23.Інфляція витрат.
Значну роль в переміщенні AS1 до AS2 відіграють передбачення виробників. Раптове збільшення цін на певний елемент виробничих ресурсів збільшує передбачувальні ціни на засоби виробництва. Якщо AD залишається на попередньому рівні, то виробництво у попередніх обсягах стає не рентабельним. Економіка не може залишатись в такому стані, тому що УB не відповідає УA .
Після того,як рівновага досягає точки В,то існує 2 виходи:
1-повернення в т.А,
2-перехід до т.С.
1-передбачає,що зниження виробництва і небезпека безробіття змусять виробників погодитись на зниження з/п,цьому ж сприятиме структурна перебудова виробництва,крива AS2 почне рухатись до AS1.
2-можливий тоді,коли в результаті фіскальної або монетарної політики лінія AD1 переміститься в стан AD2. Нова рівновага –С, при УA-потенційне,бо відповідає LA, а ця кількість зайнятих встановиться за умов природнього безробіття.
24.Інфляційна спіраль.
В основі цієї моделі лежить таке положення – коли виникає інф.,як результат збільшення попиту, то уряд починає стримувати інф.,через стримання сук.попиту.
В моделі врахована інерція виробників, щодо їх ставлення до цін.
Нехай ЦБ збільшує пропозицію грошей,що призведе до збільшення сук.попиту.
Але
в цей час ставка з/п залишається на
попередньому рівні, що відповідає
загальному рівню цін,тобто реальні
доходи зменшуються. Робітники вимагають
підвищення з/п від W1
до W2
,зі збільшенням W адекватно збільшуються
витрати виробництва,тобто ресурси
стають дорожчими(
),
збільшення з/п і незмінність цін
стимулюють AD в деякий час і
.Відбувається
збільшення цін,з/п залишається
незмінною,тому вони знову вимагають
підвищення W
.
25. Cтагфляція. Аналіз кривої Філіпса.
Стагфляція – збільш. цін, що супроводж. скороч. зайнятості і реальн. обсягу вир-ва.
Стагфляцію в 70р. 20ст. спровокували такі чинники: 1) підвищ. цін на нафту на світ ринку в 4 р.;2) подорожч. зерна на світ і внутр. ринках в рез-ті неврожаїв і великих закупівель зерна;3) девальвація доллара і іноземн. світ валют;4) перехід від фіксованого до гнучкого курсу;5) перехід на поч. 70-х р. від політики заморож. цін і з/п до іхньої лібералізації;6) інфл. очікування. За кейн. теорією є випадковим явищем.
Крива Філіпса – є відбиття того факту, що в економічній теорії, яка виходить із циклічного розвитку економіки, простежується зв’язок між інфляцією і безроб. Безроб. – спад ек-ки, інфл. – підйом.
Оптимальний стан ек-ки: природній рівень безробіття при невисоких показниках інфляції.
Рівень інфляції пов’язаний з нормою безроб. Інфл. і безроб. є альтернативними формами макроек. нестабільності (згідно кейн. теорії). Отже, одночасно ці 2 явища можуть виникн. тільки у випадку надзвич. обставин. Оптимальним станом функціон. ек-ки є природ. рівня безроб. при невисок. показнику інфл. (помірна, повзуча).
Рис. 6.4. Залежність між щорічним зростанням зарплати та відсотком безробіття.
За Філіпсом при безроб. на рівні 4,5% рівень з/п залишається незмінним, при скороч. рівня безроб. до 4% відбув. річне збільш. з/п на 0,5%. У разі скороч. безроб. під тиском збільш. сукупн. попиту як наслідок відбув. збільш. граничних витрат і в результаті зростають ціни, → Ір зрост. → інфл.
Вище т. N безроб. є нижчим за прир. рівень, що характ. для економ. буму (перегріву ек-ки)-призводить до інфл. Внаслідок обмеження т. N і т. E, т. перетину з горизонт. віссю, характерне для екон. спаду → зрост. безроб. понад прир. рівень і зменш. інфл. → дезинфл. нище т. E, показник інфл. перех. у від’ємне знач.→ дефляція (↑ рівень безроб. – глибока депресія в ек-ці).
Зауваження: в основі кривої Філіпса лежить припущення, що інфл. очікування лежать на 0-рівні, якщо не є 0, то крива Філіпса має тенденцію до переміщення праворуч.