- •1. Юридична наука: поняття, система. Об’єкт та предмет правового дослідження
- •7) Науки, що вивчають римське право;
- •2. Методологія правознавства: поняття, структура
- •4) Методи:
- •3. Матеріалізм як концептуальний підхід. Основні філософські категорії
- •4. Ідеалізм як концептуальний підхід. Основні філософські категорії
- •5. Діалектика як концептуальний підхід. Основні філософські категорії
- •6. Метафізика як концептуальний підхід. Основні філософські категорії
- •7. Аналіз та синтез
- •8. Узагальнення. Абстрагування
- •9. Індукція. Дедукція
- •10. Аналогія. Моделювання
- •11. Поняття. Класифікація
- •12. Основні формально-логічні закони
- •13. Прийоми емпіричного рівня пізнання
- •14. Теоретичного рівня пізнання.
- •15. Основні форми наукового пізнання.
- •16. Соціологічні методи та засоби пізнання
- •17. Системний підхід. Методи та засоби системного аналізу.
- •18. Структурно-функціональні прийоми пізнання.
- •19. Синергетична парадигма: прийоми та засоби пізнання.
- •20. Діяльнісний підхід.
- •21. Історичні, психологічні, політологічні та інші загально-наукові методи пізнання .
- •24. Герменевтико-правовий метод.
- •25. Техніко-юридичний аналіз.
- •26. Історико-правовий метод.
- •27. Методика правового дослідження.
- •28. Методологічні проблеми галузевих юридичних наук.
21. Історичні, психологічні, політологічні та інші загально-наукові методи пізнання .
Перш ніж вивчати сучасний стан, необхідно вивчити генезис та розвиток певної науки або сфери практичної діяльності.
Відомо, що нові наукові і накопичені знання перебувають в діалектичній взаємодії. Найкраще і прогресивне зі старого переходить у нове і надає йому сили й дієвості. Інколи забуте старе знову відроджується на новій науковій основі і живе друге життя в іншому, досконалішому вигляді.
У цьому зв'язку особливого значення набувають вивчення історичного досвіду, аналіз та оцінювання історичних подій, фактів, попередніх теорій у контексті їх виникнення, становлення та розвитку. Отже, історичний підхід дає змогу дослідити виникнення, формування і розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, закономірностей та суперечностей.
У межах історичного підходу активно застосовується порівняльно-історичний метод - сукупність пізнавальних засобів, процедур, які дозволяють виявити схожість і відмінність між явищами, що вивчаються, визначити їхню генетичну спорідненість (зв'язок за походженням), загальне й специфічне в їхньому розвитку.
У кожному порівняльно-історичному дослідженні ставляться конкретні пізнавальні цілі, які визначають коло джерел та особливості застосування способів зіставлень і порівнянь об’єктів дослідження і встановлення ознак схожості і відмінності між ними. 3а характером схожості порівняння поділяють на історико-генетичні та історико-типологічні, де схожість є результатом закономірностей, притаманних самим об’єктам, і порівняння, де схожість є наслідком взаємовпливу явищ. На цій основі виділяють два види порівняльно-історичних методів: порівняльно-типологічний, що розкриває схожість генетично не пов'язаних об’єктів, і власне порівняльно-історичний, що фіксує схожість між явищами як свідчення спільності їхнього походження, а розходження між ними - як показник їхнього різного походження.
Методи психологічних досліджень - це сукупність засобів й прийомів вивчення фактів психічних явищ та проявів психічної діяльності.
Найбільш розповсюджені методи психології - спостереження та експеримент. Застосовуються й інші методи: метод бесіди, анкетний метод, аналіз процесу і продуктів діяльності, тестовий метод та деякі інші.
