- •1.1. Книжковий блок і його компоненти
- •1.2. Основні групи комплектування книжкових блоків
- •1.3. Книжкові оправи та обкладинки. Суперобкладинка
- •1.4. Формати паперу і формати видань
- •1.5. Сторінка складання. Формати сторінок складання, їх визначення та розрахунок
- •4.1. Технологічна специфікація для верстання книг і журналів. Видавнича специфікація
- •4.2. Порядок розташування елементів видань при верстанні
- •4.3. Вимоги до текстового та ілюстративного матеріалу майбутнього видання
- •4.4. Складання і верстання елементів видань
- •4.5. Авантитул
- •4.6. Контртитул
- •4.7. Фронтиспис
- •4.8. Титульний аркуш
- •4.9. Зворот титульного аркуша
- •4.10. Передмова
- •4.11. Вступна стаття
- •4.12. Шмуцтитул
- •4.13. Текстові сторінки видання. Правила переносу з рядка в рядок. Спускова сторінка
- •4.14. Присвята
- •4.15. Епіграф
- •4.16. Колонцифра
- •4.17. Колонтитули, колонлінійки
- •4.18. Сигнатура
- •4.19. Норма
- •4.20. Примітки, зноски і виноски
- •4.22. Віршований текст
- •4.23. Драматичний текст
- •4.25. Ілюстрації і підрисункові підписи
- •4.26. Таблиці і виводи
- •4.27. Рубрикація, акцетування та виділення в тексті
- •4.28. Цитати
- •4.29. Перерахування
- •4.30. Додатки
- •4.31. Бібліографічні списки
- •4.32. Післямова та заключна стаття
- •4.33. Покажчики
- •4.35. Випускні дані
4.2. Порядок розташування елементів видань при верстанні
Порядок розташування окремих елементів видання при верстанні:
1. Авантитул — на першій сторінці.
2. Контртитул чи фронтиспис — на другій сторінці.
3. Титул — на третій сторінці (при відсутності авантитула і колонтитула чи фронтисписа — на першій сторінці).
4. Анотація, випускні дані, індекси УДК, ББК, IЗВN — на четвертій сторінці (звороттитула).
5. Посвята чи епіграф до книги — на п'ятій сторінці.
6. На наступній, непарній, сторінці може бути розмішений зміст.
7. На наступній, знову непарній, сторінці — вступна стаття.
8. На непарній сторінці, після вступної статті, — передмова.
9. Після всіх передмов з непарної сторінки починається основний текст.
10. Після закінчення тексту, в кінці видання, як правило, заверстують післямову або заключну статтю, які бажано починати з непарної сторінки.
11. Затекстові примітки і коментарі розмішують після післямови з непарної сторінки зі спуском, іноді з шмуцтитулом.
12. Додатки завжди з непарної сторінки зі спуском, а при наявності шмуцтитула — без спуску.
13. Списки літератури — на окремій сторінці зі спуском.
14. Покажчики — з нової сторінки зі спуском.
15. Зміст — з нової сторінки зі спуском.
16. Випускні дані — на окремій сторінці на оптичній середині, інколи внизу сторінки змісту на повний формат.
17. На окремих вільних сторінках, що залишаються при неможливості приведення верстки, поміщають рекламу, нотатки, книжкові оголошення.
Цим переліком користуються тоді, коли нема інших вказівок від видавництва, видавничої організації чи особи, яка має дозвіл на видання.
4.3. Вимоги до текстового та ілюстративного матеріалу майбутнього видання
Текстовий оригінал видання для
подачі на поліграфічне підприємство для складання повинен бути віддрукованим на друкарській машинці з чітким шрифтом через два інтервали на одній стороні аркуша паперу.
Вирізки з раніше виданих видань можуть бути долучені до оригіналу тільки тоді, коли вони набрані кеглем, не меншим. ніж корпус (для документальних видань — петит), мають чіткий друк і без виправлень.
Відбитки багатоколонного складання, які використовують як оригінал, повинні бути розрізаними на колонки, рівномірно і послідовно розклеєні на окремих аркушах паперу єдиного для всього оригіналу формату.
Оригінали, написані від руки, допускаються, якщо вони виписані чітким почерком і призначені для складного словникового тексту, математичних і хімічних формул та рівнянь, а такождля таблиць у великих статистичних працях, лінгвістичних текстах і для текстів на мовах, які не мають алфавітів на друкарських машинках. Щоб забезпечити правильність складання формул, останні вписують в оригінал повністю від руки з точним розташуванням їх по рядках. Особливу увагу слід звертати на написання надрядкових та підрядкових індексів. Основні розділи оригінаау повинні починатися кожний з нового рядка з відступом зверху приблизно на 1/4 висоти сторінки.
Формат аркушів паперу, на якому подається текст книги, повинен бути стандартного розміру 210 х 297,5 мм.
Довжина рядка при передруку оригіналу на машинці при середній ширині літер повинна дорівнювати 57—58 ударів, а кількість рядків на сторінці — 30, що складає 1 700 знаків на сторінці і відповідає 24 сторінкам у авторському аркуші.
Чисті поля навколо тексту повинні бути: зліва від тексту — 2,5 см, справа — 1 см, зверху — 2 см, знизу — 2,5 см.
