Розділ іі. Практична частина

2.1. Дослідження рівнів естетичного виховання школярів у сімї

Сім'я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім'я завжди виступає моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає його економічні, моральні й духовні суперечності.

Отже, сучасні економічні перетворення, демографічні проблеми, криза в політиці, культурі - все це відбивається на життєдіяльності сучасної сім'ї, при цьому поглиблюється її дезорганізація.

Сім'я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сім'ї: матеріально-економічне забезпечення, житлово- побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає на духовність сім'ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів сім'ї.

Мета нашого дослідженні полягає у визначенні рівнів естетичного виховання школярів у сім`ї. Дослідна робота проводилася на базі Уманської загальноосвітньої школи № 1 складом батьків та учнів 5-7 - класів.

В ході дослідження ми використовували такі методи:

• анкетування;

• педагогічне спостереження;

• бесіда;

• тестування.

Батькам учнів 5-7 - класів ми запропонували заповнити анкету на тему "Проблема відносин між батьками та дітьми", з метою визначення рівнів естетичного виховання школярів у сім`ї.

Батьки відповідали на такі Запитання: Чи можете Ви?

1. В будь-який момент залишити свої справи і зайнятися дитиною?

2. Порадитись з дитиною, незважаючи на вік?

3. Вибачитись перед дитиною у випадку, якщо ви не праві?

4. Оволодіти собою і зберегти самовладання, навіть якщо вчинок дитини і вивів Вас із себе? (Детальніше анкета подана в додатку А).

Відповіді:

• А – Можу і так завжди роблю.

• Б – Можу, але не завжди роблю так.

• В – Не можу.

Більшість батьків на запитання цієї анкети відповідали що можу, але не завжди роблю так, тобто відповідь Б. Таким чином можна зробити висновок, що для багатьох батьків турбота про дитину на першому місці.Інколи вони надто суворі, інколи – надто м`які. Вони володіють здібностями вихователя, але не завжди вірно застосовують їх на практиці.

Учням 5-7 класу ми запропонували дати відповіді на запитання. Наприклад:

- Чи часто ви відвідуєте музеї, кінотеатри разом?

- Як батьки відносяться до того, що ви займаєтесь малюванням, грою на музичних інструментах і т.д.?

(Анкета подана у додатку Б).

На запитання: "Як батьки відносяться до того, що ви займаєтесь малюванням, написанням віршів, грою на музичних інструментах і т.д.?" учень 5-го класу Андрій відповів, що в нього є товстий заповітний зошит. У ньому початок навчально-фантастичного роману, вже шість розділів. Але товстий зошит, він дістає тільки коли нікого немає вдома. Тому що варто татові застати його за письменництвом, як чує: "Знову ти цією нісенітницею займаєшся! Виправ спочатку трійку по математиці, а потім вже складай! Письменник з тебе все рівно не вийде, а ось без математики".

Часто батьки не хочуть потурати здібностям своїх дітей.

Дві крайнощі: розчулення і зневага, зведення перших творчих спроб в ранг таланту і повне заперечення на самостійну творчість дитини. Як же знайти між ними "золоту середину"?

У кожної дитини є свої сильні сторони. Один добре читає, інший уміє майструвати, третій особливо спостережливий, четвертий спритний і швидко бігає.

Майже у кожної дитини є і слабкі сторони. Не у всіх хлоп'ят відразу все виходить і в навчанні і в суспільних справах. Тому – особливо на перших порах – краще оцінювати успіхи дитини, не порівняно з успіхами інших, а зіставляючи його нинішні успіхи з минулими, тоді йому легше буде побачити, що він не стоїть на місці, хоча, мабуть, і відстає в чомусь від інших. При цьому важливо відзначити що дитина старається, заохотити її доброю порадою, відмітити ті зусилля, які він приклав для того, щоб добитися хороших результатів.

Батьки повинні дуже уважно відноситися не тільки до навчальної, але і до суспільної роботи дітей, зокрема до їх справ. Тим часом батьки не завжди цікавляться саме цією стороною життя дитини.

Побалувати дитину, захистити її від труднощів – тільки в цьому деякі батьки бачать свої обов'язки. Вони охоче купують дитині обнови, звільняють від різних турбот. Вони одурюються тим, що дитина задоволена, але ж вони при цьому певним чином обкрадають її

Майже всі діти написали, що їм не вистачає спілкування з батьками, проведення вільного часу разом. Пояснюючи це тим, що батьки постійно на роботі.

Велике значення для психологічного клімату сім'ї має внутрісімейне спілкування. Сімейний мікроклімат, на який впливають стійкий позитивний емоційний настрій, взаєморозуміння, доброзичливість, позначається на настрої членів сім'ї, загальному стилі їхнього життя. У такій сім'ї наявне бажання разом проводити вільний час, віхідні дні, відпустку. Вона відкрита як для внутрісімейного (між подружжям, подружжям і дітьми, подружжям і батьками), так і для позасімейного (з друзями, сусідами, знайомими) спілкування, створює душевний комфорт, рятує від нервових перевантажень.

Знервованість, відсутність побутових вигод, постійна роздратованість, грубість, сварки, чвари, піклування лише про власний комфорт, відсутність милосердя у членів сім'ї призводять до негативного емоційно-психологічного мікроклімату. Такі життєві умови подружжя, а також дітей зумовлюють депресивні стани, емоційне перенапруження, дефіцит позитивних емоцій, стресові ситуації. До останніх можуть призводити невміння раціонально вирішувати матеріально-економічні та житлово-побутові проблеми, сексуальна дисгармонія, конфліктність, що прогресує на основі алкоголізму, аморальної поведінки, наявності у членів сім'ї таких якостей особистості, як ревнощі, надмірна образливість, егоїзм, небажання поступатись власними інтересами, зручностями заради ближнього.

Комунікативна функція сім'ї передбачає створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім'ї, внутрісімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім'ї та оточуючого мікро- і макросередовища, а також її спілкування з духовними та інтелектуальними надбаннями суспільства (засоби масової інформації, література, мистецтво тощо). Психологічний клімат сім'ї - це стійкий емоційний настрій, результат особливостей і якості взаємостосунків членів сім'ї. Психологічний клімат сім'ї може змінюватись і залежати від самих членів сім'ї.