- •1. Утворення Троїстого союзу.
- •2. Політика сша та європейських держав щодо Японії в к.Хvш-сер.Х1Хст.
- •3. Польське повстання 1863р. Та його міжнародне значення.
- •4. Вихід Росії на міжнародну арену в другій половині хvш ст.
- •5. Російсько-французькі відносини після Тільзитського миру.
- •6. Англо-бурська війна 1899-1902 рр. Та її міжнародні наслідки
- •7. Міжнародні відносини в період війни американських колоній за незалежність.
- •8. Англо-американська боротьба за Панамський канал.
- •9. Антифранцузькі коаліції в період французької республіки.
- •10. Внутрішні та зовнішні причини Французької революції 1789р.
- •11. Лондонська конвенція 1841р. Режим чорноморських проток.
- •12. Проект Шувалова1887 р. Та договір перестрахування.
- •13. Криза Вестфальської системи міжнародних відносин та перегрупування сил в Європі в хvш ст.
- •14. Французька революція 1789 р. Та формування першої антифранцузької коаліції.
- •15. Політика Німеччини в період утворення “Союзу трьох імператорів”.
- •16. Загострення боротьби великих держав за вплив на Балканах в к. Хiх ст.
- •17. Угода в Пломбьєрі. План Наполеона ііі щодо утворення федерації італійських держав
- •18. Тільзитські мирні угоди
- •19. Територіальні завоювання і політика Наполеона 1 в період імперії.
- •20. Основні напрямки зовнішньої політики Росії перед першою світовою війною
- •21. Лондонська конференція 1871р. Та відміна нейтралізації Чорного моря
- •22. Проблема чорноморських проток в к. XVIII – першій половині хіх ст.
- •24. Англо-російська угода 1907 р.
- •25. Проблема чорноморських проток в міжнародних відносинах другої половини хіх ст.
- •26. Династичні війни початку хvш ст.
- •27. Емська депеша 1870р. Отто фон Бісмарка.
- •28. Союз трьох імператорів 1873 та 1881рр.
- •29. Утворення Ліги держав збройного морського нейтралітету.
- •30. Міжнародні відносини вчора і в період Кримської війни та її наслідки
- •31. Міжнародні відносини в період Установчих та Законодавчих зборів. Конвент.
- •32. Російсько-китайські відносини в середині х1Хст.
- •33. Франко-пруська війна 1870-71 рр. Та її наслідки
- •34. Континентальна блокада та її значення. Берлінські декрети Наполеона.
- •35. Відставка о.Бісмарка та „новий курс” німецької зовнішньої політики
- •36. Робота а.Дебидура “Дипломатична історія Європи
- •37. Зовнішня політика Франції в період Директорії і Консульства.
- •38. Другий поділ Польщі та Україна.
- •39. Завершення утворення Антанти (1904-1907)
- •40. Віденський конгрес 1814-1815рр. Та його значення.
- •41. Польська проблема в 1795р. Та третій поділ Польщі.
- •42. Об'єднання Італії.
- •43. Священний союз ( історія утворення, етапи діяльності).
- •44. Третя антифранцузька коаліція 1805 р.
- •45. Особливості і характер міжнародних відносин напередодні Першої світової війни.
- •46. Дипломатична підготовка російсько-французької війни 1812 р.
- •47. Дипломатичні і воєнні аспекти політики Бісмарка в питанні об'єднання Німеччини.
- •48. Вступ сша в боротьбу за переділ світу в останній третині хiх ст.
- •49. Громадянська війна в сша і позиція великих держав.
- •50. Лютнева революція 1848 р.У Франції та позиція великих держав.
- •51. Балканські війни 1912-1913 рр.
- •52. Діяльність Талейрана в епоху Французької революції, Директорії, Консульства, та Імперії Наполеона.
- •53. Основні вузли боротьби на завершальному етапі колоніального розподілу світу в Азії та на Далекому Сході.
- •54. Причини і характер російсько-турецької війни 1877-1878 рр.
- •55. Експансіоністська зовнішня політика сша в х1х ст.
- •56. Перша опіумна війна в Китаї.
- •57. Політика Німеччини щодо розколу Антанти на початку хх ст.
