРСР (головним чином Кам'янець-Подільської, Вінницької та Житомирської областей Україні) були виселені до Казахстану близько 36 тисяч поляків.⁶