23.Виникнення Арабського Халіфату

Історичні передумови виникнення Арабського халіфату

Первісним ядром Арабського халіфату стала створена пророком Мухаммедом на початку VII століття в Хіджазу (Західна Аравія) мусульманська громада – умма. У результаті мусульманських завоювань була створена величезна держава, що включала Аравійський півострів, Ірак, Іран, більшу частину Закавказзя, Середню Азію, Сирію, Палестину, Єгипет, Північну Африку, більшу частину Піренейського півострова, Сінд.

Слово халіфат (з араб. – «спадкоємець», «представник») – означає як титул халіфа, так і велику державу, створену після Мухаммеда арабами-завойовниками під проводом його «халіфів» (намісників).

Епоха існування Арабського халіфату, разом з кількома наступними століттями розквіту загальноісламської науки і культури, називаються в західній історіографії Золотим віком ісламу.

Арабський халіфат: завоювання

Після того, як був написаний Коран, поширення ісламу Аравійським півостровом відбувалося надзвичайно швидко і вже до 30-х років VII століття привело до створення єдиної феодально-теократичної арабської держави – Арабського Халіфату. Мухаммед і його послідовники, "чотири праведних халіфи" зосередили у своїх руках всю релігійну і світську владу і створили небувалих розмірів теократичну державу.

Мухаммед силою меча і красномовства зумів схилити майже всі аравійські племена, які поклонялися ідолам, до прийняття ісламу. Як посланий Богом Пророк він об'єднав ці племена під своєю верховною владою. Але Мухаммед помер, не залишивши синів і не встановивши закону спадкоємності, і незабаром після його смерті (у 632 р.) почалися криваві чвари. Першим наступником був обраний Абу Бекр, який помер через два роки. Його спадкоємцем був Омар, який впевнено правив народом протягом дванадцяти років. Після правління наступника Омара – Османа, що тривало до 655 р., верховне керівництво перейшло до зятя Пророка, Алі, до того із "спадкоємців" Мухаммеда, який з самого початку мав найбільші права на верховну владу. У VIII столітті, в період найвищого розквіту, територія Арабського Халіфату простягалася від Атлантики на заході до Інду на сході. Іслам в широкому сенсі став позначати весь світ, в межах якого встановилися і діяли закони Корану. Такий сенс традиційного поняття «дар ал-іслам» (обитель ісламу), протиставленого «дар ал-харб» – території війни, яка, принаймні, теоретично підлягає перетворенню в обитель ісламу за допомогою як військового, так і духовного джихаду.

Вже перший з праведних халіфів вважав священним обов'язком, згідно розпорядженню Пророка, силою меча навертати "невірних" в "істинну віру". З цією метою при вступі на трон (близько 632 р.) він відправив війська в похід проти Персії і, ще не закінчивши війну в цій країні, розпочав похід проти сирійців. Звиклі до всяких нужд, витривалі сини пустелі з нечуваною швидкістю перемогли своїх супротивників, що потопали в розкошах. У своїй переможній ході вони через рік заволоділи Єрусалимом, а в наступному році – здавна знаменитими своїм багатством укріпленими містами Алеппо, Антіохія і Кесарія.