- •1 Осмислення поняття "дизайн"
- •1.3 Історія та напрямки розвитку дизайну
- •1.4 Зв’язок творчого світогляду і практики дизайну
- •2 Поняття „композиція”
- •2.1 Основи композиції на площині. Упорядкованість й акцент, форма, рівновага, контраст, ритм
- •2.2 Основні принципи побудови композиції
- •2.3 Форма й загальні питання формоутворення
- •3. Шрифт
- •Внутрішньобуквене просвітлення Верхній виносний елемент буквы Базова лінія, або лінія шрифту Нижній виносний елемент букви Засічка
- •3.2 Принципи побудови шрифтів
- •3.3 Особливості комп'ютерного оформлення текстів
- •4.2 Сприйняття кольору людиною
- •4.3 Фізіологічні та психологічні нюанси сприйняття кольору
- •4.4 Фундаментальні поняття в теорії кольору
- •Віддруковано в навчально-науковому
- •61166, Харкiв, просп. Ленiна, 14.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ
ТЕКСТИ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни «Основи технічної естетики та дизайну»
для студентів спеціальності «Комп'ютеризовані технології й системи
Видавничо-поліграфічних виробництв».
Затверджено кафедрою ІКГ
Протокол № 11 від 22.04.2005р.
Харків 2005
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ
ТЕКСТИ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни «Основи технічної естетики та дизайну»
Харків 2005
Тексти лекцій з дисципліни “Основи технічної естетики та дизайну” для студентів спеціальності “Комп’ютеризовані технології та системи видавничо-поліграфічних виробництв” / Упоряд. Л.Д. Тютчева. Харків: ХНУРЕ, 2005. – 64 с.
Упорядник Л.Д. Тютчева
Зміст
Вступ 4
1. Осмислення поняття „дизайн”. 5
1.1 Дизайн, як вид проектної творчості 5
1.2 Дизайн, як продукт проектної творчості 6
1.3 Історія та напрямки розвитку дизайну 7
1.4 Зв’язок творчого світогляду і практики дизайну 15
2. Поняття „композиція” 21
2.1 Основи композиції на площині. Упорядкованість й акцент, форма, рівновага, контраст, ритм. 21
2.2 Основні принципи побудови композиції. 28
2.3 Форма й загальні питання формоутворення. 33
3. Шрифт 38
3.1 Коротка історія шрифтів. Терміни й визначення 38
3.2 Принципи побудови шрифтів. 45
3.3 Особливості комп'ютерного оформлення текстів 47
4. Колір 50
4.1 Колір й сприйняття 50
4.2 Сприйняття кольору людиною 53
4.3 Фізіологічні та психологічні нюанси сприйняття кольору. 54
4.4 Фундаментальні поняття в теорії кольору 58
Бібліографія 63
Вступ
Цей конспект поєднує серію лекцій, які допоможуть Bам зрозуміти, що дизайн – це вид творчої проектної діяльності, а також продукт цієї діяльності, засвоїти матеріал наступних семестрів дисципліни й осмислено виконати практичні завдання. Підбиратися до розуміння дизайну ми будемо з різних точок зору. Ви ознайомитесь з його передісторією й історією, і якщо ви добре освоїли шкільний курс історії й орієнтуєтеся в історії мистецтв, то це вам дуже допоможе.
Ми ознайомимо Вас із графічним дизайном, як частиною візуальної культури й досить докладно розглянемо проблеми візуалізації інформації і її сприйняттів. Ми говоритимемо про системне проектування. Будучи обмеженими в часі ви отримаєте уявлення про дизайн тільки загалом. І ви повинні не тільки зрозуміти те, що це складний і цікавий вид творчої діяльності, що вимагає професійної грамотності й широкого кругозору, але й бути здатними як професіонали у своїй області, використовувати знання й уміння, отримані в процесі вивчення цієї дисципліни, для ефективного вирішення завдань створення поліграфічної продукції в тісному співробітництві із професійними дизайнерами-графіками.
