1. Поняття конституційного ладу України.

Конституційний лад україни - це юр. організація держави та суспільства, закріплена конституційно-правовими нормами(норми І, ІІІ, ХІІІ розділів КУ – базові конституційно-правові принципи, головні напрямки розвитку держави та суспільства.) Це цілісна система соціально-правових відносин та інститутів, які сприяють закріпленню у суспільній практиці та у правосвідомості стабільних, справедливих, гуманних зв’язків між людиною, громадянським суспільством та державою.

Конституційний лад україни є системою суспільних відносин, передбачених і гарантованих конституцією і законами, прийнятими на її основі і відповідно до неї. За своєю суттю конституційний лад становить собою певний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнєм розвитку суспільства, держави і права. Нинішній конст. лад України за своєю суттю є перехідним, змішаним, що зумовлено насамперед відповідним характером суспільства, держави та права. За своїм змістом конституційний лад опосередковує насампред передбачені і гарантовані Конституцією державний та суспільний лад, колнституційний статус людини й громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і місцевого самоврядуввання, територіальний устрій тощо. За формою конст. лад являє собою систему основних організаційних і правових форм суспільних відносин передбачених конституцією, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб»єктів конституційно-правових відносин. Насамперед конст. лад опосередковує передбачену конституцією форму держави.

2. Принципи конституційного ладу України

Основи конституційного ладу – це ключові конституційно-правові принципи, що визначають та закріплюють основи правового статусу суб’єктів конституційно-правових відносин. Ці принципи складають каркас конституційного права, на якому формуються конституційно-правові зв’язки. Вони являють собою вихідні позиції системи права Українию До фундаментальних принципів конституційного ладу належать:

• Державний суверенітет і незалежність

• Гуманний статус людини

• Верховенства права

• Народовладдя

• Політичний плюралізм

• Загальні принципи дії механізму державної влади

• Визначення гарантій саморозвитку громадянського суспільства

• Принцип соціальної держави

• Багатоманітність та свобода економічної діяльності

• Цілісність та стійкість конституційного ладу

Принципи конституційного ладу закріплені в розділі І КУ. Вони відіграють надзвичайно важливу роль у системі національного права і характеризуються

Особливим предметом регулювання(суспільні відносини, що визначають найважливіші питання організації державного та суспільного життя), загальним характером, найвищою юридичною силою та підвищеною стабільністю.

3. Гуманістичні, економічні і політичні основи конституційного ладу України

Гуманістичні засади конституційного ладу України - це основоположні принципи, які визначають і закріплюють провідну роль громадянина в державному будівництві та місцевому самоврядуванні.

Конституція України 1996 р. на відміну від конституцій «радянського» типу кардинально змінює підхід до розв'язання проблеми про співвідношення людини і держави. Проголошуючи визнання людини, її життя і здоров'я, честі й гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю, Конституція України (ст. 3) формулює відповідь на цю проблему: не людина створена для держави, а навпаки - держава для людини, держава відповідає за свою діяльність перед людиною, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. В цьому якраз і полягає гуманістична сутність Конституції України, а гуманізм, таким чином, набуває значення найголовнішого принципу конституційного ладу України.

Конституційні засади економічних відносин. Економічні відносини становлять економічний базис громадянського суспільства і визначають передумови повновладдя народу України та свободи людини. Вони охоплюють: відносини власності, виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ.

Відносини власності є найважливішим елементом економічної системи. Термін «власність» уживається в законодавчих актах і юридичній літературі у двох значеннях: в юридичному - для позначення права особи на певну річ, тобто правочинність володіти, користуватись і розпоряджатися цією річчю; в економічному - для позначення сукупності економічних відносин, пов'язаних із певним майновим комплексом і відповідним суб'єктом економічної діяльності.

Аналіз статей 13, 14 Конституції України свідчить про те, що в них термін «власність» використовується в його другому - економічному - значенні. У громадянському суспільстві існують дві основні форми власності (всі інші походять від них) - публічна і приватна. Ці форми різняться суб'єктами та режимом користування. Так, по-перше, суб'єктами приватної власності можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, а публічна власність має колективний характер; по-друге, публічна власність, на відміну від приватної, є неподільною.

Здійснюючи регулювання відносин власності, Конституція України:

1. Встановлює однаковий загальний правовий режим для всіх форм господарювання - всі суб'єкти права власності проголошуються рівними перед законом (ч. З ст. 13).

2. Закріплює принцип гарантованості прав усіх суб'єктів власності й господарювання (ч. З ст. 13).

3. Встановлює перелік природних об'єктів власності Українського народу - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що перебувають у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони (ч. 1 ст. 13).

4. Визначає коло суб'єктів права розпоряджатися власністю Українського народу - органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 13).

5. Визначає коло суб'єктів права користування природними об'єктами права власності народу - громадяни України (ч. 2 ст. 13).

6. Передбачає можливість набуття і реалізації права власності на землю громадянами, юридичними особами і державою (ч. 2 ст. 14).

7. Встановлює обмеження щодо використання власності - вона не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (ч. З ст. 13), використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ч. 8 ст. 41).

Важливими принципами ринкової економіки є: свобода економічної діяльності та свобода конкуренції. Конституція України надає кожному право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ч. 1 ст. 42) та зобов'язує державу забезпечити захист конкуренції у підприємницькій діяльності (ч. З ст. 42).

Закріплений ст. 14 Конституції України принцип політичної багатоманітності означає багатопартійність, себто можливість створення будь-якої політичної партії чи громадської організації, які провадять свою діяльність відповідно до вимог закону. В демократичному суспільстві роль політичних партій надзвичайно велика.

У ст. 36 (ч. 2) формулюється мета діяльності партій в Україні: сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян. Основними завданнями, що їх звичайно ставлять перед собою партії є участь у формуванні органів державної влади і органів місцевого самоврядування та участь у здійсненні влади через своїх представників, обраних до парламенту та інших представницьких органів. Вони, зокрема, розробляють і подають на розсуд виборцям програми, де пропонуються способи вирішення проблем суспільного розвитку, висувають кандидатів на виборах, ведуть передвиборну агітацію, формують партійні фракції в представницьких органах тощо.

Конституція України закріплює не лише можливість діяльності різних партій та інших об'єднань громадян, а й їхню рівність перед законом (ч. 5 ст. 36). Рівність об'єднань громадян перед законом виявляється в рівності їхніх прав у політичній та господарській діяльності, закріплених у ст. 20 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р.