Оборотні засоби їх нормування.

Оборотні засоби – це частина виробничих засобів підприємства, що повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції та повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються на готову продукцію. Оборотні засоби підприємства включають:

1. виробничі запаси – предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів (сировина, матеріали, паливо, запасні частини, МШП, комплектуючі вироби);

2. незавершене виробництво – предмети праці, які ще не пройшли всіх стадій обробки;

3. витрати майбутніх періодів – витрати на підготовку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому.

Співвідношення між окремими елементами оборотних фондів до їх загального обсягу, виражене у %, називають виробничо-технологічною структурою ОФ. Ця структура має відмінності залежно від:

• характеру (типу) виробництва

• тривалості технологічного циклу

• видів продукції

• територіального розміщення виробництва

• забезпеченості матеріальними ресурсами та ін.

Наприклад, виробничі запаси на підприємствах легкої промисловості складають 90%, незавершене виробництво на підприємствах машинобудування – 40% , витрати майбутніх періодів – 40-50% на підприємствах добувної промисловості.

Поряд з оборотними засобами існують і фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу (реалізації товарів). До фондів обігу відносять:

• готову продукцію на складах підприємств;

• готова продукція ,що відвантажена і знаходиться в дорозі ;

• грошові кошти на рахунках ;

• грошові кошти в незавершених розрахунках ;

• готівка в касі .

Визначення потреби підприємства в сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюють за певними нормами їх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами або на їхнє замовлення галузевими науково-дослідними організаціями. Норма витрат того або іншого виду матеріальних ресурсів – це гранично допустима величина витрат на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у сукупності становлять загальну величину витрат певного виду матеріальних ресурсів за одиницю продукції. Для більшості матеріалів структура норми витрат включає:

• корисну (чисту) витрату;

• технологічні відходи і витрати;

• інші організаційно-технічні втрати.

У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

аналітично-розрахунковий – який базується на глибокому аналізі і техніко–економічному обґрунтуванні всіх елементів, з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва;

звітно-статистичний – установлюються норми витрат виходячи зі звітних даних про практичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного зниження норм у наступні роки.

дослідно – лабораторний - визначення норми витрачання дослідним шляхом; його використовують переважно для нормування витрачання допоміжних матеріалів та інструменту;

Норми сировини та матеріалів, палива та електроенергії встановлюються на одиницю продукції. Однак база обчислення може бути й іншою.

Так, у хлібопеченні норми виходу готової продукції встановлені у відсотках до маси сировини з коригуванням на її вологість, наприклад, норма виходу хліба становить 158% до маси борошна.

Показники ефективності використання матеріальних ресурсів .

Використання матеріальних ресурсів характеризують такі показники:

1. коефіцієнт виходу готової продукції з вихідної сировини

2. витрати сировини на одиницю готової продукції або витрати сировини на 1тонну продукції.

До показників ефективності використання матеріальних ресурсів відносять:

1. Матеріаломісткість :

а) абсолютна (М _а)

М _а =

де М _і – витрати сировини, матеріалів за абсолютним значеннями ;

N _і –фізична одиниця виготовленої продукції ;

б) загальна (М _заг.)

М _{заг .=} або М_{заг =}

де М _{з ---}загальна сума матеріальних затрат;

Q, N -- обсяг виготовленої продукції відповідно в грошовому і натуральному вираженні.

2. Матеріаловіддача (М_в)

М _в =

3.Коефіцієнт використання матеріалів (К_в.м.)

К_в.м.= ,

де m -- кількість видів продукції, при виробництві яких

використовується даний вид матеріального ресурсу ;

N_і –обсяг випуску продукції і –го виду в натуральних одиницях ;

М_і –чиста вага (площа) одиниці готової продукції і –го виду ;

М_заг. –загальні затрати матеріалу на випуск продукції у фізичних одиницях.

Основними джерелами економії матеріальних ресурсів є :

• зниження маси виробів;

• зменшення питомої ваги матеріалів;

• скорочення втрат і відходів сировини та матеріалів;

• використання відходів і побічних продуктів;

• утилізація вторинних ресурсів;

• заміна натуральних видів сировини і матеріалів їх штучними видами.

Способи економії матеріальних ресурсів можуть бути організаційно економічні і виробничо -- технічні.

До організаційно -- економічних заходів відносять :

-- удосконалення матеріальних нормативів;

-- поліпшення матеріального забезпечення виробництва;

-- упорядкування системи ціноутворення

-- застосування дієвої системи економічного стимулювання.