Ознайомлення з історією дизайну дасть нам можливість через факти дизайнерської практики довідатися, які завдання й цілі ставилися перед дизайном у різні історичні періоди, як формувалися основні напрямки й школи теорії дизайну. Ми побачимо дизайн як поєднання складних явищ матеріальної й духовної культури суспільства, де виявляються споконвічно з'єднані між собою художньо-подібний (тобто те, що характерно для образотворчого мистецтва), інженерно-конструкторський й науковий початки.
1 Осмислення поняття "дизайн"
1.1 Дизайн як вид проектної творчості
Перш ніж говорити про історію й передісторію дизайну, давайте розберемося, чому взагалі їх розділяють. Перед дизайнером поставлене завдання: спроектувати стілець, якщо може бути масово виготовлений з урахуванням можливостей технологічного процесу конкретного підприємства, тобто заданий матеріал, для якого існують верстати, можливість автоматизації процесу складання й т.ін. У процесі проектування він ураховує ряд параметрів: умови, у яких він використовуватиметься, середовище, де ним користуватимуться, і смаки, культурні традиції й габарити користувачів тощо, словом створює прекрасний стілець. Він або спеціалізована комп'ютерна система роблять креслення, створює тривимірну модель (вручну макет), дослідний зразок і т.д. Після того, коли проект затверджений, починається масове виробництво цих чудових стільців. Ну, от, процес проектування дизайн, стілець продукт дизайну. Ми дивимося на нього, він нам подобається, ми із задоволенням користуємося ним і говоримо: "Дизайн!". Так, а що, трон Івана Грозного або стільці з музеїв, з Петропалацу, наприклад, це не "Дизайн!"? Ні, їх не виготовляли масово за допомогою верстатів, їх виготовляли майстри, ремісники вручну. Так їх не можна назвати дизайнерами? Ні. Але ж процес створення стільця або трону за давніх часів нічим не відрізнявся від процесу проектування сьогодні. Так само ремісник думав про зручність користування, про доцільність і красу, враховував можливості матеріалу й виробництва, точно так само робить креслення, за якими підмайстри виконували якісь роботи й т.д. Чи можна говорити, що це був не дизайн тільки тому, що стільці не вироблялися за допомогою верстатів у величезних кількостях?
Питання спірне. Проте, поняття дизайну виникло з появою виробництва, тобто в індустріальну епоху. Формоутворення в доіндустріальний час було стихійним, тому воно і його естетичне усвідомлення відносять до передісторії дизайну.
Вивчаючи основні етапи зародження й розвитку продуктивної праці й необхідних для нього знарядь виробництва, ми виявляємо первісний природний зв'язок утилітарного (користі) і естетичного (краси) у самій праці і її кінцевих результатах. До нас дійшло чимало текстів із глибини століть, присвячених взаємозв'язку краси й користі. Причому слід зазначити, що звертання до стародавності засновано на пошуку не закономірностей розвитку окремих предметних форм палок-копалок, кам'яних сокир і т.ін., а більш загального - дизайнерського підходу у відношенні до предметного оточення і його відображення у свідомості людей. Вони наочно свідчать про становлення "людини розумної". У формах знарядь минулого ми прочитуємо культуротворчий смисл предметної творчості. Ці "вічні" форми, як правило не мають додаткових прикрас, сокири, молотки, ножиці, посуд, прості меблі, тканини, одяг і т.ін. - починаючи з 1930-х років, стали демонструватися на спеціальних виставках як протодизайнерські. Сьогодні вони становлять обов'язкову частину теоретичних міркувань і виставок з історії взаємозв'язків матеріальної й художньої культури.
1.2 Дизайн як продукт проектної творчості
В ХХ столітті згадувалися в літературі й уводилися в сучасну свідомість, знаходячи нове життя, багато аспектів пратеорій дизайну. Найбільш активно освоювалася грецька античність. Мистецтво й техніка виступали тоді як різні форми перетворення навколишнього середовища, що доповнюють одна одну Давньогрецьке слово "техне" означало одночасно мистецтво, уміння, майстерність, твір будь-якого автора й навіть виріб.
