12. Локальні комп’ютерні мережі: визначення, топологія, апаратні засоби.

У локальних мережах інформація передається на невелику відстань. Локальні мережі поєднують комп’ютери, розташовані недалеко один від одного(у межах кількох миль). Для таких мереж характерне спільне використання програмних засобів і периферійних пристроїв. Локальні мережі можуть бути або одноранговими, або можуть мати виділений сервер. Для передачі інформації використовується високошвидкісний канал передачі даних, швидкість у якому приблизно така ж сама, що й у внутрішньої шини комп’ютера.

Топологія мережі – це її геометрична форма або фізичне розташування комп’ютерів по відношенню один до одного. Існують такі типи топологій: зірка, кільце, шина дерево, комбінована.

Мережа у вигляді зірки містить центральний вузол комутації (мережевий хаб, мережевий сервер), до якого посилаються всі повідомлення з вузлів (робочих станцій).

Мережа у вигляді кільця має замкнений канал передачі даних в одному напрямку. Інформація передається послідовно між адаптерами робочих станцій доти, доки не буде прийнята отримувачем.

Топологія «Шина» використовується як канал для передачі даних, коаксіальний кабель. Усі комп’ютери приєднуються безпосередньо до шини. В мережі з топологією «Шина» дані передаються в обох напрямках одночасно.

13.Глобальні комп’ютерні мережі: визначення, топологія, апаратні засоби.

Комп’ютери глобальної мережі можуть знаходитись в різних містах і навіть країнах. Основу середовища передачі інформації глобальних мереж становлять вузли комунікації, які пов’язані між собою за допомогою каналів передачі даних.

У глобальних мережах використовується декілька виділених серверів. Керує роботою мережі мережевий сервер. Може існувати кілька файл-серверів, які використовуються для зберігання великих обсягів інформації та організації доступу з робочих станцій.

14.Архітектура комп’ютерних мереж.

Архітектура мережі визначає основні елементи мережі, характеризує її загальну логічну організацію, технічне забезпечення, програмне забезпечення, описує методи кодування. Архітектура також визначає принципи функціонування і інтерфейс користувача.

Три види архітектури:

- архітектура термінал – головний комп'ютер;

- однорангова архітектура;

- архітектура клієнт – сервер.

З метою стандартизації взаємодії компонентів комп’ютерних мереж (принципів та правил) було розроблено модель мережевої архітектури під назвою «еталонні модель взаємодії відкритих систем» (OSI). Відповідно до цієї моделі мережа розкладається на 7 рівнів, кожному з яких відповідає протокол, одиниця виміру, певний набір функцій. Протокол – це набір правил та угод, які використовуються під час передачі даних(комунікацій).

Кожен рівень забезпечує зв'язок для вищого рівня: фізичний рівень, рівень з’єднування, мережевий, транспортний, сеансів рівень, рівень уявлення так прикладний рівень.

15.Технології комп’ютерних мереж.

Не менш важливим, якщо не визначальним, чинником при побудові обчислювальної мережі є вибір мережевої технології, на базі якої реалізується цей проект.

Сьогодні створено велику кількість технологічних і архітектурних рішень, і вибрати з них найбільш доцільне – досить складне завдання. При виборі мережевої технології необхідно враховувати багато чинників, що складають:

= централізовані ресурси;

= нові класи програм і принципи їхнього застосування;

= зміна інформаційних потоків;

= кількість водночас працюючих користувачів;

= потужність обчислювальних платформ.

Різноманітні мережеві технології забезпечують різний час реакції і загальної пропускної спроможності мережі. Технології комутації кадрів і осередків дали змогу збільшити пропускну спроможність мережі, можливість передавати більші обсяги даних за менший час. Такі технології, як АТМ і Ethernet, забезпечують пропускну спроможність мережі в діапазоні від 10 до 100 Мбіт/c і вище.

Як же вибрати належну мережеву архітектуру? Загальних рекомендацій немає. Вимоги до мережі визначаються технологією, що використовується для розподілу обчислень. Вони також численні і різноманітні, як і програми, що використовуються. Розглянемо деякі мережеві архітектури, що використовуються при проектуванні:

= маршрутизована фрагментована магістраль;

= FDDI-магістраль;

= мережа з комутацією кадрів 10/100;

= АТМ і комутація кадрів.

Перші дві конфігурації вважаються стандартними і вже давно використовуються в комп’ютерних мережах, дві останні розроблені нещодавно. Сучасні технології, засновані на комутації (Switch Ethernet, Switch Fast Ethernet, ATM), дають можливість не тільки підвищити продуктивність мережі, а й поліпшити її керованість. Це стає можливим завдяки створенню віртуальних мережевих ресурсів (віртуальні ЛВМ), що дозволяють створювати логічні групи користувачів і комп’ютерів. Такі логічні групи більш наочні, їх простіше підтримувати і змінювати, ніж фізичні підмережі, що визначаються маршрутизатором. Крім того, комутація кадрів підвищує вигоду використання вже наявної мережі. В тих випадках, коли комутація кадрів 10/100 порівняна з FDDI-магістраллю, вона припускає безпосереднє підключення до будь-якого облаштування, що є в інтерфейсі Ethernet або Token Ring. Створення ж FDDI-магістралі вимагає додаткових вкладень у маршрутизатори інтерфейсів.