Виробничо – технічні заходи включають:

-- застосування ресурсозберігаючої техніки;

-- запровадження маловідходної та безвідходної технології;

-- комплексна переробка сировини;

-- первинна обробка і збагачення сировини.

Оборотні кошти підприємства поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих ОК належать всі оборотні фонди (виробничі запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати, витрати майбутніх періодів та готова продукція), до ненормованих відносять фонди обігу ( відвантажена продукція, кошти на поточному рахунку, дебіторська заборговність, інші ОК).

Процес встановлення необхідної кількості ОК, що забезпечить нормальну діяльність підприємства, називається нормуванням. Основним методом нормування ОК є метод прямого рахунку.

Сукупний норматив власних оборотних коштів підприємства (Нсукупн) обчислюється: ;

Н сукупн ⁼ Н вир.зап + Ннзв + Нгп + Н майб.пер, грн.

Оборотні кошти підприємства перебувають у безперерв­ному русі, переходячи із однієї стадії кругообігу в іншу. Оборот оборотних коштів, виміряний у часі, називається їх оборотністю.

В загальному вигляді кругообіг оборотних коштів можна представити схемою:

Г - ВЗ -НЗВ- ГП -Г.

На І стадії оборотні кошти змінюють грошову форму на товарну (виробничі запаси); на II стадії йде процес спожи­вання предметів праці у виробництві і їх перетворення у готову продукцію, включаючи стадію незавершеного вироб­ництва. На III стадії обігові кошти у формі готової продукції вступають у сферу обігу і знову перетворюються на грошову форму.

Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству сум грошових коштів для здійснення процесу виробництва і реалізації продукції.

Показниками оборотності оборотних засобів є:

• коефіцієнт оборотності;

• коефіцієнт завантаження;

• тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності (Кобор) показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік про­дукції (РП) до середньорічного залишку нормованих обо­ротних коштів (Sноз);

Коб = РП / S ноз, оборотів/рік.

Середньорічний залишок нормованих оборотних коштів ;

(Sноз) можна знайти із залежності:

Sноз = S1 + S2 ... S12 / 12, грн.

де S1, S2, S12 - середньомісячні залишки нормованих оборот­них коштів, грн.

Середньомісячний залишок нормованих оборотних засо­бів (Sноз, міс) обчислюється:

Sноз.міс = Sn + Sk / 2, грн.

де Sn, Sk - відповідно залишок нормативних оборотних коштів на початок і кінець місяця, грн.

Якщо відомі суми нормованих оборотних коштів на пер­ше число кожного місяця, то Sноз можна обчислити:

Sноз. = (½ S′1 + S′2 + ... + ½ S′13 ) / 12, грн.

де S′1, ... S′13 - відповідно залишки нормованих оборотних засобів на перше число кожного місяця розрахункового пе­ріоду, включаючи перше січня наступного року, грн.

Коефіцієнт завантаження (Кзав) - величина, обернена коефіцієнту оборотності:

К зав = Sноз. / РП

Цей показник показує, скільки оборотних коштів підпри­ємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.

Тривалість обороту (Тоб) показує тривалість одного обороту оборотних коштів, у днях, і визначається:

Тоб = 360 / Коб., дні

Оборотність оборотних засобів безпосеред­ньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства, зокрема приріст прибутку на рівень рентабельності.

Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням підприємства і повинно забезпечуватись приско­ренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

На стадії створення виробничих запасів - раціональне використання матеріальних ресурсів, удосконалення норму­вання, ліквідація наднормативних запасів, налагодження ро­боти транспорту, оптимальний вибір постачальників та ін.

На стадії незавершеного виробництва - скорочення тривалості виробничого циклу, впровадження прогресивної техніки і технологій, розвиток стандартизації та уніфікації, вдосконалення системи економічного стимулювання тощо.

На стадії обігу - раціональна організація збуту продук­ції, прискорення документообороту, дотримання договірної платіжної дисципліни, використання маркетингових важе­лів активізації продажу (реклама) та ін.

У конкретних умовах виробництва і збуту кожне під­приємство самостійно обирає найбільш прийнятні шляхи прискорення оборотності оборотних коштів, що дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва і реалізації продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів.

Література:

Бойчук І.М., Харів П.С. Економіка підприємтсва: Навч. Посіб. – К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2000.

Мазаракі А.Л., Лігоненко Л.Д., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства. – К.: Хрещатик, 1999

Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Структурно-логічний навчальний посібник – К.: КНЕУ, 2001

Фастовець А.А. Економіка підприємства. – К.: - НМЦ “Укоопосвіта”, 2000.

Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – К.: Наук. думка, 2004.

Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства.-.К. 2006.

: