- •Тема 1. Поняття, предмет, завдання, принципи і система кримінального права. Наука кримінального права.
- •1. Поняття кримінального права.
- •3. Система кримінального права.
- •Тема 2: Закон про кримінальну відповідальність.
- •3. Система кримінального закону.
- •5. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність
- •Тема 3: Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі
- •1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
- •3. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
- •5. Чинність Кримінального закону за колом осіб
- •6. Видача осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, та, які засуджені за вчинення злочину.
- •Тема 4: Злочин і його види.
- •1. Поняття та ознаки злочину
- •2. Відмінність злочинів від інших правопорушень та від правомірної поведінки.
- •3. Малозначність діяння
- •4. Класифікація злочинів та її значення
- •1.Поняття кримінальної відповідальності та її реалізація
- •2. Підстави кримінальної відповідальності
- •3. Поняття і значення складу злочину.
- •4. Елементи і ознаки складу злочину
- •5. Види складу злочинів
- •2. За характером структури складів, тобто за способом описування їх ознак безпосередньо в законі, усі вони можуть бути поділені на прості і складні.
- •Тема: об’єкт злочину
- •Тема: Об’єктивна сторона злочину
- •4. Злочинні наслідки. Поняття, види і значення злочинних наслідків. Матеріальні і формальні склади злочинів.
- •Тема: Суб'єкт злочину.
- •2. Поняття спеціального субєкта злочину. Ознаки, що характеризують спеціального субєкта злочину. Види (класифікація) спеціальних субєктів злочину.
- •3. Обмежена осудність
- •4. Поняття, критерії та кримінально-правове значення неосудності.
- •Тема: Суб’єктивна сторона складу злочину.
- •1. Поняття, ознаки і значення субєктивної сторони складу злочину.
- •2. Поняття і зміст вини. Форми вини, критерії і значення їх виділення.
- •3. Злочини з двома формами вини.
- •6. Мотив і мета злочину і їх кримінально правове значення.
- •Тема: Стадії вчинення злочину.
- •1. Поняття і види стадій вчинення злочину, критерії і значення їх виділення
- •2. Закінчений злочин. Момент закінчення окремих видів злочинів і практичне значення правильності його встановлення.
- •3. Готування до злочину.
- •4. Поняття і ознаки замаху на злочин. Види замаху.
- •5. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.
- •Тема 11: Співучасть у злочині.
- •1. Поняття та ознаки співучасті у злочині.
- •2. Види співучасників
- •4. Кримінальна відповідальність співучасників злочину. Кваліфікація діянь співучасників злочину.
- •3. При співучасті з розподілом ролей відповідальність настає:
- •5. Ексцес виконавця злочину. Види ексцесу. Вплив ексцесу на кримінальну відповідальність співучасників.
- •6. Добровільна відмова співучасників від вчинення злочину
- •7. Причетність до злочину
- •Тема : Множинність злочинів.
- •3. Поняття і ознаки сукупності злочинів. Види сукупності злочинів. Кримінально-правове значення сукупності злочинів.
- •4. Поняття і види повторності злочинів.
6. Видача осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, та, які засуджені за вчинення злочину.
Кримінальне законодавство України уперше ввело у систему норм Загальної частини інститут видачі осіб, що вчинили злочин (екстрадицію), хоча міжнародному праву він відомий давно. Основні його положення закріплені у ст. 10 КК.
Під видачею осіб, які вчинили злочин (екстрадицією), розуміють передачу таких осіб однією державою (що запитується), на території якої вони знаходяться, іншій державі (що запитує), на території якої був вчинений злочин або громадянами якої вони є.
Тема 4: Злочин і його види.
1. Поняття та ознаки злочину
Поняття злочину в кримінальному праві є універсальною і фундаментальною категорією: воно лежить в основі змісту всіх кримінально-правових інститутів. Саме тому визначенню цього поняття в кримінальному праві надавалося і надається великого значення. В історії кримінального права поняття злочину визначалося по-різному. Залежно від того, чому надавалось більшого значення — соціальній чи правовій характеристиці злочину, — можна виокремити три визначення цього поняття: формальне, матеріальне і формально-матеріальне.
Формальне визначення — відбиває юридичну природу, юридичні ознаки злочину: злочином визнається таке діяння, яке передбачається законом як кримінально каране (злочинним є те, що карано, або злочинним є те, що передбачено кримінальним законом). Формальними, як є доктринальні визначення поняття злочину у зарубіжній теорії права (Іспанії, ФРН, Швеції, Франції, США).
Матеріальне визначення вирізняє лише соціальну сутність злочину, протиріччя його певним соціальним цінностям (злочин — суспільно небезпечне діяння).Формально-матеріальне визначення поєднує в собі соціальну і юридичну характеристику злочину (злочин —- суспільно небезпечне і передбачене кримінальним законом діяння).
Якщо поставити питання про те, яке з цих визначень є більш обґрунтованим, більш цінним, то насамперед необхідно мати на увазі, що будь-яке визначення того чи іншого поняття тільки тоді може виконувати свої функції, коли воно максимально точно і вичерпно відображає істотні, типові ознаки певного діяння, явища. У цьому розумінні формально-матеріальне визначення має перевагу — воно дозволяє відповісти не лише на питання, які діяння закон визнає злочином, але й на питання, чому закон визнає їх злочинами, що в сукупності відбиває соціальну і правову природу, суть злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК «злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину».
Наведене поняття злочину є формально-матеріальним. Із нього випливає, що злочином є діяння (дія або бездіяльність), якому властиві такі обов'язкові ознаки: 1) це діяння вчинене суб'єктом злочину; 2) воно є винним; 3) вказане діяння є суспільно небезпечним; 4) відповідне діяння передбачене чинним КК.
Суспільна небезпечність і винність —- є матеріальними, що розкривають як зовнішню, так і внутрішню соціально-психологічну природу злочину. Передбаченність діяння КК — формальна ознака, що відбиває юридичну, нормативну природу злочину, тобто його протиправність.
Діяння - у кримінально-правовому розумінні, застосованому у ст. 11 КК,- це вольова усвідомлена поведінка (вчинок) особи, безпосередньо спрямована на спричинення певних негативних наслідків.
Під дією у КК розуміється активна поведінка (вчинок) особи, в якій виражена зовні її воля і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків. Бездіяльність - це пасивна поведінка, в якій так само виражена зовні воля особи і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків.
Злочином визнається діяння, вчинене суб'єктом злочину, тобто фізичною осудною особою, яка на момент його вчинення досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ст. 18 КК). Не може бути визнане злочином прийняття (або неприйняття) певного рішення не фізичною, а юридичною особою, а так само Діяння, вчинене, наприклад, твариною, неосудною особою, а також особою, яка на момент його вчинення не досягла встановленого ст. 22 КК віку.
Саме тому в науці кримінального права панує думка про наявність чотирьох обов'язкових ознак злочину: суспільної небезпечності, винності, протиправності і караності.
З урахуванням цих ознак можна дати наукове визначення поняття злочину: злочином визнається суспільно небезпечне, винне, протиправне і кримінально каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Кожна з цих ознак злочину відображає його різні істотні властивості, має свій зміст.