- •58. Зовнішня політика Росії в період утворення Балканського блоку та балканські війни.
- •59. Липнева революція у Франції 1830 р., її значення та позиція великих держав.
- •60. Будапештська секретна конвеція між Росією та Австро-Угорщиною 1877р.
- •61. Дипломатична боротьба держав в період близькосхідної кризи 1875-1877 рр.
- •63. Німецьке питання на Віденському конгресі 1814-1815рр.
- •64. Зовнішня політика Директорії. Дипломатія генералів.
- •65.Франко-німецькі воєнні тривоги 1874-1875 рр та позиція держав.
- •66. Боротьба між воєнно-політичними блоками напередодні першої світової війни.
- •67. Шляхи об’єднання Німеччини. Політика Бісмарка.
- •68. Суперництво великих держав на Близькому Сході та в Середній Азії в к.Х1х ст.
- •69. Англо-австро-російське протистояння на Балканах і політика Бісмарка в 70-ті роки хіх ст.
- •70. Причини, характер та початок першої світової війни.
- •71. Англо-російське суперництво на Середньому Сході в к. Хviii - середині хiх ст.
- •72. Італо-турецька війна 1911 – 1912 рр. Позиція Росії.
- •73.”Сто днів” Наполеона.
- •74. Англо-російське суперництво в Середній Азії в другій половині хiх ст.
- •75. Загострення антагонізмів між двома блоками в Європі на поч. Хх ст.
- •76. Основні напрямки зовнішньої політики Росії в першій половині х1х ст.
- •77. Австро-прусько-данська війна 1864р. Та її значення.
- •78. Проект Пальмерстона щодо Росії та Кримська війна.
- •79. Австро-пруська війна 1866р та її міжнародне значення.
- •80. Друга опіумна війна в Китаї.
- •81. Питання “святих місць” в російській політиці в 50-х роках хіх ст.
- •82. Британська колоніальна політика в Індії в першій половині хіх ст.
- •83. “Чотири пункти” Наполеона ііі.
- •84. Третя опіумна війна в Китаї та її значення.
- •85. Англо-французьке суперництво в Середній Азії на початку хіх ст.
- •86. Бельгійська революція 1830р. Та проголошення Бельгійського королівства.
- •87. Сімодський договір 1855р. Між Росією та Японією та його значення.
- •88. Італо-турецька війна 1911-1912 рр. Позиція Росії.
- •89. Національно-визвольні революції 1848-1849рр. В Італії. Окупація Риму.
- •90. Немчинський договір 1689р. Між Росією та Китаєм.
- •91. ”Відкриття” великими державами Японії.
- •92. Польське повстання 1830р. Та його міжнародне значення.
- •93. Угорське повстання 1848р. Та його значення.
- •94. Загострення антагонізмів між двома блоками в Європі на поч. Хх ст.
- •95. Веронський конгрес “Священного союзу” 1822р.
- •96. Шомонський трактат 1814р.
- •97. Боротьба між військово-політичними блоками напередодні першої світової війни.
- •98. Оломоуцькі угоди 1850р.
- •99. Доктрина Монро 1823р.
- •100. Англо-австро-російське протистояння на Балканах і політика Бісмарка в 70-ті роки хiх ст.
- •101.Російсько-турецький конфлікт 1828-1829рр. Андріанопільський мир.
- •102. П´ята антифранцузька коаліція. Шєнбрунський мир.
- •103. Берлінська конференція 1884-1885 рр.
- •104. Особливості першої антифранцузької коаліції.
- •105. Рейштадське побачення Андраші та Горчакова 1876р.
- •106. Політика великих держав у Китаї в к. Хvш - середині х1х ст.
- •108. Берлінський трактат 1878р.
9. Антифранцузькі коаліції в період французької республіки.
Нимвегенский мир (1679 г.) ознаменовал период наибольшего могущества Франции в Европе. После 1679 г. Людовик XIV начал присоединять пограничные имперские территории; так, в 1681 г. был захвачен Страсбург. Римская Империя и Испания по соглашению в Регенсбурге (1684 г.) были вынуждены признать все эти захваты.
