6. Визначте головне коло філософ. Проблем та основні напрямки їх осмислення

Філософські питання - це є питання не про об'єкти, природних або створених людьми, а про ставлення до них людини. Не світ сам по собі, а світ як обитель людського життя - ось вихідна точка зору філософської свідомості. «Що я можу знати?» «Що повинен знати?» «На що можу сподіватися?» - Саме в цих питаннях укладені, за Кантом, вищі та вічні інтереси людського розуму. Це питання про долю, призначення людства, про вищі ідеали і цінності людини: в ім'я чого і як жити, як зробити життя дійсно щасливим і як з гідністю завершити його? Вони не можуть бути вирішені остаточно, тому що кожна епоха такі питання перед людиною ставить заново.  Сам характер філософських проблем, однак, такий, що просте, однозначне, остаточне їх вирішення неможливо. Філософські рішення завжди гіпотетичні. Але кожен новий рубіж знайденого соціального досвіду, кожна помітна віха в історії науки відкриває перед філософський розум невідомі раніше грані дійсності, дають можливість знайти все більш і більш вагомі аргументи в філософських суперечках, у відстоюванні своїх життєвих позицій і переконань. Філософії, як і філософських суперечок, немає тільки там, де немає політики, - тобто суспільство, в якому правлять тирани, не допускають соціальних і культурних змін. Філософські питання - це перш за все світоглядні питання, відповідь на які цивілізована, культурна людина шукає не в переказах предків (міф), не у вірі в авторитет (релігія), а в доказах і умовиводах розуму.

Відомо, що серцевиною світогляду і, відповідно, філософії як теоретичного світогляду є трактування відношення людини і світу. Воно є джерелом основних філософських проблем. До найпоширеніших належать проблеми, що таке світ, буття, що насправді існує, а що не існує. Вченням про буття займається онтологія. Онтологія — вчення про першооснови буття. Вона виділяє різні сфери буття — неживу і живу природу, соціальний світ, сферу ідеальних предметів тощо, зводячи у певні галузі та види все, що становить буття. Онтологія також розглядає найзагальніші характеристики різних видів буття. Вона охоплює вчення про категорії. Ключовим питанням онтології було питання про «співвідношення людини і світу»(на теоретичному рівні «матеріальне –буття»і запитання «що було першим?» У філософії сформувалися дві думки:-основою основ було буття,слово «ббуття»,дух; - на початку було матеріальне.Енгельс виділив 2 аспекти питання; 1)Що було на початку?;2)чи спроможен дух пізнати матерію?В межах онтології виділяємо основні течії – «матеріалізм- ідеалізм», «монізм-дуалізм», «плюралізм», «детермінізм-індетермінізм».

Проблема пізнаванності світу, способу пізнання та істинності знання вивчається теорією пізнання, або гносеологією. Гносеологія — теорія пізнання, одна з головних філософських дисциплін, яка досліджує закономірності процесу пізнання. Вона підпорядковує собі агностицизм-повне заперечення пізнання світу;скептицизм – пізнання світу абсолютно суб’єктивне;праксеологія – вчення про практичну діяльність людини;аксіологія – вчення про цінності. Із гносеологією тісно пов'язана логіка, що вивчає закони і форми правильного мислення,психологія.

Важлива проблема, яка бере свій початок із центрального світоглядного відношення, — що таке людина? Це запитання належить до сфери філософської антропології. Філософська антропологія — вчення про природу та сутність людини. На відміну від антропології як медикобіологічної дисципліни, вона вивчає людину під особливим кутом зору — з позиції поєднання в ній біологічного і культурного начал.

Філософські проблеми є найзагальнішими, їх важко ранжувати (розташувати, співставити) за ступенем загальності. Скажімо, розгляд філософії можна починати з проблеми буття. Бо справді, буття стосується всього: матеріальних речей, людини, істини, цінностей. У зв'язку з цим онтологію можна вважати вихідною, універсальною дисципліною. Але з не меншим успіхом можна взяти за основу проблеми людини. Адже людину цікавить тільки той світ, який стосується насамперед її. Зрештою, вона визначає, що таке буття і небуття. В певній ситуації ідеали, мрії для людини мають більше буття, більше значать, ніж реальні речі. Це дає підстави починати визначення буття з людини. А відповідно, філософську антропологію можна розглядати як вихідну та універсальну дисципліну. Існують філософські течії, які вихідним чинником вважають аналіз пізнання (гносеологія), мову (філософія мови) тощо. Загалом в історії філософії в різні часи на першому плані фігурували різні філософські проблеми. Серед головних були онтологія, гносеологія, етика, що зумовлювалось не так структурою побудови філософського знання, як соціальними потребами, актуальністю певних філософських проблем.