Завдання 1 визначення вологості на границі текучості ґрунту

Вологість на границі текучості є одною з основних характеристик ґрунту, яка визначається для встановлення числа пластичності та класифікації ґрунту згідно [8].

Вологість на границі текучості згідно [4] та [12] визначають за допомогою пенетрації конусом. Найчастіше використовується балансирний конус Васильєва КБВ. Цей метод використовується для пилувато-глинистих ґрунтів. Вологість на границі текучості (границю текучості) визначають за [24] як вологість пасти, яка приготовлена з випробуваного ґрунту, при якій балансирний конус занурюється під дією особистої ваги за 5 сек. на глибину 10 мм.

Прилади та обладнання

Сушильна шафа (рис. 1.3), термометр до 150 С [18], ексикатор [15,16] з хлористим кальцієм [17] (рис. 1.4), алюмінієві стаканчики (типу ВС-1), шпатель, ваги електронні [13] (рис. 1.2) або лабораторні загального призначення [13] з комплектом гир [14], балансирний конус Васильєва КБВ (кут на вершині 30, рис. 1.12) [24]; чашка для ґрунтового тіста [21] з підставкою, секундомір.

Рис. 1.12. Балансирний конус Васильєва КБВ: 1 – підставка; 2 – чашка для ґрунтового тіста; 3 – балансирний конус Васильєва КБВ; 4 – ґрунтове тісто; 5 – балансирний шар; 6 – конус з кутом 30º; 7 – ручка; 8 – кругова риска.

Підготовка до випробування

Перед виконанням випробувань ґрунт готують згідно вимог [12]. Відібраний зразок ґрунту природної вологості розминають, відбирають із розім’ятого ґрунту методом квартування пробу масою близько 300 г, просіяти через сито з сіткою № 1 і зволожують дистильованою водою до стану ґрунтового тіста. Витримують у закритій скляній посудині не менше 2 годин. Додавати сухий ґрунт у тісто не дозволяється.

Порядок випробування

1. Підготовлене ґрунтове тісто старанно перемішують шпателем і невеликими порціями поміщають у циліндричну чашку (2, рис. 1.12). Поверхню тіста загладжують шпателем врівень з краями чашки.

2. Балансирний конус (6, рис. 1.12), змазаний тонким шаром вазеліну, підносять до поверхні тіста так, щоб його вістря (шпичак) торкалось ґрунтового тіста і повільно відпускають його. Під дією особистої ваги конус зануриться у тісто. Балансирний конус тримають за ручку (7, рис. 1.12). Здійснюють не менше трьох спроб.

3. Якщо конус за 5 с зануриться на глибину менше 10 мм, то ґрунтове тісто виймають з чашки, приєднують його до тіста, яке залишилось, додають небагато води і ретельно перемішують. Повторювати операції визначення вологості на межі текучості необхідно, поки конус не зануриться по кругову мітку.

4. Якщо конус за 5 с занурився на глибину більшу 10 мм, то ґрунтове тісто виймають з чашки, приєднують до залишку тіста і залишають на деякий час для підсихання на повітрі, безперервно перемішуючи шпателем, і повторюючи операції щодо визначення вологості на границі текучості.

5. При досягненні вологості на границі текучості із тіста відбирають пробу масою 15-20 г для визначення вологості ґрунту за методикою лабораторної роботи № 1.