58. Пірацтво в історії подорожей

Значним явищем в історії мореплавства було піратство, що зародилося в Середземному морі ще за античних часів. Основним ремеслом піратів усіх епох був грабунок купецьких суден. Втім, були й такі пірати, яких можна поставити в один ряд із найвідомішими мандрівниками та дослідниками. Серед них: другий навколосвітній мандрівник Френсіс Дрейк та Томас Кавендіш, який обігнув Землю океаном третім в історії. Вільям Дампір у своїх мандрах тричі обігнув земну кулю і визволив з полону на безлюдному острові моряка, який став прототипом Робінзона Крузо з роману Даніеля Дефо. Не гребували піратським ремеслом відважні піонери північних акваторій нормани. Загалом піратами було відкрито багато невеликих островів у Карибському басейні, Індійському океані та біля Австралії. Траплялося в історії, що пірати ставали інструментом у військово-політичному протистоянні провідних держав. Ще на початку ХVІ століття іспанці закрили всім іноземним кораблям доступ у моря, що омивали їхні заокеанські володіння. На той час іспанський військовий флот був найсильнішим у світі. Така політика не могла не викликати протестів інших морських держав Європи, й їхньою головною зброєю у цьому протистоянні стали пірати. Спочатку активну боротьбу з Іспанією, грабуючи її торгові галеони в Карибському морі, вели французькі пірати, заохочені своїм королем. Потім до них приєдналися англійці. Найвідомішими піратами тих часів були Френсіс Дрейк, дії якого з благословення королеви Єлизавети завдали значних втрат іспанцям, та Томас Кавендіш. Напади англійських піратів зробили свій значний «внесок» у поразку Непереможної Армади – флоту, надісланого іспанським королем Філіппом ІІ для завоювання Англії. Через сто років у Карибському морі панував вже інший англієць – легендарний Джон Морґан. Піратство в Індійському океані можна поділити на два етапи. Перший тривав до приходу сюди європейців, другий – власне європейський. Діючими особами в першому були арабські та малайські пірати, які не виходили за межі прибережних вод. Першими піратами-європейцями тут стали португальці, до яких згодом приєдналися англійці та голландці.

59.Епоха відкриття земель, їх значення(15ст.)

Епоха великих географічних відкриттів — період в історії людства, що розпочався у XV столітті і тривав до XVII століття, в ході якого європейці відкривали нові землі і морські маршрути до Африки, Америки, Азії та Океанії в пошуках нових торгових партнерів та джерел товарів, які користувалися великим попитом у Європі. Історики зазвичай співвідносять Великі географічні відкриття^[1][2]з першопроходницькими далекими морськими подорожами португальських та іспанських мандрівників у пошуках альтернативнихторгових шляхів(англ.)укр. у «Індії» за золотом, сріблом і прянощами^[

Португальці почали систематичне дослідження атлантичного узбережжя Африки у 1418 році під заступництвом принца Генріха, в кінцевому рахунку обігнувши Африку і увійшовши до Індійського океану в 1488 році. У 1492 році в пошуках торгового шляху до Азії іспанські монархи схвалили план Христофора Колумба відправитися на захід через Атлантичний океан у пошуках «Індій». Він висадився на континент, не нанесений на картах, відкривши для європейців «Новий Світ», Америку. З метою запобігання конфлікту між Іспанією і Португалією був укладений Тордесільяський договір, за яким світ був розділений на дві частини, де кожна із сторін отримувала ексклюзивні права на землі, що відкривалися ними. У 1498 році португальська експедиція під керівництвом Васко да Гами змогла досягти Індії, обігнувши Африку і відкривши прямий торговий шлях до Азії. Незабаром португальці пішли ще далі на схід, досягнувши «Островів Прянощів» у 1512 році і висадившись в Китаї роком пізніше. У 1522 році експедиція Фернана Магеллана, португальця, який перебував на іспанській службі, вирушила на захід, зробивши першу в світі кругосвітню подорож. Тим часом іспанські конкістадоридосліджували американський континент, а пізніше деякі з островів півдня Тихого океану. У 1495 році французи і англійці та, трохи пізніше, голландці приєдналися до перегонів за відкриття нових земель, кинувши виклик іберійській монополії на морські торгові шляхи і досліджуючи нові маршрути, спочатку північні, потім через Тихий океан навколо Південної Америки, але в кінцевому рахунку пішовши за португальцями навколо Африки в Індійський океан; відкривши Австралію в 1606 році, Нову Зеландію в 1642 році Гавайські острови у 1778 році. Тим часом з 1580-х по 1640-і роки російські першопрохідці відкрили і підкорили майже всю Сибір(англ.)укр..

Великі географічні відкриття сприяли переходу від середньовіччя до Нового часу, разом з епохою Відродження і підйомом європейських національних держав. Вважають, що карти далеких земель, що розмножуються за допомогою нової друкарської машини, сприяли розвитку гуманістичного світогляду і розширенню кругозору, породивши нову епоху наукової та інтелектуальної цікавості. Просування європейців у нові землі призвело до створення і піднесення колоніальних імперій(англ.)укр., при контактах між Старим і Новим Світом відбувався колумбів обмін(англ.)укр.: планетою переміщалися рослини, тварини, продукти харчування, цілі народи (в тому числі раби), інфекційні хвороби, а також йшов культурний обмін між цивілізаціями, це був один з найважливіших етапів глобалізації в екології,сільському господарстві і культурі в історії. Європейські відкриття(англ.)укр. продовжилися і після епохи Великих географічних відкриттів, в результаті чого вся поверхня земної кулі була нанесена на карти, а далекі цивілізації змогли зустрітися одна з одною.