Конкpетними методами власне політологічних досліджень є: • системний метод, тобто цілісне спpийняття об’єкта дослідження і всебічний аналіз зв’язків між окpемими елементами в межах цілого; • біхевіоpистичний метод (від англ. behavіor – поведінка, вчинок), тобто спосіб до-слідження суспільно-політичних явищ шляхом аналізу поведінки окpемих людей і гpуп; • кількісні методи, тобто намагання виміряти політичні явища (думку вибоpців, під-сумки виборів, розвиток політичних інститутів тощо) подібно до пpиpодних. Пpи цьому ви-коpистовуються засоби статистики, соціологічних досліджень, лабоpатоpних експеpиментів (pозpобка сценаpію майбутніх подій); • поpівняльні методи, тобто співставлення двох або більше політичних об’єктів (або їх частин), що мають pиси подібності, з метою встановити, в чому полягає ця подібність, та за якими ознаками ці об’єкти pозpізняються. Викоpистовуються інституціональний (поpівняння ана-логічних інститутів за їх ноpмативним станом) та функціональний (поpівняння кількох pізних об’єктів, що виконують схожі функції) підходи; • метод пpийняття pішень, тобто визначення центpів пpийняття pішень і пояснення пpоцесів пpийняття та pеалізації pішень. Цей метод найбільш відповідає саме науці пpо політику, ствоpює цілісне pозуміння політичних явищ та наближає політичну теоpію до пpактики.
22. Порівняльно-правовий метод та засоби дослідження.
Порівняльно-правовий метод - це спосіб пізнання правових явищ, що складають систему прийомів, за допомогою яких виявляються подібні та відмінні (риси) ознаки, створюються класифікація або типологія, групи.
В порівняльно-правовому методі основним є прийом порівняння, який дозволяє виявити подібні і відмінні ознаки, що дозволяє вирізняти утворювану групу серед інших. На основі таких подібних ознак здійснюється групування і класифікація.
Спеціальний об’єкт і порівняльно-правового дослідження обумовлює потребу в таких прийомах: 1) збору і вивчення фактів; 2) аналіз; 3) абстрагування;4)порівняння; 5)оцінювання;6) узагальнення.
Порівняльно-правовий метод є конкретизацією частково-науково порівняльного методу і заснований на зіставленні різних державних і правових систем, окремих державно-правових інститутів для виявлення спільного і відмінного між ними. Порівняльно-правовий метод застосовується при здійсненні типології держави і права; зіставлення елементів, що відносяться до однієї правової системи або їх порівнянні, при порівнянні міжнародного і внутрішньодержавного законодавства.
Принципи у порівняльному правознавстві основні і деї і положення, що пронизують усю порівняльно-правову матерію. Принципи яких необхідно дотримуватися при використанні порівняльно-правового методу (наприклад при порівнянні правових систем) :
Врахування історичних, національних, економічних, соціально-політичних та інших умов, в яких виникають і розвиваються порівнювані правові системи;
Встановлення загальних, особливих і специфічних порівнюваних правових систем;
Порівняння правової матерії у динаміці;
Порівняння правових явищ і правових інститутів;
Відповідність один-одному різних рівнів, форм і видів елементів по порівнюваних систем.
23. Методологія загальної теорії права.
Методологія загальної теорії права – це система підходів, методів і засобів пізнання правових явищ та виокремлення загальних закономірностей їх виникнення, функціонування та розвитку. Складається з таких елементів: теоретико-правовий підхід; вчення про метод загальної теорії права; методика та засоби теоретико-правового дослідження; методика теоретико-правового дослідження. Метод теорії права – це сукупність логічних прийомів і конкретних засобів пізнання загальних і основних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування права.
Методи (прийоми) загальної теорії права:
-збирання і вивчення одиничних фактів;-індукція;-сходження від конкретного до абстрактного;-системно структурні прийоми; сходження від абстрактного до конкретного.
Мета та завдання загальнотеоретичного дослідження зумовлюють необхідність застосування таких методів:
1) філософських (діалектичний, матеріалістичний, ідеалістични);
2) загально-наукових (соціологічні, психологічні, конкретно-історичні, системні, структурно-функціональні, формально-логічні такі як:аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, аналогія, моделювання)
3) спеціально-наукових методів (формально-догматичні, порівняльно-правові, конкретизації,спеціально-юридичні: тлумачення, правового моделювання, техніко-юридичного аналізу і неюридичні: статистичні, кібернетичні, інші ).
Особливості об’єкта загальнотеоетичного дослідження зумовлює коло прийомів у межах методу.
Понятійно – категоріальний апарат – держава, функції держави, механізм держави, право, функції права, джерело права, система права, механізм правового регулювання, реалізація права, застосування права, тлумачення права, правопорушення, юридична відповідальність, правова система суспільства та ін.
Функції понятєво – категоріального апарату :
Теоретична: використовуються для характеристики,пояснення, прогнозування державно – правових явищ.
Методологічна: належать до змісту методології загальної теорії держави та права, використовуються як методологічна основа пізнання.