37.Уявлення про особистість у вітчизняній психології.

Відомий вітчизняний психолог С. Л. Рубінштейн розглядав особистість у контексті розроблюваних ним принципів детермінізму і єдності свідомості та діяльності. особистість зумовлена історично — еволюцією живих істот, історією становлення людства і особистою історією розвитку людини. Тому в структурі особистості можна виділити компоненти різного рівня узагальнення й стійкості, Особистість є тим більш значущою, чим більше в індивідуальному заломленні в ній представлене загальне, суспіль­на Тому основне місце серед властивостей мають займати система мотивів і завдань, які людина ставить перед собою, а також властивості харак­теру, що зумовлюють вчинки людини, здібності, роблять її здатною до виконання історично сформованих видів суспільно корисної діяльності.Особистість визначається своїм ставленням до навко­лишнього світу, до суспільного оточення, до інших людей. Це відношення реалізується в діяльності людини. Завдяки діяльності люди пізнають і змінюють світ, природу, сус­пільство. Особистість виявляється і формується у взаємодії з на­вколишнім середовищем, Особистість — це ре­альний індивід, жива, діюча людина, яка є носієм суспіль­них стосунків. Особистість неможлива без психіки, без сві­домості.

Видатний вітчизняний психолог О. М. Леонтьєв (1903—1979) визначав особистість як цілісне утворення, яке є відносно пізнім продуктом суспільно-історичного й онто­генетичного розвитку людини. Вона виступає як результат інтеграції процесів, що здійснюють життєві відношення суб'єкта до об'єктивної дійсності. Ці відношення характе­ризуються подібністю своєї побудови і передбачають сві­доме їх регулювання, тобто наявність свідомості, а на пев­них етапах — і самосвідомості суб'єкта.

Реальною основою особистості людини визнається су­купність її відношень до світу, що є суспільними за своєю природою і реалізуються разом. Особистість характеризують тільки ті психічні процеси й особливості людини, які сприяють. здійсненню її діяльностей. Важливою є думка О. М. Леонтьєва про те, що особистість розвивається не в межах задоволення потреб людини, а у творчості, яка не знає меж.

За Л. С. Виготським, основою особистості є самосві­домість людини, що виникає саме в перехідний період підліткового віку. Поведінка стає поведінкою для себе, людина усвідомлюс себе як певну єдність. Існують такі закони

Перший закон стосується розвитку і побудови випни психічних функцій, які є основним ядром особистості Другий закон формулюється так: відношення між вищими психологічними функціями були колись реальними відносинами між людьми. Колективні, соціальні форми поведінки у процесі розвитку стають засобом індивідуального пристосування, формами поведінки і мислення Третій закон може бути названий законом переходу функцій із зовнішнього у внутрішній план.

38.Індивід,особистість, індивідуальність.

Індивід — це людська біологічна основа розвитку особистості у певних соціальних умовах.У стосунках з батьками, іншими людьми психіка дитини розвивається саме як психіка людини. На певному етапі постає особистість із притаманними їй соціальне зумов­леними ознаками — вищими психічними функціями, свідо­містю і самосвідомістю, здатністю до активного пізнання та перетворення довкілля та себе. Особистість — це індивід із соціальна зумовленою системою виших психічних якостей, що визначається залуяеністю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Ця система виявляється і формується в процесі свідомої продуктивної діяльності і спілкування. Особистість опосередковує та визначає рівень взаємозв'язків індивіда з суспільним та природним середовишем. У філософська-психологічному аспекті особистість — це об'єкт і суб'єкт історичного процесу і власного життя.

В ході свого становлення як особистості індивід посту­пово стає суб'єктом цілеспрямованого пізнання та перетво­рення об'єктивної дійсності й самого себе.

Особистість ви­ступає як суб'єкт діяльності та спілкування. Розвиток особистості відбувається у конкретних суспільних умовах. Особистість завжди конкретно-історична, вона продукт епохи, життя своєї країни, своєї сім'ї. У процесі розвитку особистості людина оволодіває засобами людської діяльності та спілкування, мовою, в неї формуються вищі психічні функції, свідомість, воля, самосвідомість, вона стає суб'єктом активного цілеспрямованого пізнання й перетворення навколишнього соціального та природного середовища. Особистість характеризується якісними та кількісними проявами психічних особливостей, які утворюють її індивідуальність. Індивідуальність — це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальність проявляється у здібностях людини, в домінуючих потребах, інтересах, схильностях, у ри­сах характеру, в почутті власної гідності, у світобаченні, системі знань, умінь, навичок, у рівні розвитку інтелектуальних, творчих процесів, в індивідуальному стилі діяль­ності та поведінки, в типі темпераменту, в характеристиках емоційної та вольової сфер.