45

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

Інститут педагогіки та психології

ЛЕКЦІЯ З ІСТОРІЇЇ ПЕДАГОГІКИ

ТЕМА: “Становлення масової школи і педагогіки”

Підготувала: студентка 53 МГ ППР групи

Мельник Олена Сергіївна

Київ 2011

Тема лекції 7.СТАНОВЛЕННЯ МАСОВОЇ ШКОЛИ І ПЕДАГОГІКИ

(КІН. XVIII – ПОЧ. XIX СТ.).

Мета. Дати систематизовані, наукові основи знань студентам про становлення масової школи і педагогіки; розкрити перспективи становлення та розвитку масової державної школи; звернути увагу студентів на вплив Росії на шкільнцтво Лівобережної України та розвиток освіти на Правобережних землях України та порівняти її із сучасною освітою.

І вступна частина лекції

Завдання лекції:

1. Розкрити історичний аспект становлення та розвиток масової школи та педігогіки у кінці XVIII – почат. XIX ст.

2. Формувати уявлення студентів про новий етап у розвитку педагогіки – це виникнення масової школи.

3. Проаналізувати педагогічну діяльність у пошуках найбільш простіших шляхів навчання видатних педагогів: І. Г. Песталоцці, І. Ф. Гербарт, А. Дістервег, Ф. Фребель, К. Д. Ушинський.

4. Розвивати цікавість студентів до історичних подій України, які вплинули на розвиток освіти: реформи Петра І та Катерини ІІ.

5. Виховувати любов до України, знання її історії, вміння порівнювати і аналізувати стан освіти сьогодні і в минулі часи України.

Проблемне запитання:

З Історії України у кінці XVIII – почат. XIX ст. в країнах Західної Європи відбувається перехід від ручної праці (ремісничої) до машинної фабричної. Як ви думаєте які зміни відбудуться в освіті з приводу цієї ситуації?

Отже, тема лекції “становлення масової школи і педагогіки (кін.XVIII – почат. XIX ст.)

План

1.Становлення на практиці масової державної школи, її особливості.

2. Розвиток педагогіки масової школи.

3. Вплив освітянської політики Росії на шкільництво Лівобережної України.

Педагогічні погляди Т.Г.Шевченка.

4. Розвиток освіти на Правобережних землях України: Галичина, Закарпаття і Буковина. Педагогічні погляди О. В. Духновича.

Основні поняття

• масова та державна школа

• класно-урочна система

• система взаємного навчання (Белль-Ланкастерська система навчання)

• елементарне навчання

• правила навчання

• освітні реформи Петра І

• освітянська політика Катерини ІІ

• система державної народної освіти у Росії

• основні статути системи освіти

• державна система освіти в Україні

Література:

1. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (за ред. М. Д. Ярмаченка) – К.: Рад. Школа, 1991.

2. Історія педагогіки (за ред. М. С. Гриценка) – К: Вища школа. 1993.- с. 58 – 68, 179 – 186.

3. Історія педагогіки / За ред. М.С.Гриценка. - К., 1973.

4. Нариси з історії педагогіки /За ред М,А.Константинова. — М.,1952.

5. Історія педагогіки /За ред. М.В.Левківскього, О.А.Дубасенюк/ - Житомир, 1999.

6. Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.

7. Любар О. О. Історія української педагогіки –К., 1999 – с. 127-160.

Додаткова література:

1. Мешталер О. В. Педагогічна та освітня діяльність О. В. Духновича – К: 1996

2. Чавдаров С. Х. Т. Г. Шевченко і освіта на Україні. К.: Рад. Школа, 1964.

3. Шевченко Т. Г. Букварь Южнорусский. – К.: Веселка, 1992.

ІІ Основна частина лекції

1. Становлення на практиці масової державної школи.

У XVI – XVII ст. у країнах Західної і Центральної Європи почали складатися, з однієї сторони, народна школа з навчанням рідною мовою, а з другої сторони – школи типу класичної гімназії, які займали панівне становище у системі народної освіти аж до XX cт.

Протягом XVII – XVIII ст. народна школа перетворилась у тип навчально-виховного закладу, що призначався для дітей нижчих шарів суспільства. Ця школа обмежувалась навчанням дітей читанню, письму і рахунку. Основною її метою було релігійно-моральне виховання в дусі католицизму або протестантизму.

Основу змісту середньої освіти у гімназіях складали стародавні мови і література, переважно, латинська, що була схвалена церквою. Така школа готувала своїх учнів або до духовної кар’єри, або до чиновницької служби у бюрократичному апараті певної держави.

У другій половині і в кінці XVIII ст., в умовах поширення мануфактури і фабричного виробництва, у країнах Західної Європи стали з’являтися “школи навчання“. Вони мали на меті дати елементарну освіту дітям робітників, кількість яких була на той час уже великою. Причому старалися охопити якомога більшу кількість дітей.

Яскравим прикладом школи навчання є ланкастерські школи (або школи взаємного навчання). Робота цих шкіл організовувалась на основі Белл-Ланкастерської системи взаємного навчання. При цій системі старші і більш підготовлені учні (монітори) ставали помічниками учителя і під його керівництвом проводили заняття з рештою учнів. Свою назву вона отримала за іменами англійських педагогів А.Белла та Дж.Ланкастера, які незалежно один від одного висунули подібний метод навчання.

Школи взаємного навчання були розраховані на маси народу. В одній залі могли збиратися до 600-1000 дітей. Тут вчили читати релігійні книги, письмо, рахунок. У цих школах не було класів. Учні, розділені на десятки, навчались у своїх старших товаришів, які називались моніторами. Останні отримували інструкцію від педагога чому і як треба вчити на наступний день. Книг не було. Навчальну роботу стимулювали змаганнями: монітори оцінювали відповідь учня і давали йому команду зайняти відповідне місце у шерензі.

При взаємному навчанні учні швидше, ніж у звичайній школі, оволодівали навичками читання, письма і рахунку, але знання залишались несистематичними і мінімальними. Адже, монітори знали не набагато більше від інших учнів. Тому проти Белл-Ланкастерської системи виступали противники механічного зазубрювання, особливо швейцарський педагог Песталоцці та його послідовники.

Для розвитку освіти цього періоду властиво зростання кількості шкіл, становлення масової школи та перехід школи під контроль держави, створення державної школи.

Таким чином, ознаки освіти XVIII – почат. XIX ст. становлення масової державної школи.

Із створенням школи відбуваються зміни в організації навчання в школі: індивідуальне навчання замінюється груповим та вводиться єдиний режим навчання. У кінці XVIII ст виникають нові форми навчання: класно-урочна система (1586р., 1657 р., 60-80рр. XVIII XIX ст.) та Белл-Ланкастерська система (Англія).

Державний характер школи привів до регламентації всіх її сторін:

• Введення єдиного змісту навчання через оформлення єдиних навчальних програм і планів;

• Становлення єдиної системи оцінок та екзаменів;

• Створення засобів контролю за роботою школи ( Державні міністерства та інспекції, посвідчення про закінчення школи атестат, класні журнали та щоденники);

• Пошук шляхів удосконалення процесу (форми,Ю методи і засоби навчання);

• Становлення спеціальної підготовки вчителів. Змінюється статус вчителя: із напівосвідченого ремісника він стає державним службовцем.