У часи Сократа вже виникла проблема співвідношення краси й користі. У бесіді з Арістіппом Сократ міркує про призначення й красу щита, списа й гнойового кошика, які гарні тоді, коли відповідають своєму призначенню, і в цьому випадку в кожному з них можна побачити свою красу. Сократ намагається знайти свій смисл у кожній речі й співвіднесеність із людиною.
Часто цитують висловлення, приписуване філософу Протагору: "Людина міра всіх речей". Воно затверджує як відносність всіх людських понять, так і те, що всі речі, матеріально-тілесні й просто уявлювані, мають співвідноситися не з якимись конкретними людьми, з конкретним випадком, а з узагальненим уявленням про них з точки зору людини в цілому. Прагнення до подібного узагальнення типова риса дизайну й це співзвучно міркуванням філософів V століття до нашої ери.
Серед античних текстів зустрічаються твори механіків стародавності про те, як машина може замінити живу силу. У Римській імперії теорії машин одержали значний розвиток. В "десятьох книгах про архітектуру" Марка Вітрувія остання книга присвячена спеціально машинам і там також дано перше поняття машини: "Машина є сполучення з'єднаних разом дерев'яних частин, що володіє величезними силами для пересування ваг". Теоретики відзначають, що протягом більше півтори тисяч років, до епохи Відродження (ХІVХVІ ст.) принципи створення машин практично не змінювалися. Вони виготовлялися з дерева й використовувалися заради економії фізичної праці й залучення в роботу сил природи, що перевершують силу людини й тварин. Це були піднімальні пристрої, млини, прядильні механізми.
В ХІІХІІІ ст. почався принципово новий етап винахідництва спроби заміняти одні частини машин іншими для виконання інших робіт. Пошук нових функцій машин. Класичний приклад еволюція млинів, які стали використовуватися для валяння сукна, виготовлення паперу, обробки металу. Створювалися малюнки вічних двигунів.
Натуралісти й філософи починають описувати можливі, сугубо дизайнерські зразки техніки майбутнього. Професор Оксфордського університету Роджер Бекон ( др.пол. ХІІІ ст.): "...великі кораблі, керовані тільки однією людиною, будуть рухатися по морю з більшою швидкістю, ніж на всіх вітрилах, що можна буде будувати екіпажі, які мчатимуться з неймовірною швидкістю без допомоги тварин, а також кораблі, у яких людина, сидячи спокійно й спостерігаючи різні навколишні предмети, розсікатиме повітря штучними крилами, на зразок птаха, або, навпаки, рухатиметься по дну морів і рік."
В епоху Відродження поширюються альбоми "Театри машин". До спадщини великого Леонардо да Вінчі звертаються безупинно протягом всієї історії дизайну. У його рукописах була безліч проектів екскаваторів, верстатів, насосів, пресів, машин з різними видами передач. У середині 1950-х років був відкритий Національний музей науки й технології в Мілані, що одержав його ім'я й у ньому була створена галерея Леонардо, де були представлені в певній послідовності діючі моделі його фантастичних машин, ескізи, технічні розшифровки й планшети зі стосовними до них текстами.
Однією із найскладних і не зрозумілих дотепер є проблема співвідношення ремесла й дизайну. Ми вже зверталися до неї на самому початку лекції. Ремесло трактується як унікальна робота виготовлювачів меблів, посуду, одягу, прикрас, знарядь праці, у процесі якої можна постійно щось виправляти, змінювати, підганяти під вимоги тих, хто користується речами. Дизайн же породжений значним розривом, що постійно збільшується, між виготовлювачами й споживачами в результаті механізації виробництва й поділу праці, що й викликало необхідність у ще одному, сполучній ланці у художньо-проектній діяльності, яка нерозривно пов’язана із технічною естетикою.
Технічна естетика цей термін визначав дисципліну, яка створює наукові основи дизайну, тобто є наукою «при дизайні». У західнослов’янських, а також більшості європейських мов цей термін не має дослівного перекладу. Саме поняття визначається здебільшого як «теорія дизайну».