Но то были пирровы победы. Усиление Франции переполошило всю Европу; штатгальтер Нидерландов Вильгельм III Оранский сумел сколотить антифранцузскую Аугсбургскую лигу, в которую вошли Империя, Испания, Голландия, немецкие и итальянские государи и - что особенно важно - давешний союзник Франции, Швеция. В Стокгольме (а возглавлял шведскую дипломатию в то время выдающийся шведский дипломат Оксеншерна) решили, что захват Францией Бельгии и Голландии не выгоден Швеции и, кроме того, союз с морскими державами, Англией и Голландией, даст Швеции больше, чем союз с континентальной Францией. А после того, как Вильгельм Оранский стал английским королем (1688 г.), вокруг Франции замкнулось кольцо врагов.
"Король-Солнце", однако, мог не считаться с изменившейся международной ситуацией. Кольбера, который один мог сдержать захватнические аппетиты короля, уже не было в живых, и в ходе третьей войны (1688-1697 гг.) Людовик продолжил своих захваты по Рейну. Однако окончательно могущество Франции было подорвано в ходе войны за испанское наследство (1701-1714).
Враги Франции не скрывали своих захватнических планов - так, Пруссия требовала Эльзас и Лотарингию, а Австрия хотела завладеть французской Фландрией, Артуа, Пикардией до Соммы. Захватнические планы лелеяли и Испания, и Сардиния. Англия требовала себе "совсем немного" - Дюнкерк, порт на французском берегу, который, подобно Кале в средние века, был бы распахнутыми воротами во Францию. Тем самым война 1792 г. становилась войной за национальную независимость Франции.
Что касается внешней политики республики, то в условиях тотальной войны со всей остальной Европой (а к 1794 г. в антифранцузской коалиции участвовали Россия, Австрия, Пруссия и Англия, не считая Сардинии, Нидерландов и др.) дипломатическая активность Парижа не могла не сойти на нет. По сути дела, только с США и Швейцарией сохранялись дипломатические отношения (впрочем, даже эти страны, сами будучи республиками, не признали Первую республику).
Среди внешнеполитических шагов революционного Конвента огромное значение имел Навигационный акт, запрещавший доступ английским кораблям во Францию (сентябрь 1793 г. ). Нет нужды объяснять, что этот акт означал вытеснение британских промышленников и торговцев с континента - в пользу французских буржуа.
Фактически после 1793 г. у Франции и ее многочисленных врагов не осталось никакого поля для компромисса - все мосты были сожжены. Судьбы Франции, революции, Европы и мира решались на полях битв. В этих условиях не оставалось места и для сторонников компромисса с антифранцузской коалицией и в самой Франции - для всех этих "снисходительных", фельянов, жирондистов и дантонистов. Не случайно важнейшей причиной казни Дантона (этого платного английского агента) стала победа Питта-мл. на парламентских выборах 1794 г., т.е. крах надежд на приход в Лондоне к власти партии мира.
С другой стороны, не оправдались и упования на всеобщее восстание угнетенных народов против тиранов, которые питали многие крайние якобинцы и иностранные революционеры во Франции (Томас Пэн, Эбер, Шометт, Клоотц и мн. др.), лелеявшие мечты о всемирной "Республике человеческого рода". Подобно товарищам большевикам 125 лет спустя, тт. "бешеные" также отрицали старорежимную дипломатию и призывали порвать всякие отношения с "реакционными" иностранными державами.
Робеспьер и его сторонники (Сен-Жюст, Кутон и др.) считали, что не революционная пропаганда, а мощь республиканских войск - вот что является главным источником силы Франции на международной арене. Поэтому, в частности, Робеспьер заметно снизил масштабы французской революционной пропаганды за пределами страны; с другой стороны, он же постарался исключить всякую возможность дипломатических сделок за спиной народа. Летом 1793 г. через Конвент был проведен закон о смертной казни всякого, кто предложит заключить мир с неприятелем, занимающим французскую территорию.
И произошло одно из величайших чудес в мировой истории - Франция победила. К концу 1794 г. территория страны была полностью очищена от иностранных войск; удалось также подавить контрреволюционные мятежи (Вандея, Бретань, Юг и др.). Антифранцузская коалиция, не очень-то прочная и в дни побед (главным образом потому, что Берлин и Вена все никак не могли поделить шкуру неубитого французского медведя) развалилась совершенно.