- •Основи технології машинобудування
- •Модуль 1. Характеристика методів виготовлення деталей в машинобудуванні
- •Тема 1.1. Виробничі та технологічні процеси в машинобудуванні
- •1.1.1. Вироби та їх елементи
- •1.1.2. Технологічні схеми складання виробів і принципи їх побудови
- •1.1.3. Поняття виробничого і технологічного процесів
- •1.1.4. Елементи технологічного процесу механічної обробки
- •1.1.5. Типи виробництва та їх характеристики
- •1.1.6. Поточний метод організації робіт на машинобудівному підприємстві
- •1.1.7. Види та визначення припусків на механічну обробку деталей, оцінка їх впливу на розмір заготовки
- •1.1.8. Технологічні бази, їх класифікація та вибір
- •Тема 1.2. Стандартизація допустимих відхилень розмірів, форм і розміщення поверхонь. Система допусків та посадок типових з’єднань
- •1.2.1. Взаємозамінюваність і поняття про допуски й квалітети
- •1.2.2. Посадки деталей вузлів транспортних засобів і системи їхнього утворення
- •1.2.3. Вибір посадок для з’єднання елементів виробів
- •1.2.4. Відхилення форми деталей і розміщення поверхонь
- •1.2.5. Шорсткість поверхонь деталі, її оцінка та технологічні шляхи забезпечення
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 1.3. Точність обробки в машинобудуванні
- •1.3.1. Методи точності механічної обробки для різних типів виробництва та їх характеристика
- •1.3.2. Шляхи забезпечення точності складальних робіт під час виробництва й ремонту виробів
- •1.3.3. Фактори, що впливають на точність обробки
- •1.3.4. Визначення поля розсіювання розмірів під час механічної обробки
- •1.3.5. Методи дослідження точності в машинобудуванні
- •1.3.6. Поняття про досягнуту та економічну точність
- •1.3.7. Шляхи підвищення точності механічної обробки
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 1.4. Якість поверхонь деталей машин
- •1.4.1. Поняття про якість поверхонь
- •1.4.2. Оцінка якості поверхні елементів технічних систем
- •1.4.3. Вплив якості поверхні на експлуатаційні властивості деталей
- •1.4.4. Технологічні фактори, що впливають на шорсткість поверхні деталей
- •Тема 1.5. Технологічність конструкції технічного засобу
- •1.5.1. Основні положення про технологічність і конструктивне відпрацювання конструкції
- •1.5.2. Методика оцінки технологічності розробки
- •1.5.3. Технологічність конструкції деталей, обумовлена обробкою різанням
- •1.5.4. Відпрацювання технологічності конструкцій елементів виробів з урахуванням методів отримання заготовок
- •1.5.5. Вплив технологічності конструкції на її собівартість
- •Запитання для самостійного контролю
- •Модуль 2. Загальні принципи проектування технологічних процесів у машинобудуванні
- •Тема 2.1. Проектування технологічних процесів обробки деталей механічних засобів
- •2.1.1. Цільове призначення технологічних розробок
- •2.1.2. Вихідні дані для проектування технологічних процесів
- •2.1.3. Види технологічної документації
- •2.1.4. Загальна методика та послідовність проектування процесів виготовлення деталей
- •2.1.5. Вибір методу виготовлення заготовок
- •2.1.6. Вибір установлюваних баз і складання маршруту обробки деталей
- •2.1.7. Технологічний контроль робочої документації
- •2.1.8. Типізація технологічних процесів
- •2.1.9. Автоматизоване проектування
- •Тема 2.2. Техніко-економічні порівняння розроблювальних варіантів процесів механічної обробки
- •2.2.1. Поняття про технічні норми часу
- •2.2.2. Складові норм часу для різних типів виробництва
- •2.2.3. Методи нормування робіт
- •2.2.4. Спрощені способи розрахунку технічних норм часу
- •2.2.5. Собівартість деталі та методи її визначення
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 2.3. Автоматизація технологічних процесів обробки заготовок
- •2.3.1. Цикл технологічної операції у процесі обробки заготовки різанням
- •2.3.2. Ступені автоматизації технологічних процесів
- •2.3.3. Продуктивність автоматичних ліній
- •2.3.4. Показники надійності автоматичних ліній
- •2.3.5. Промислові роботи
- •2.3.6. Управління технологічним обладнанням з використанням еом
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 2.4. Проектування технологічних процесів складання вузлів транспортних засобів
- •2.4.1. Основні поняття термінології процесу складання
- •2.4.2. Технологічність виробу при складанні
- •2.4.3. Вихідні дані, потрібні для розробки технологічних процесів складання
- •2.4.4. Організаційні форми складання
- •2.4.5. Характеристика методів складання
- •2.4.6. Створення технологічних процесів складання
- •2.4.7. Особливості проектування автоматичного складання
- •2.4.8. Критерії оцінки запроектованих технологічних процесів складання
- •Запитання для самостійного контролю
1.2.3. Вибір посадок для з’єднання елементів виробів
Для досягнення рухомого з’єднання деталей треба використовувати посадки із зазором, зокрема, поля допуску валів від “а” до ”h” для посадок в системі отвору і поля допусків отворів “A-H” для посадок в системі вала. Для забезпечення високої точності, надійного центрування деталей із достатньо малими зазорами використовують посадки H7/h5, H7/h6, H8/h6. Щоб мати точне обертання з невеликим числом обертів, треба використовувати посадки H6/q5, H7/q6, H7/f7. Посадку H9/f9 закладають для з’єднання деталей невисокої точності з вільним поздовжнім переміщенням або обертання в опорах ковзання. Вільне обертання невідповідальних деталей досягається використанням посадки H11/d11.
