36. Характеристики вологості повітря, їх добовий та річний хід.

Вміст водяної пари в атмосфері оцінюється з допомогою характеристик вологості повітря або гігрометричних величин. До них належать: парціальний тиск водяної пари, що позначається буквою "е", а при стані насичення - буквою "Е"; абсолютна вологість (а) або густина водяної пари (ρ_п); масова частка водяної пари (s) (раніше її називали питомою вологістю); відношення суміші (W); відносна вологість (r); точка роси (τ); дефіцит насичення або дефіцит парціального тиску водяної пари (d).

Всесвітня метеорологічна організація рекомендує такі визначення характеристик вологості повітря.

1. Парціальний тиск водяної пари (e) - це тиск водяної пари, пропорційний її густині (масі в одиниці об'єму) та її абсолютній

температурі.

e = a_nR_nТ, [гПа]

де a_n- густина водяної пари; R_n- питома газова стала водяної пари; Т - абсолютна температура. Одиниці вимірювання ті ж, що й одиниці вимірювання тиску повітря. Для стану насичення: e = Е.

2. Абсолютна вологість або густина водяної пари (а), інакше кажучи - це маса водяної пари, що міститься в одиниці об'єму воло­гого повітря. Визначається в грамах (кілограмах) на кубічний метр. Коли відома пружність (гПа) та температура (К), то

a= , [г/м³]

3. Відношення суміші (W) — відношення маси водяної пари (т„) до маси сухого повітря (т_с), з якою водяна пара перемішана.

W=m_n/m_с=622е/(Р-е), [г/кг]

Одиниці вимірювання г/кг або кг/кг, або %„.

4. Масова частка (s) - відношення маси водяної пари до маси вологого повітря, у якому міститься маса водяної пари

s = = 622 , [г/кг], [‰]

5. Відносна вологість (r) - відношення, що виражається у відсотках, фактичного тиску водяної пари в атмосфері до тиску насиченої пари при тій же температурі над плоскою поверхнею чистої води

r = , [%]

6. Точка роси (Т_d) - температура, при якій водяна пара, що є в повітрі, досягає стану насичення при постійному тиску повітря та її масовій частці.

7. Дефіцит тиску (вологи) (d) - різниця між тиском насичення водяної пари при даній температурі повітря і фактичним тиском водяної пари в повітрі.

d = Е - e, [гПа]

На даний час основним методом визначення вологості повітря на метеорологічних станціях є психрометричний метод. Цей абсо­лютний метод вимірювання вологості повітря базується на вико­ристанні охолодження вологого тіла при випаровуванні вологи з його поверхні. Чим сухіше повітря, а значить, чим більший дефіцит насичення, тим інтенсивніше випаровування, тим нижча темпе­ратура вологої поверхні, з якої випаровується вода.

37. Загальна циркуляція атмосфери , механізми її виникнення та основні ознаки розподілу повітряних течій

Нерівномірний розподіл тепла і атмосфері призводить жл нерівномірного розподілу атмосферн. Тиску, а від його розподілу залежить рух пов, пов. Мас з різними фіз.-хім. Характеристикамми.

На характ. Руху повітря відносно земної поверхні важливий вплив має той факт, що земля обертається і є тертя з земною поверхн.

Систему крупно масштабних пов. Течій на Землі –загальна циркуляція атмосфери.

Рухи різного масштабу – циклони та антициклони, які постійно циркулюють в атмосфері , роблять цю систему особл. Складною.

З переміщенням пов. В системі загальної циркуляції пов язані осн. Зміни погоди: пов. Маси переміщуючись з одних обл.. в інші, приносять з собою нові умови вологості, темп, хмарності.

Крім заг. Циркуляції атмосфери існують місцеві циркуляції : бризи, гірсько-долинні вітри, смерчі тд.

Повітряні маси, що рухаються за своїми розмірами спів ставні з великими частинами материків, океанівю

Спостерігати рухи повітря можна на щоденних картах.

В загальній циркуляції можа виділити стійкі компоненти, які є незмінними з року в рік.

40. Клімат

Слово "клімат" походить від грецького "кліма", що означає "нахил" сонячних променів до площини горизонту. Давньогрецькі вчені першими відмітили кліматичні пояси за кутом падіння сонячних променів в полудень і тривалістю дня /від 12 годин на екваторі до 24 годин під час літнього сонцестояння на полярному колі/. На початку XX ст. кліматологи визначили клімат як багаторічний режим погоди, притаманний даній місцевості залежно від її географічних умов. У підручнику С.П.Хромова "Метеорологія і кліматологія для географічних факультетів" наведене географічне визначення: "Клімат - це сукупність атмосферних умов, характерних для даної місцевості залежно від її географічної обстановки". Клімат - це один з головних компонентів географічного ландшафту, він характеризується коливаннями, циклічними і ритмічними змінами. Основні кліматичні процеси: теплообіг, вологообіг, атмосферна циркуляція. Під географічною обстановкою розуміють фактори кліматоутворення: географічну широту, розподіл сущі і моря, характер підстеляючої поверхні й грунту, рослинний, .сніговий і льодовий покрив, океанічні течії, орографію, та ін. У фізиці атмосфери клімат визначається як середньостатистичний ансамбль станів, які проходить система "океан - суша - атмосфера" за кілька десятиліть.

Від клімату відрізняється мікроклімат, тобто місцеві особливості клімату, які істотно змінюються вже на невеликій відстані, наприклад, над лісом, ріллею, болотом, озером, балкою, населеним пунктом. Спостереження за мікрокліматом проводять за допомогою спеціальних приладів, які можна легко переносити.