- •1. Уявлення про предмет психології. Поняття про психіку.
- •2.Зв’язок психології з іншими науками
- •3.Основні галузі сучасної психології
- •4. Методи дослідження в психології
- •5. Загальне уявлення про пізнавальні процеси
- •9. Сприймання та його характеристики.
- •10. Сприймання часу та простору
- •11. Уява як пізнавальний процес.
- •12.Увага як пізнавальний процес
- •14. Види уваги
- •15. Фактори, що забезпечують увагу. Увага та уважність.
- •16. Загальне уявлення про пам’ять як пізнавальний процес
- •17. Види пам’яті.
- •18.Загальні характеристики мислення
- •22. Мова та її зв’язок з мислення
- •23. Уява як пізнавальний процес
- •25. Емоції і почуття. Порівняльна хар-ка.
- •26.Різновиди емоцій і почуттів.
- •27. Воля як складний психологічний феномен. Різновиди вольових актів.
- •28. Темперамент та його характеристика.
- •29. Властивості темпераменту.
- •30. Загальна хар-ка характеру та його структура.
- •31.Акцентуації характеру.
- •32.Здібності. Природа їх виникнення та розвитку.
- •33. Класифікація здібностей.
- •34.Задатки та здібності. Порівняльна характеристика.
- •35.Форми роз-ку здібностей. Обдарованість, талант, геніальність.
- •37.Уявлення про особистість у вітчизняній психології.
- •38.Індивід,особистість, індивідуальність.
- •39.Рушійні сили розвитку особистості.
- •40.Психологічна структура особистості.
37.Уявлення про особистість у вітчизняній психології.
Відомий вітчизняний психолог С. Л. Рубінштейн розглядав особистість у контексті розроблюваних ним принципів детермінізму і єдності свідомості та діяльності. особистість зумовлена історично — еволюцією живих істот, історією становлення людства і особистою історією розвитку людини. Тому в структурі особистості можна виділити компоненти різного рівня узагальнення й стійкості, Особистість є тим більш значущою, чим більше в індивідуальному заломленні в ній представлене загальне, суспільна Тому основне місце серед властивостей мають займати система мотивів і завдань, які людина ставить перед собою, а також властивості характеру, що зумовлюють вчинки людини, здібності, роблять її здатною до виконання історично сформованих видів суспільно корисної діяльності.Особистість визначається своїм ставленням до навколишнього світу, до суспільного оточення, до інших людей. Це відношення реалізується в діяльності людини. Завдяки діяльності люди пізнають і змінюють світ, природу, суспільство. Особистість виявляється і формується у взаємодії з навколишнім середовищем, Особистість — це реальний індивід, жива, діюча людина, яка є носієм суспільних стосунків. Особистість неможлива без психіки, без свідомості.
Видатний вітчизняний психолог О. М. Леонтьєв (1903—1979) визначав особистість як цілісне утворення, яке є відносно пізнім продуктом суспільно-історичного й онтогенетичного розвитку людини. Вона виступає як результат інтеграції процесів, що здійснюють життєві відношення суб'єкта до об'єктивної дійсності. Ці відношення характеризуються подібністю своєї побудови і передбачають свідоме їх регулювання, тобто наявність свідомості, а на певних етапах — і самосвідомості суб'єкта.
Реальною основою особистості людини визнається сукупність її відношень до світу, що є суспільними за своєю природою і реалізуються разом. Особистість характеризують тільки ті психічні процеси й особливості людини, які сприяють. здійсненню її діяльностей. Важливою є думка О. М. Леонтьєва про те, що особистість розвивається не в межах задоволення потреб людини, а у творчості, яка не знає меж.
За Л. С. Виготським, основою особистості є самосвідомість людини, що виникає саме в перехідний період підліткового віку. Поведінка стає поведінкою для себе, людина усвідомлюс себе як певну єдність. Існують такі закони
Перший закон стосується розвитку і побудови випни психічних функцій, які є основним ядром особистості Другий закон формулюється так: відношення між вищими психологічними функціями були колись реальними відносинами між людьми. Колективні, соціальні форми поведінки у процесі розвитку стають засобом індивідуального пристосування, формами поведінки і мислення Третій закон може бути названий законом переходу функцій із зовнішнього у внутрішній план.
38.Індивід,особистість, індивідуальність.
Індивід — це людська біологічна основа розвитку особистості у певних соціальних умовах.У стосунках з батьками, іншими людьми психіка дитини розвивається саме як психіка людини. На певному етапі постає особистість із притаманними їй соціальне зумовленими ознаками — вищими психічними функціями, свідомістю і самосвідомістю, здатністю до активного пізнання та перетворення довкілля та себе. Особистість — це індивід із соціальна зумовленою системою виших психічних якостей, що визначається залуяеністю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Ця система виявляється і формується в процесі свідомої продуктивної діяльності і спілкування. Особистість опосередковує та визначає рівень взаємозв'язків індивіда з суспільним та природним середовишем. У філософська-психологічному аспекті особистість — це об'єкт і суб'єкт історичного процесу і власного життя.
В ході свого становлення як особистості індивід поступово стає суб'єктом цілеспрямованого пізнання та перетворення об'єктивної дійсності й самого себе.
Особистість виступає як суб'єкт діяльності та спілкування. Розвиток особистості відбувається у конкретних суспільних умовах. Особистість завжди конкретно-історична, вона продукт епохи, життя своєї країни, своєї сім'ї. У процесі розвитку особистості людина оволодіває засобами людської діяльності та спілкування, мовою, в неї формуються вищі психічні функції, свідомість, воля, самосвідомість, вона стає суб'єктом активного цілеспрямованого пізнання й перетворення навколишнього соціального та природного середовища. Особистість характеризується якісними та кількісними проявами психічних особливостей, які утворюють її індивідуальність. Індивідуальність — це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальність проявляється у здібностях людини, в домінуючих потребах, інтересах, схильностях, у рисах характеру, в почутті власної гідності, у світобаченні, системі знань, умінь, навичок, у рівні розвитку інтелектуальних, творчих процесів, в індивідуальному стилі діяльності та поведінки, в типі темпераменту, в характеристиках емоційної та вольової сфер.