Перехідні посадки призначені для утворення нерухомих з’єднань, що підлягають періодичному розбиранню і складанню. Вони можуть бути утворені при використанні полів допусків валів “i, , k, m, n” в системі отвору і полів допусків отворів “I, , K, M, N” у разі здійснення з’єднання елементів у системі вала. Даний вид посадок забезпечує досить високий ступінь центрування деталей. У таких з’єднаннях для запобігання відносному руху деталей слід передбачати фіксуючі пристрої – штифти, шпонки та ін. Для з’єднання валів з маточинами зубчастих коліс, шківами та іншими деталями використовують перехідні посадки H7/k6, K7/h6, а також посадку H7/m6 для встановлення центрувальних штифтів.
Для утворення нерухомих нероз’ємних з’єднань деталей застосовують посадки з натягом. Їх утворюють за допомогою полів допусків валів від “ ” (система отвору) і полів допусків “ ” (система вала). За рахунок натягу ці посадки дозволяють забезпечити нерухоме з’єднання без використання додаткових кріпильних пристроїв. У цих випадках мають переваги такі посадки H7/p6, H7/r6, H7/s6, P7/h6.
При призначенні полів допусків для посадки деталей дозволяється вибирати їх з різними квалітетами: для отворів, які обробляти складніше, беруть більший допуск (більший квалітет), ніж допуск вала (різниця не повинна бути більшою, ніж два квалітети). Інколи використовують комбіновані посадки, що утворюються комбінацією полів допусків вала та отвору, взятих з різних систем утворення посадок, наприклад 40 F8/e7.
1.2.4. Відхилення форми деталей і розміщення поверхонь
Точність виготовлення деталей характеризується відхиленнями від заданої форми та відхиленнями у взаємному розміщенні окремих поверхонь. Такі відхилення обмежуються відповідними допусками, що призначаються за конкретних умов роботи спряжених деталей.
Згідно з ГОСТом 24642-81 до відхилень форми спряжених деталей з плоскими поверхнями належать непрямолінійність і неплощинність (рис.1.7). Непрямолінійність – це відхилення від прямої лінії профілю перерізу поверхні площиною, нормальною до неї в заданому напрямку. Неплощинність – відхилення від прямолінійності в довільному напрямку по поверхні, наприклад випуклість, вгнутість.
Ц иліндричні поверхні можуть мати відхилення форми в поперечному і поздовженому перерізах. Так, в поперечному перерізу можливе відхилення контура поверхні від правильного кола – некруглість, частковими видами якої є огранка та овальність (рис 1.8, а), що характеризуються різницею dmax-dmin. У поздовжньому перерізі циліндричних поверхонь можливі такі відхилення: бочкоподібність, вигнутість, сідлоподібність та конусність (рис.1.8, б). Граничні відхилення форми циліндричних поверхонь обмежуються полями допусків на діаметр цих поверхонь.
Рис. 1.7 – Відхилення форми деталей з плоскою поверхнею
Рис. 1.8 – Відхилення форми деталей з циліндричними поверхнями
Щодо відхилень розміщення поверхонь слід відмітити наступне. Стандартом передбачені такі відхилення розміщення поверхонь деталей:
для площин – непаралельність і неперпендикулярність;
для циліндричних поверхонь – неспіввісність, радіальне та торцеве биття;
для осей – перекіс осей, відхилення від правильного розміщення осей, що перетинаються, та мимобіжних осей.
Граничні відхилення та розміщення поверхонь позначаються на кресленнях згідно з ГОСТом 2.308-79. Знаки умовного позначення допусків форми та розміщення поверхонь наведені в табл. 1.1.
На кресленнях знак та числове значення відхилення вписують в прямокутну рамку, розділену на дві або три частини (рис.1.9).
Таблиця 1.1 – Знаки видів допусків форми та розміщення поверхонь
Група допуску |
Вид допуску |
Знак |
1 |
2 |
3 |
Допуск форми |
Допуск прямолінійності |
|
Допуск площинності |
|
|
Допуск круглості |
|
|
Допуск циліндричності |
|
|
Допуск профілю поздовжнього перерізу |
|
|
Допуск розміщення |
Допуск паралельності |
|
Допуск перпендикулярності |
|
|
Допуск нахилу |
|
|
Допуск співвісності |
|
|
Допуск симетричності |
|
|
Позиційний допуск |
|
|
Допуск перетинання осей |
|
|
Сумарні допуски форми та розміщення |
Допуск радіального биття |
|
Допуск торцевого биття |
||
Допуск биття в заданому напрямку |
||
Допуск повного радіального биття |
|
|
Допуск повного торцевого биття |
||
Допуск форми заданого профілю |
|
|
Допуск форми заданої поверхні |
Рис. 1.9 – Позначення граничних відхилень форми деталей на кресленнях
У першій частині (ліворуч) зазначають знак допуску, в другій – числове значення граничного відхилення (в мм), а в третій – літерне позначення бази або іншої поверхні. Бази позначають затіненим рівнобічним трикутником або великою літерою. Напрям відрізку лінії зі стрілкою повинен відповідати напряму вимірювання відхилення.