10. Виникнення і розвиток держави та права у Стародавньому Китаї

Період держави Шан(Інь) (приблизно 1500 - 1000 рр. до н. е.)

Біля 1400 р. до н.е. вождь Пань Ген збудував на р. Хуанхе місто Шан, яке і дало назву всій державі. Згодом китайські племена з долини річки Вей завоювали цю державу, дали їй особливу назву - Інь, а своєму царству - Чжоу.

Тривалий час в економіці держави Шан-Інь велику роль відігравали полювання і рибальство, потім тваринництво (західні області Китаю), а в епоху Інь - землеробство; розвиваються різноманітні ремесла: обробка дерева, каменю, ткацтво і навіть металургія. Проте це господарство мало примітивний натуральний характер. Це пояснюється існуванням замкнених громад і громадським землекористуванням.

У період Шан-Інь велике значення відігравала патріархальна сім'я. Панування чоловіка і батька, уярмлення жінки були типовими рисами китайської патріархальної сім'ї. Авторитет батька санкціонувався державною владою.

В епоху Інь відбувся процес виникнення і зміцнення крупного землеволодіння. Разом з цим, широко застосовується наймана праця і праця рабів. Практикується навіть продаж-купівля землі.

У цей період велику роль у житті старокитайського суспільства відігравала родова аристократія, яка входила до ради старійшин, що існувала при царі (вані). Члени царського клану займали вищі посади у державному і військовому управлінні. Першим у цій групі був найближчий помічник царя, який зосереджував у своїх руках все управління країною. Інколи ця посада переходила у спадщину. Цьому верховному чиновнику підкорялись начальники трьох відомств: військового, фінансового і відоства громадських робіт.

Цар(ван) вважася не тільки намісником бога на землі, але і його земним образом. Його називали "сином неба", "заступником неба", він вважася посередником між людьми і силами природи.

Конфуцій - цар мудреців Піднебесної (Кун Цзи) (прибл. 551 - 479 рр. до н. е.)

Конфуцій - давньокитайський філософ, засновник кофуціанства. Основну увагу звертав на етико-політичні, педагогічні та релігійні проблеми. В його школі викладалися мораль, мова, політика і література. Вважав себе зберігачем і тлумачем мудрості давніх міфічних керівників Яо, Шуня і Юя. Він стверджував, якщо всі будуть дотримуватися морально - етичних принципів, на землі буде мир і спокій. За вченням Конфуція, суспільство поділялось на "благородних людей" (цзюньцзи) і "нікчемних людей"(сяожень). Духовну основу всіх якостей "благородної людини" становить вчення (да де), яка має небесне походження. "Небо" в змозі нагородити людину досконалими якостями, які і втілені в цзюньцзи. Важливого значення Конфуцій надав культу "Неба. "Небо" - найвища цілеспрямована сила, що визначає долю всіх людей. Характерною рисою вчення Конфуція є антропоцентризм. Його майже не хвилюють проблеми космогонії, магії, релігійного містицизму. В центрі уваги Конфуція проблеми людини. Ідеї Конфуція відігравали велику роль в історії Китаю і поклали свій відбиток на всі сфери життя країни.

Період династії Цінь (221 - 206 рр. до н. е.)

У період царювання Цінь імператором Ші Хуанді знову було відновлено єдину централізовану державу, внаслідок анексії існуючих шести держав: Хань, Чжао, Вей, Чу, Янь і Ці. Імператор-переможець носив титул: Перший величний правитель Цінь. Згідно з його наказами розбудовується єдина централізована держава, якою управляють чиновники. Країна поділена на округи та повіти. Реформою передбачено уніфікацію виміру ваги, простору, грошей та письма. Завдяки цьому усуваються регіональні відмінності, полегшується торгівля.

Період династії Хань (209 - 9 рр. н. е.)

Династія Хань запозичила адміністративну систему управління Цінь, але пов'язала її з ленною організацією Чжоу. Були демократизовані державний устрій та управління. Тоді закладалася чиновницька держава, яка мала такі завдання: стягнення податків, охорона кордонів, керування зрошувальними спорудами, управління торгівлею та транспортом Відбуваються численні селянські повстання.