Підготовка до випробування

Підготовка до випробування та порядок виготовлення зразків згідно лабораторної роботи (стандартное уплотнение).

1

2

3

4

5

7

6

8

9

Рис. 1.30. Схема приладу «Союздорнии» для стандартного ущільнення ґрунтів: 1 – піддон; 2 – роз’ємний циліндр ємністю 1000 см²; 3 – кільце; 4 – насадка; 5 – наковальня; 6 – гиря вагою 2,5 кг; 7 – направляючий стрижень; 8 – обмежувальне кільце; 9 – затисні гвинти.

Проведення випробування

1. Зразки ґрунту різної вологості ущільненні в стальних стаканах однією кількістю ударів у приладі стандартного ущільнення ґрунтів «Союздорнии», необхідно встановити на металеву раму (по мірі збільшення вологості ґрунту), після чого разом з сіткою занурити у воду, якою заповнений металевий ящик (металева ємність).

2. Починаючи з моменту занурення у воду, ведуть спостереження за характером розмокання кожного ґрунтового зразка. Руйнування вважається закінченим, якщо ґрунтовий зразок повністю втратить форму і затримується у вигляді невеликого конусу на сітці, або повністю провалиться через отвори сітки вниз.

3. По різниці між часом повного розмокання (Т_роз) ґрунтового зразка і часом занурення його у воду (Т_п) визначають час розмокання ґрунтових зразків, який виражають у хвилинах (Т).

Т = Т_роз - Т_п (1.44)

Результати випробування заносять у лабораторний журнал (табл. 1.29).

Таблиця 1.29

Журнал визначення часу розмокання зразків

Лабораторний номер зразка	Відносна вологість ґрунту при ущільненні Wпр/ Wт	Ефективна кількість ударів трамбівки пе	Щільність ґрунту ρ, г/см3	Початок розмокання Тп	Закінчення розмокання Троз	Час розмокання Т = Троз - Тп , хв.
1	2	3	4	5	6	7

Обробка результатів випробувань

Для порівняння зразків за отриманими даними будують графік залежності , з якого визначають показники розмокання.

Примітка. У випадку відсутності в лабораторії обладнання для випробування ґрунтових зразків великого об’єму (1000 см³) на розмокання, можна заформувати з ґрунту різної вологості невеликі циліндри по методиці, яка наведена в лабораторній роботі (укрепление грунтов) і по аналогії випробувати їх на розмокання у воді.

Запитання для самоконтролю

1. З якою метою визначається швидкість розмочування ґрунтів?

2. Яким показником визначається розмочуваність ґрунтів?

3. Для яких ґрунтів визначається розмочуваність?

Лабораторна робота 7

Визначення коефіцієнта фільтрації ґрунтів

[45] ДСТУ Б В.21-23:2009 Основи та підвалини будинків і споруд. Ґрунти. Методи лабораторного визначення коефіцієнта фільтрації

Коефіцієнт фільтрації – швидкість фільтрації води у ґрунті при градієнті напору, що дорівнює одиниці [45].

Градієнт напору — зменшення напору води на одиницю довжини шляху фільтрації [45].

Гранично пухкий стан ґрунту — стан ґрунту при мінімальній щільності [5].

Гранично щільний стан ґрунту — стан ґрунту при максимальній щільності [5].

Коефіцієнт фільтрації визначають на зразках непорушеного (природного) складення або порушеного складання заданої щільності. Відбір, пакування, транспортування зразків ґрунту непорушеного складання повинні виконуватися у відповідності до нормативних документів [9]. Для визначення коефіцієнта фільтрації піщаних ґрунтів порушеного складу слід застосовувати зразки, висушені до повітряно-сухого стану.

Коефіцієнт фільтрації піщаних ґрунтів, що застосовуються в дорожньому і аеродромному будівництві, визначають за вказівками додатка 5 [25] (завдання 3,4) на зразках порушеного складу при максимальній щільності та оптимальної вологості.

Максимальний розмір часток піщаних ґрунтів не повинен перевищувати 1/5 внутрішнього діаметра приладу для визначення коефіцієнта фільтрації.

Коефіцієнт фільтрації піщаних ґрунтів визначають при постійному заданому градієнті напору з пропуском води зверху вниз чи знизу вгору, при попередньому насиченні зразка ґрунту водою знизу вгору.

Коефіцієнт фільтрації пилуватих і глинистих ґрунтів визначають при заданих тиску на ґрунт і змінному градієнті напору з пропуском води зверху вниз чи знизу вгору, при попередньому насиченні зразка ґрунту водою знизу вгору без можливості його набухання.

Для насичення зразків ґрунту та фільтрації застосовують ґрунтову воду з місця відбору ґрунту або воду питної якості. У випадках, встановлюваних програмою досліджень, допускається застосовувати дистильовану воду.

Зразки ґрунту зважують на лабораторних терезах з похибкою ± 0,01 г. Результати визначення коефіцієнта фільтрації повинні супроводжуватися даними про гранулометричному складі по ГОСТ 12536 (лабораторна робота ), вологості, щільності частинок, щільності сухого грунту, границі текучості і розкочування за ГОСТ 5180, ступеня вологості і коефіцієнті пористості.

Для кожного інженерно-геологічного елемента (шару ґрунту) коефіцієнт фільтрації визначають не менше шести разів.

Кількість окремих визначень коефіцієнта фільтрації ґрунту допускається зменшувати при наявності однакових значень в матеріалах попередніх випробувань, виконаних на тому самому майданчику для того ж інженерно-геологічного елемента.

Нормативні значення коефіцієнта фільтрації для кожного інженерно-геологічного елемента (шару ґрунту) встановлюють методом статистичної обробки результатів часткових визначень за [5]. Розрахункові значення коефіцієнтів фільтрації слід приймати рівними нормативним.

У процесі підготовки, проведення та обробки результатів випробувань зразків ґрунту ведуть журнали за формами, наведеними нижче.

Завдання 1

ВИЗНАЧЕННЯ коефіцієнта фільтрації піщаних Ґрунтів

Коефіцієнт фільтрації піщаних ґрунтів визначають у відповідності до [25].

Прилади та обладнання

Прилад КФ-00м (рис. 1.29), ваги лабораторні електронні (рис. 1.2) [], або лабораторні загального призначення [] з комплектом гир до них [], термометр з похибкою вимірювання не більше 0,5 °С, клас точності [] секундомір, ніж з нержавіючої сталі з прямим лезом, лопатка, прес гвинтовий (рис. ); пластини плоскі з гладкою поверхнею (зі скла, плексигласу або металу).

Прилади та обладнання

Прилад для визначення коефіцієнта фільтрації піщаних ґрунтів «Союздорнии» ПКФ-СД (комплект).

1

2

5

6

11

8

10

9

7

12

13

14

15

Рис. 1.24. Прилад ПКФ-СД: 1 – робочий циліндр; 2 – п’єзометр; 3 – перфоровано дно; 4 – сітка; 5 – підставка; 6 – стакан; 7 – ванна; трамбувальний пристрій, який складається: 8 – направляючий стержень; 9 – ковадло; 10 – ударник; 11 – рукоятка; 12 – совок; 13 – клізма; 14 – відро; 15 – лінійка.