2. Повітрозаборні пристрої допоміжних приміщень.

У якості ПЗП допоміжних приміщень приймаються решітки типу Р - табл.4.34 [4]. Підбір решіток аналогічно пункту 6. Максимальна швидкість повітря у решітках природної витяжної вентиляції 0,5 – 1 м/с.

– витрата витяжного повітря у конкретному приміщенні, згідно таблиці повітряного балансу, м³/годину. (розд.5.)

Таблиця 9.1 – Повітрозаборні решітки ВПС.

№ пом.	, м³/годину.	, м³/с.	F , м²(V=1м/с)	Тип ПЗП	Кіл – ть ПЗП	F, м²	Vф, м/хв
1	2	3	4	5	6	7	8

3. Повітроводи

Повітроводи ВПС класифікуються:

1. Вентканали – вертикальні повітропроводи в цегельних стінах - від переходу після перехідних решіток до збірних горизонтальних повітроводів.

2. Вентшахта – вертикальні повітропроводи, що закінчуються витяжним парасолем.

3. Горизонтальні повітропроводи у повітрозабірних решіток - шлакобетонні квадратного перетину. Всі інші повітропроводи вважаються цегляними.

4.Трасування вп – систем.

ВПП-системи (де немає дефлекторів) бувають одинокі (якщо з приміщення повітря видаляється окремим вентканалом) і неодинокі (якщо через одну вентшахту видаляється повітря з декількох приміщень).

При наявності горища в одну ВП-систему можна поєднувати поруч розташовані вентиляційні канали, крім санвузлів та палилень.

Максимальний радіус дії (відстань від вентляційної шахти до найбільш видаленого вентиляційного каналу) для ВП-систем – не більш 5-8 м. При відсутності горища проектується тільки одиночні ВП-системи.

В исота витяжної шахти складається з висоти гребеня даху h_а 1,5м. і висоти над гребенем (h_а=0.5÷1.5м). При відсутності горища для одиночних систем h_к=0м. Для неодиночних систем при наявності горища висота вентшахти складається з висоти гребеня даху (hк=2м) і висоти над гребенем (h_а=0.5÷1.5м). Для неодиночних систем висота вентшахти: h_ш 3,5м. При відсутності горища: h_ш 1,5м. Відстань від стелі до витяжних ґрат 0,3÷0,5м. Відстань між вентканалами в одній стіні 0,14 м.

5.Вибір магістралі, нумерація ділянок вп – системи.

Як магістраль приймається ланцюжок ділянок, що знаходиться в найменш вигідних умовах: найбільш видалена від витяжної шахти повітрозаборна решітка до витяжного парасоля, найбільш навантажена, або найбільш високо розташована витяжна решітка. Горизонтальна ділянка від решіток до вентканалу – окрема шлакобетонна ділянка з переходом на інший тип повітропроводу і перехід на інший перетин повітропроводу, якщо F_р≠F_уч.

Нумерація виконується від найбільш видалених ґрат до парасоля: спочатку магістраль, потім довгі відгалуження і короткі.

6.Аеродинамічний розрахунок вп – систем.

Спочатку розраховується величина наявного тиску у системах природної вентиляції (природна тяга).

(9.1)

де, h – відстань по вертикалі від горизонтальної осі повітрозаборної решітки до парасоля, м

g – прискорення вільного падіння, дорівнює 9,81 м/с²;

ρн, ρу – щільність внутрішнього і зовнішнього повітря, кг/м³

, кг/м³ (9.2)

,кг/м³ (9.3)

де, t_н=5ºС; t_в=18º-20ºС

Аеродинамічний розрахунок повітропроводів ВП-системи виконується відповідно до методики аеродинамічного розрахунку повітропроводу системи кондиціонування, з урахуванням деяких змін:

V_max – у повітрозаборних пристроїв – 0,5-1 м/с;

у вентканалах і горизонтальних ділянках – 1-1,5 м/с;

вентшахтах – 1,5 м/с.

- сума коефіцієнтів місцевих опорів;

- на ділянках у ПЗР - 4 місцеві опори – решітка, перехід на інший перетин, відвід, перехід зі ш/б на цегельний повітропровід.

Після розрахунку всіх ділянок магістралі визначають загальні втрати всіх ділянок магістралі:

∆Р_маг= (R·l·β+Z), Па (9.4)

де, (R·l·β)_і – втрати тиску на і-ій ділянці магістралі

N – кількість ділянок магістралі

Також повинна виконуватися умова:

∆Р_маг =(0,9-1,0)∆Р_расп