66. Сучасні світові системи в концепціях Істона, Уолерстайна

Д. Істон. Політична система, вважає Д. Істон, подібна до біологічних систем й існує в навколишньому середовищі, яке складають інші суспільні системи — економічна, соціальна, духовно-ідеологічна тощо. Водночас політична система якісно відрізняється від інших суспільних систем. Головним показником відмінності є наявність певних меж між нею та її оточенням. Основною одиницею аналізу політичної системи у зв'язку з цим Д. Істон визначив взаємодію. Від інших соціальних взаємодій взаємодія політичної системи з навколишнім середовищем, тобто політична взаємодія, відрізняється тим, шо вона спрямована насамперед на авторитарний (примусовий) розподіл цінностей у суспільстві. На основі цього політичну систему Д. Істон розглядав як сукупність взаємодій, які здійснюють індивіди в межах призначених для них ролей і які спрямовані на авторитарний розподіл цінностей у суспільстві. Головне призначення політичної системи, за Д. Істоном, полягає у виконанні функції розподілу цінностей та примушенні більшості членів суспільства погодитися на нього на тривалий час. Розглядаючи взаємодії політичної системи як із навколишнім середовищем, так і внутрі самої системи, Д. Істон розрізняє їх на вході, всередині й на виході системи. На вході — це вимоги й підтримка, які надходять з навколишнього середовиша, а на виході — рішення і дії. Всередині політичної системи відбувається конверсія введених до неї вимог і підтримки — вони трансформуються і переробляються, в результаті чого виходом, тобто продуктом, системи є авторитарні рішення шодо розподілу цінностей у суспільстві та відповідні дії для їх здійснення. І.Валлерстайн бачить головну детермінанту політики в економіці. Головна категорія його аналізу - “сучасна світ-система”, яка не зводиться до окремих держав. Об'єднує “сучасну світ-систему” єдина “світ-економіка”. Країни світу розподіляються на “ядро” і “периферію”, причому перше завжди знаходиться в привілейованому положенні стосовно другої. Держави, що входять до складу ядра “світ-системи”, мають можливість жити за рахунок експлуатації периферії. Крім держав, що входять до складу ядра або периферії, існують ще і напівпериферійні держави. Зміни в окремій країні або навіть у групі країн не спроможні вплинути на фундаментальні властивості “світ-системи”. Нестабільними будуть відносини всередині самого ядра “світ-системи”. Економічна конкуренція виявляє в ній три основних центри сили - США, Японії й об'єднана Європа. Але надалі неминуче об'єднання США і Японії в єдиний блок, що має антиєвропейську спрямованість. Неминучим вважає И.Валлерстайн і використання цим блоком Китаю для розширення своїх можливостей у конкурентній боротьбі з європейськими країнами. У цій ситуації противагою альянсу США з Японією і Китаєм може стати створення російсько-європейського блока.

67. Україна в сучасній міжнародній системі

Жодна сучасна держава не може відокремитися від інших країн і відсторонитися від міжнародних відносин. Україна також не є винятком. Авторитет країни на міжнар арені залежить головним чином від результатів її зовн політики. "Багатовекторність" лежить в основі зовн політики України: 3 вектори: - західний, -євразійський (пвн-сх), - пвд-східний. Багатовекторність прирогатива великої, могутньої держави, тому позиція України є нестабільною. Останнім часом "європейський вектор" української дипломатії є пріоритетним. Хоча це не означає розірвання відносин з Росією і країнами СНД. Україна - повноправний учасник таких міжнар орг-цій і регіональних утворень як ООН, ОБСЄ, РЄ, ЦЄІ, організація ЧЕС, СНД, ГУУАМ та ін. В Постанові ВРУ Про "Основні напрямки зовн політики України", прийнятої в 1993 р, підкреслюються, що перспективною метою укр зовн політики є членство у Європейських Співтовариствах, а також інших західноєвропейських або загальноєвропейських структурах. У Законі України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 року у ст.6 є положення про те, що інтеграція України в європейський політ, економ, правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України, є пріоритетом національних інтерасів України. 16 червня 1994 року відбулося підписання Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом і Україною. У міжнародних відносинах прийнято відзначити, що різні держави мають неоднакову національно-державну могутність, а, звідси, і нерівні можливості захищати свій суверенітет. З цих позицій розрізняють наддержави, великі держави, середні держави, малі держави і мікродержави. Наддержави виділяються за трьома головними ознаками: 1) здатність до масового руйнування планетарного масштабу, в т.ч. завдяки наявності ядерної зброї; 2) здатність справляти вплив на умови існування всього людства; 3) неможливість зазнати поразки від окремої держави або коаліції держав, якщо до такої коаліції не входить одна наддержава. Великі держави справляють суттєвий вплив на світовий розвиток, але не домінують у міжнародних відносинах, їх реальні можливості найчастіше обмежуються певним регіоном. Середні держави мають міцний вплив у своєму найближчому оточенні (Україна). Це відрізняє їх від малих держав, вплив яких слабкий. Однак малі держави мають достатньо засобів для збереження своєї незалежності та територіальної цілісності. Мікродержави в принципі нездатні захистити свій суверенітет власними силами. Найчастіше до мікродержав відносять країни, населення яких не перевищує 1-2 млн. чол.