В оригіналі допускають не більше п'яти буквених виправлень від руки на одній сторінці.
Різноманітні вставки та доповнення, які додаються до оригіналу після його виготовлення, повинні бути віддруковані на машинці на окремих сторінках, вставлені на свої місця в тексті і включені в загальну нумерацію оригіналу.
Нумерація оригіналу повинна бути за порядком від першої до останньої сторінки, включаючи обкладинку (якщо вона складена), титул, шмуцтитули і зміст, без жодних буквених позначень типу 12а чи 126. Номер сторінки ставлять на верхньому полі кожної сторінки оригіналу чорнилом чи олівцем одного кольору.
Загальну кількість пронумерованих сторінок оригіналу вказують у верхньому правому кутку першої сторінки позначенням першої та останньої сторінок. Цю позначку слід обвести кольоровим олівцем.
Всі заголовки, які будуть в книзі окремими рядками, друкуються прописними літерами і відбиваються від попереднього тексту трьома інтервалами.
Вказівки про те, куди необхідно помістити конкретні ілюстрації чи будь-який образотворчий або графічний матеріал, повинні бути на лівому полі машинописного оригіналу.
Підрисункові підписи є самостійною частиною оригіналу і віддруковуються згідно з тими самими правилами. Вони повинні бути пронумеровані відповідно до нумерації ілюстрацій.
Зміст видання повинен відповідати змістові, який буде поміщений в книзі. Номери сторінок змісту проставляються пізніше, після верстання видання.
Оригінали обкладинок повинні складатися з тексту та ескізу до нього чи макету обкладинки.
Оригінал титула повинен бути віддрукований на машинці. Подається ескіз розташування рядків у відповідності з композиційною схемою, прийнятою для його оформлення.
У макеті обкладинки і титула повинні бути точно вказані гарнітура і кегль шрифту для кожного рядка, а також розміри пробілів між рядками — послідовно зверху вниз.
Оригінали ілюстрацій повинні бути підготовлені згідно з такими вимогами:
1. У кожному оригіналі повинні бути враховані особливості поліграфічної технології і якість паперу, на якому вони будуть відтворені, та якість фарб, які будуть застосовані при друкуванні.
2. Лінійність растру при відтворенні тонових одно-і багатоколірних ілюстрацій вибирається залежно від характеру оригіналу, виду продукції, а також паперу і типу машин, на яких буде друкуватися видання. Густина растру вимірюється кількістю ліній на дюйм (LPI) або в процентах чи лініях/см.
Слід пам'ятати про різницю між такими одиницями сучасної комп'ютерної техніки, як DPI та LРІ. Принтер з допустимою можливістю 300 DРІ ніколи не зможе здрукувати растр з насиченістю 300 LРІ. Це пов'язано з тим, що для отримання растрових крапок більшого розміру принтер виконує групування крапок мінімального розміру. Застосування растрової технології потребує відповідних навиків та знань можливостей принтера. Інколи застосований растр не відповідає за рівнем щільності екранному зображенню.
3. На лицьовому боці оригіналу не повинно бути ніяких позначень, плям чи механічних пошкоджень, рельєфів від написів на звороті. Ці вимоги не розповсюджуються на архівні оригінали.
4. На оригіналах, які не мають чіткого позначення верху чи низу рисунка, на зворотній стороні повинні бути зроблені відповідні позначки в нижньому краю.
5. Чорно-білі штрихові оригінали повинні бути чіткими, нанесеними в повну силу туші чи фарби і мати нейтральний чорний колір.
6. Одноколірні тонові фотомонтажі повинні бути виготовлені з фотознімків, які мають однакову щільність найтемнішого і найсвітлішого полів зображення.
7. Не бажано використовувати як оригінал уже віддрукований відбиток. Складна ретуш такого оригіналу значно погіршує його якість, а в деяких системах його обробку робить взагалі неможливою.
8. Багатоколірні оригінали, які відтворюються способом офсетного чи глибокого друку і будуть монтуватися на одну форму, повинні бути однорідні за виконанням. Колір їх повинен входити в одну гаму.
9) Оригінали, підготовлені для відтворення офсетним способом в чотири фарби, повинні мати кольорові відтінки, які відтворюються сполученням фарб однієї з тріад, підібраних за шкалами охоплення кольорів.
10. При відтворенні музейних картин (творів образотворчого мистецтва) з діапозитивів, слід пам'ятати, що на них повинна бути шкала фарб, від фотографована разом з картиною. Це дасть змогу точно передати кольорову гаму картини та можливість коригування кольорів згідно зі шкалою.
11. Обов'язково до кожного оригіналу повинні додаватися вказівка на номер оригіналу, процент зменшення чи збільшення видання, для якого виготовлений оригінал.
12. З метою точного відтворення зображення ілюстративні оригінали повинні, по можливості, мати формат, близький до заданого.
13. Рекомендоване максимальне збільшення оригіналів не повинно перевищувати 11/4 (125%), а максимальне зменшення 1/2 (50%).
14. Найбільш точно відтворюються оригінали при зменшенні 2/3 (66%).
15. Допустиме збільшення діапозитива — не більше ніж в 4 рази. Більше — за згодою поліграф підприємства.