42. Національне багатство

Націона́льне бага́тство — це сукупність матеріальних благ і духовних цінностей, нагромаджених суспільством за всю його історію.

Нематеріальне багатство суспільства — це ті його елементи, що перш за все визначають якість робочої сили — науково-технічний, освітній, культурний потенціал.

Национальное богатство представляет собой совокупность материальных благ, накопленных в обществе в результате предшествующего труда людей, и природных ресурсов, пригодных для использования.

Национальное богатство включает:природные богатства.материальные ценности.духовные ценности

Склад нац.. багатства: физический капитал.природный капитал.человеческий капитал.финансовый капитал^[1]

Согласно системе национальных счетов

1. Нефинансовые активы — объекты во владении хозяйствующих субъектов и приносящие им реальные либо потенциальные выгоды. Нефинансовые активы делятся:

   • Произведенные активы включают:основные фонды (основной капитал).запасы материальных оборотных средств.ценности.

   • Непроизведенные.-материальные активы.нематериальные активы

2. Финансовые активы включают:монетарное золото.специальные права заимствования.наличные деньги (валюту).депозиты.ценные бумаги (кроме акций).акции.страховые технические резервы. другие счета дебиторов и кредиторов.

Система показателей статистики национального богатства состоит из следующих показателей:наличия (объема) и структуры богатства;воспроизводства важнейших его частей;динамики всего богатства и его составных элементов;размещения богатства на территории страны;охраны природных ресурсов и их восполнения.

43. Національний продукт і його форми

Національний продукт являє собою сукупність товарів і послуг, вироблених у межах національного господарства протягом року. В умовах товарного виробництва він обчислюється у вартісному вираженні. Національний продукт є матеріальною основою життя людей, оскільки саме він задовольняє різноманітні потреби населення.

Серед них першорядне значення мають сукупний суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, національний доход, необхідний та додатковий продукт.

Сукупний суспільний продукт - це всі матеріальні блага, вироблені в суспільстві за певний період, як правило, за рік

Валовий національний продукт (ВНП) (ВВП) — сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежно від розташування національних підприємств.

ВНП = ВВП + Сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону або переданих за кордон (до таких першим доходах зазвичай відносять оплату праці, доходи від власності у вигляді дивідендів)

Існують 3 способи вимірювання ВНП (ВВП):1. За витратами (метод кінцевого використання).2. За доданою вартістю (виробничий метод).3. За доходами (розподільчий метод).

44. Необхідність державного регулювання ринкової економіки. Важелі державного впливу на економічну ситуацію.

Високорозвинена ринкова економіка — це оптимальне поєднання засад, притаманних товарному виробництву (конкуренція, попит і пропозиція, вільне ціноутворення), та цілеспрямованої політики державного регулювання економічних процесів. Державне регу­лювання доповнює ринковий механізм, що в сукупності становить єдину систему макроекономічного регулювання народного госпо­дарства.

Необхідність державного регулювання ринкової економіки випливає з об`єктивно притаманних державі економічних функцій:  • Розробка і впровадження правових основ господарювання дозволяє визначити правила взаємодії суб`єктів ринку.  • Реалізація соціальних цінностей, яка проявляється в тому, що держава контролює реалізацію постанов про мінімальну зарплату, виконання законів про рівне право на працю і соціальне забезпечення, громадські роботи, встановлення мінімуму та меж монопольних цін. • Захист конкуренції як основного механізму регулювання ринкової економіки. З цією метою держава розробляє антимонопольне законодавство і контролює його реалізацію. • Перерозподіл доходів спрямований на усунення надмірних відмінностей у рівні доходів, властивих ринковій системі. З цією метою держава розробляє фінансові програми підтримки, що включають виплату допомог та пенсій, перерозподіл доходів через систему податків та дотацій, регулювання ринкових цін тощо. • Фінансування суспільних благ і послуг, які є неподільними або неприбутковими: благоустрій населених пунктів, будівництво шляхів, музеїв, бібліотек, національна оборона та ін. • Регулювання зовнішньоекономічних відносин і валютного ринку, для чого здійснюється регулювання платіжного балансу шляхом впливу на зовнішню торгівлю і вивезення капіталу. • Стабілізація економіки - важлива функція держави, яка забезпечує повну зайнятість і стабільний рівень цін. Реалізується за допомогою проведення відповідної фіскальної і кредитно-грошової політики, спрямованої на боротьбу з інфляцією і безробіттям.. Виділяють економічні і адміністративні методи державного регулювання. Бюджетно-податкова політика - це "найдавніший" інструмент державного втручання у ринкову економіку. Державний бюджет є, з одного боку, барометром економічної "погоди"в країні, з іншого - ефективним засобом реалізації економічної політики держави. Виконуючи роль державної казни, бюджет акумулює і перерозподіляє значну частку національного доходу. Під грошово-кредитним регулюванням розуміють заходи Національного банку, спрямовані на зміну грошової маси в обігу, обсягу кредиту, рівня процентних ставок та інших показників, за допомогою яких держава набуває здатності впливати на економічну кон'юнктуру. Зазначений вплив звичайно здійснюється у двох формах: кредитної експансії або кредитних обмежень. Тепер звернемось до адміністративних методів регулювання економіки, а це означає прямий державний контроль над монопольними ринками. Там, де державна монополія визнана природною, виправдане повномасштабне адміністрування. Під ним розуміється директивне планування виробництва, витрат і цін, прямий контроль за якістю і властивостями товарів і послуг, гарантоване матеріально-технічне постачання

(держава зародилась 3-4ст до н.е. держ є політичним регуляторм . держ мала декілька версій 1. концепція нічного вартового а сміт 2.кейнсіанська)