- •4. Філософія конфуціанства у Стародавньому Китаї.
- •5. Філософія даосизму у Стародавньому Китаї.
- •6. Основні риси й етапи розвитку античної філософії.
- •7. Мілетська школа філософії та її основні представники.
- •8. Елейська школа в античній філософії.
- •9. Філософія Демокріта.
- •10.Філософія Геракліта Ефеського.
- •12.Філософське вчення Платона.
- •13.Ідеальна держава Платона.
- •14. Філософське вчення Аристотеля.
- •15. Стоїцизм в античній філософії.
- •16. Скептицизм в античній філософії.
- •17. Епікуреїзм в античній філософії.
- •19. Неоплатонізм в античній філософії.
- •20. Основні риси й етапи розвитку філософії середніх віків.
- •21. Апологетика: примат віри у пізнанні істини.
- •22. Патристика: віра для розуміння.
- •23. Схоластика: проблема універсалій(номіналізм та реалізм)
- •24.Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •25. Основні риси філософії Відродження.
- •26. Натурфілософія доби Відродження (м. Копернік, д. Бруно).
- •27. Діалектика доби Відродження (Микола Кузанський).
- •28. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження.
- •29. Філософія Реформації (м. Лютер, ж. Кальвін).
- •30. Передумови та основні риси філософії Нового часу.
- •31. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р. Декарта.
- •32. Емпірична філософія ф.Бекона.
- •33. Натуралістичний пантеїзм б.Спінози.
- •35. Етичні погляди і. Канта. "Категоричний імператив".
- •36. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- •37. Метод і система філософії г. Гегеля.
- •38. Теорія пізнання і. Канта.
- •39.Філософія історії г.Гегеля.
- •40.Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм)
- •41. Формаційна теорія суспільного розвитку(к.Маркс)
- •42.Філософська думка Київської Русі.
- •43.Українська філософська думка доби Відродження (хіv-хvi ст.).
- •44. Філософія г.Сковороди
- •45. Філософія у Києво-Могилянській академії.
- •46.Університетська філософія в Україні хviii-хiх ст. (м. Костомаров, п. Куліш).
- •47. ”Філософія серця” п.Юркевича.
- •48. Українська філософія хх ст..
- •49.Філософські погляди і.Франка,
- •50.Філософські погляди л.Українки,
- •51.Філософські погляди в.І.Вернадського
- •52. Філософія життя (Ніцше, Шопенгауер)
- •53. Історія позитивізму має три періоди розвитку.
- •54. Прагматизм
- •55. Фрейдизм.
- •56. Неофрейдизм.
- •57.Філософія екзистенціалізму (е) – історія та проблеми.
- •58. Неотомізм
- •59.Філософія постмодернізму.
19. Неоплатонізм в античній філософії.
Неоплатонізм виникає в античній філософії як остання спроба синтезувати уявлення про Космос та людину в одне вчення, переважно на підставах платонівської філософської традиції. Плотін, Порфирій, Прокл — найбільш відомі представники цього завершального в античній філософії напряму думки.
Неоплатоніки конструюють вчення про ієрархічність будови Дійсності. Основою буття є божественне (але безособове, на відміну від прийнятого у християнстві) "Єдине" як остання підстава жування будь-якого буття. Все інше існує, як і Єдине, вічно, тому пиання про походження всього замінюється в неоплатонізмі питанням про залежність одного буття від іншого. І в цьому розумінні "Єдине" шляхом поступового послаблення в низхідному порядку обумовлює "розум", потім "душу", "Космос", "матерію" (під якою розуміється, як і у Платона, небуття). Чуттєвий світ у неоплатоніків — це єдність ідей розуму, душі та матерії. Цей світ протяжний, тривалий, неістинний. Душа людини неречовинна, безтілесна, вона пов'язана не тільки з тілом, а й з божественною душею. Мета земного життя — звільнення від тілесності, чуттєвості через вдосконалення морального життя і наступного після смерті злиття з божеством. Саме в неоплатонізмі вперше проводиться ідея тріадичного, низхідного розвитку будь-якого предмета, навіть Бога. Це перебування в собі — вихід з себе — повернення в себе. Найбільш детально цю ідею опрацював Прокл, тому його визнано християнською церквою святим.
Ідеї неоплатонізму про існування ідеального світу, про втілення ідеї в матерію, про безсмерття душі, про пантеїстичний зв'язок божественного та світського не загинули разом з розпадом античного суспільства. Вони мали значний вплив на християнську теософію Середньовіччя та на філософію доби Відродження і Нового Часу.
20. Основні риси й етапи розвитку філософії середніх віків.
Слід відзначити, що по рівню розвитку філософії, культури в цілому середньовікова філософія була кроком назад у порівнянні з античністю. Хоча падіння Римської імперії, перехід від рабовладіння до феодальних суспільних відносин, було прогресивним явищем в історії розвитку суспільства. феодальний лад відкривав простір для подальшого прогресу у розвитку виробництва, науки, техніки, ремесел, культури, політичних та соціальних відносин. На межі двох епох – античної і середньовікової – сформувався новий світогляд – виникло християнство, яке мало домінуючий вплив на духовне життя усіх європейських країн. Середньовічна філософія існувала переважно як теоцентричний світогляд, тобто теоретична проблематика цього періоду концентрувалась навколо поняття Бога, а любов до мудрості реалізувалась як течія богословської .думки. Звідси її функціональне визначення Фомою Аквінськнм; "Філософія - наймичка богослов'я". Середньовічна філософія включає три етапи : - апологетика/ Оріген, Тертулліан та ін-, / 2-4 ст. н-е./.
- патристика/ Августін, Амвросій, Ієронім та ін. / 5-8 ст. н.е./.
- схоластика / 9-15 ст. н.е./. Починається середньовічна філософія з періоду так званої апологетики - захисту права християнства на існування в умовах панування античної філософії.